Ревмопроби

Ревмопроби – це сукупність біохімічних показників, які призначені первинно для виявлення активного запалення при ревматизмі, а в ширшому сенсі – дозволяють запідозрити низку захворювань, що мають автоімунну природу.

До ревмопроб відносяться:

- С-реактивний білок

- сіалові кислоти

- О-антистрептолізин

- ревматоїдний фактор

- сечова кислота

- циркулюючі імунні комплекси.

С-реактивний білок – специфічний маркер запального процесу. Він характеризує власне загострення або первинне виникнення запального процесу в організмі. Його виявляють в крові при запаленнях, в тому числі аутоімунних процесах, онкологічних захворюваннях, інфаркті міокарда. Низькі показники цього ревмо-фактора не мають клінічного значення, проте динаміка росту і зниження концентрації білка в крові дозволяє оцінити ефективність лікування і таким чином інколи сприяє правильній постановці діагнозу. За кордоном визначення С-реактивного білка завжди проводять в процесі лікування і часто на основі його активності виставляють стадійність запального процесу.

Норма – 0-1 мг/л.

Сіалові кислоти – хімічні речовини, що можуть накопичуватися в тканинах і середовищах організму, проте в нормі їх не повинно бути.

Можливий варіант норми – 620-730 мг/л в сироватці крові.

Збільшення спостерігається при ревматоїдному артриті, поліартриті та пухлинних процесах.

О-антистрептолізин – антитіла, які виробляються в організмі у відповідь на агресію стрептокока. Основний інтерес складає β-гемолітичний стрептокок групи А, який має досить різноманітний арсенал проявів в організмі людини. Буква «О» - означає, що фермент руйнується оксисеном. Це може бути звичайне безсимптомне носійство, або серйозне захворювання. Зазвичай розвиток запалення спочатку носить локалізований характер – найчастіше в рото глотці (тонзиліт або ангіна). В подальшому після сенсибілізації організму, запалення набуває поширення – розвиток ревматизму або гломерулонефриту. Окремо слід виокремити скарлатину і бешиху, причинним фактором яких є той самий β-гемолітичний стрептокок групи А.

Даний вказує на активність протидії імунної системи даному виду стрептокока. Раніше також визначали анти-стрептокіназу і анти-стрептогіалуронідазу (антитіла до відповідних ферментів збудника).

В нормі О-антистрептолізину в крові не повинно бути.

Найчастіше різке його підвищення відмічається при активному запальному процесі в клубочках нирок (гломерулонефрит) і в ендотелії серцевих клапанів (ревматизм).

Ревматоїдний фактор – також один із специфічних запальних маркерів. Найчастіше його поява і зміна відмічається при ревматоїдному артриті, рідше при колагенозах (наприклад червоний вовчак), гепатиті, інфекційному мононуклеозі.

В нормі концентрація ревматоїдного фактора повинна бути до 14 МО/мл. При активному запаленні його кількість збільшується в рази, що вказує на гостроту процесу. В бланку для ревмопроб кількість ревматоїдного фактору може виражатися кількістю «+» (від 1 до 4-х).

Сечова кислота – специфічний маркер подагричного запалення. При подагрі відбувається локалізоване асептичне запалення в місцях відкладення кристалів цієї ж сечової кислоти. Такі відкладення носять назву тофусів і зустрічаються зазвичай на мочках вух, навколо суглобів і в підшкірній клітковині. В ниркових мисках сечова кислота в поєднанні з кислим рН утворює конкременти (урати), наслідком чого є сечокам’яна хвороба.

Норма сечової кислоти становить для жінок – 150-350 мкмоль/л, для чоловіків – 210-420 мкмоль/л.

Підвищення вказує на первинну або вторинну подагру. Вторинна подагра здебільшого наслідок порушення роботи нирок, злоякісних захворювань, голодування. Зниження рівня сечової кислоти відбувається через посилене її виведення з організму, що може відмічатися при вживанні діуретиків.

Циркулюючі імунні комплекси – це своєрідний варіант захисту імунної системи від інфекції та побічний продукт при автоімунних захворюваннях (в тому числі і ревматизму). Циркулюючий комплекс має велику молекулярну масу і має здатність накопичуватися в місцях фільтрації крові (найчастіше в нирках), де і виникає запалення. Комплекс складається з антигену (бактерія, вірус чи грибок), антитіла і комплементу (системи захисних білків, які циркулюють в кров’яному руслі).

В нормі таких конгломератів в крові не повинно бути. При їх виявленні можна запідозрити деякі з аутоімунних хвороб, онкологічну патологію, артрит, гломерулонефрит або алергію (ІІІ тип по класифікації Артюса). Чим більша їх концентрація тим активнішим є запалення в організмі.       

Ревмопроби завжди слід оцінювати в сукупності з клінічними даними та результатами додаткових інструментальних методів обстеження для правильного встановлення діагнозу.