Медична скарбниця: Сечова кислота і сечовина: норма в крові. Гіпо- та гіперурикемія. Індикан: норма в крові

Сечова кислота (2,6,8-тріоксипурин) є залишковим продуктом катаболізму пуринових основ у людини. За відсутності в їжі пуринів утворення та екскреція сечової кислоти в людини відбуваються з однаковою швидкістю. Концентрація цієї сполуки під час пологів у крові плода нижча, ніж у венозній крові матері. У перші дні життя новонароджених рівень сечової кислоти коливається в широких межах.

Сечова кислота: норма

Концентрація сечової кислоти в сироватці крові

Показник	Досліджуваний матеріал	Одиниці СІ, ммоль/л
Сечова кислота:
— у дітей:
• 1-й день життя		0,37-0,39
* 3-й день життя		0,40-0,45
* 5-й день життя		0,32-0,39
• до 1 року	Сироватка крові	0,06-0,45
• 1-9 років	Сироватка крові	0,05-0,4
• 10-19 років		0,11-0,42
— у чоловіків		0,24-0,46
— у жінок		0,16-0,38
		(на 25% нижче
		ніж у чоловіків)

Гіпер- та гіпоурикемія

Гіперурикемія — підвищення рівня сечової кислоти в крові, яке має місце при:

уроджених порушеннях пуринового обміну;
порушенні виділення сечової кислоти з організму (захворювання нирок, пов'язані з ураженням ниркових клубочків (гострі та хронічні нефрити, уремія), ацидоз, гестоз, серцева декомпенсація, діабетична кома);
порушенні обміну нуклеопротеїнів на фоні первинної та вторинної подагри, гематологічних (таласемія, перніціозна анемія лейкози), серцево-судинних (інфаркт міокарда, атеросклероз гіпертонічна хвороба), ендокринних захворюваннях (акромегалія гіпопаратиреоз, цукровий діабет), множинній мієломі, отруєннях (барбітуратами, чадним газом, свинцем, метанолом), печінковій недостатності, голодуванні, саркоїдозі, псоріазі, алкоголізмі, опроміненні, спадкових захворюваннях (глікогенозі (тип І), синдромі Дауна), після терапії деякими фармакологічними препаратами (цитостатики, сечогінні, проносні засоби, кортикостероїди, нікотинова, аскорбінова кислоти), вживання їжі, багатої на пурини.

Гіпоурикемія — зниження рівня сечової кислоти в плазмі крові нижче ніж 0,12 ммоль/л (92 мг%). Розвивається внаслідок споживання їжі, багатої на вуглеводи та жири, при дефіциті білків, гострому гепатиті (іноді), м'язовій атрофії, після лікування препаратами, що сприяють екскреції сечової кислоти з сечею, алопуринолом, пробенецидом, хініном, калію йодидом, АКТГ, саліцилатами, при хворобі Вільсона-Коновалова (гепатоцеребральна дистрофія), синдромі Фанконі, деяких новоутвореннях (лімфогранулематоз, хвороба Годжкіна, мієломна хвороба, бронхогенний рак), ксантинурії, недостатності ксантиноксидази, дефекті механізму реабсорбції сечової кислоти в канальцях.

Сечовина

Сечовина — діамід карбонатної кислоти, який утворюється в печінці в результаті знешкодження аміаку й екскретується з організму нирками. Сечовина менш токсична порівняно з іншими азотистими речовинами сироватки крові. Однак токсичними є речовини, які нагромаджуються разом із нею — калій та похідні гуанідину: гуанідиноцтова кислота, метилгуанідин. Сечовина є осмотично активною речовиною. Підвищення її рівня в крові супроводжується проникненням цього метаболіту через мембрани клітин разом із водою, що спричиняє набряк тканин паренхіматозних органів, міокарда, центральної нервової системи. Виведення сечовини з організму зменшує пастозність шкіри, набряк підшкірної жирової клітковини, зумовлює поліпшення функціонування міокарда. При патології зсув рівня сечовини у сироватці крові залежить від співвідношення процесів її утворення та виведення.
Підвищений рівень визначають при порушенні видільної функції нирок та в разі втрати організмом рідини (блювання, пронос, зневоднення), гострій гемолітичній анемії, серцевій недостатності, діабетичній комі, гіпопаратиреозі, стресі, шоку, посиленому розпаді білків (гостра жирова дистрофія печінки), шлунково- кишкових кровотечах, отруєннях хлороформом, фенолом, сполуками ртуті.
Знижується — при порушенні синтезу сечовини внаслідок тяжких захворювань печінки (паренхіматозна жовтяниця, цироз печінки), спадкових ензимопатіях орнітинового циклу, а також після парентерального харчування періоду голодування, гемодіалізу.

Сечовина: норма

Концентрація сечовини в сироватці крові

Показник	Досліджуваний матеріал	Одиниці СІ ммоль/л
Дорослі
Загальні межі		2,8-7,2
Жінки < 50 років		2,6-6,7
Жінки > 50 років		3,5-7,2
Чоловіки < 50 років		3,2-7,3
Чоловіки > 50 років		3,0-9,2
	Сироватка
Діти	(плазма крові)
Кров з пупкового канатика
Недоношені:		7,5-14,3
1-й тиждень		1,1-8,9
Новонароджені:		1,4-4,3
1-3 роки		1,8-6,0
4-13 років		2,5-6,0
14-19 років		2,9-7,5

Що таке індикан. Норма в крові

Індикан — це калієва чи натрієва сіль індоксилсульфатної кислоти. Він утворюється в печінці в результаті етерифікації індолу» який, як і деякі інші токсичні сполуки (фенол, крезол, скатол), є наслідком гниття білків. Потрапляючи з током крові ворітною веною в печінку, індол знешкоджується шляхом кон'югації з сульфатною або глюкуроновою кислотами.
Норма індикану в сироватці крові — 1,41-3,76 мкмоль/л.
Підвищення вмісту індикану в крові спостерігають при:

ретенційній азотемії (ниркова недостатність, гломерулонефрит (не завжди), на доуремічній стадії захворювання);

порушенні функцій травного тракту та посиленому гнитті білків у кишках (знижена кислотність шлункового соку, закрепи, заворот кишок, защемлення грижі, кишкова непрохідність);