Підвищений вміст у сироватці крові однієї або декількох амінокислот — гіпераміноацидемія — часто спостерігається при захворюваннях внутрішніх органів і деякій спадковій патології обміну амінокислот. Здебільшого підвищений рівень амінокислот у крові супроводжується гіпераміноацидурією — підвищеним виведенням із сечею однієї або декількох амінокислот, появою в сечі продуктів азотистого обміну.
Підвищення кількості амінокислот у крові спостерігається у разі надлишку білків, вагітності, тяжких ураженнях печінки (гострий і хронічний гепатит, печінкова кома, гостра атрофія) отруєнь гепатотропними отрутами, при гострій і хронічній нирковій недостатності, цукровому діабеті з кетоацидозом, еклампсії, тиреотоксикозі, гемолітичній анемії, тяжкому шоку, спадкових захворюваннях обміну амінокислот (тирозинемія, гістидинемія та ін).
У хворих з гострим і хронічним гепатитом збільшується вміст метіоніну і цистеїну в крові. Високий рівень деяких амінокислот (оксипроліну, тирозину тощо) пов'язаний з деструктивними процесами в сполучній тканині при колагенозах та інших автоімунних станах. При системному червоному вовчаку гіпераміноацидемія виникає за рахунок підвищення рівня тирозину, фенілаланіну і треоніну. Значне підвищення рівня амінокислот у плазмі крові спостерігається у разі захворювань щитоподібної залози — тиреотоксикозу; деяких інфекційних захворювань, гемолітичних анемій і ряду патологічних станів, пов'язаних з порушенням функції печінки.
Особливу групу становлять первинні спадкові порушення обміну і транспорту амінокислот, що супроводжуються гіпераміноацидемією і гіпераміноацидурією. До них відносяться фенілкетонурія, тирозинемія, гістидинемія, гомоцистинурія, цистинурія, лейциноз ("хвороба кленового сиропу"), гіпервалінемія, ізовалеріанова ацидемія, гіперпролінемія, оксипролінемія тощо. Ці захворювання виявляються відразу ж після народження в перші місяці життя дитини і супроводжуються тяжкими ураженнями ЦНС (розумова відсталість, психічні порушення), печінки і ниркових канальців.
Передниркова або перевантажувальна аміноацидурія виникає при підвищенні рівня амінокислот у плазмі крові внаслідок порушення їх обміну за рахунок недостатності відповідного ферменту або при захворюваннях, які порушують дезамінування амінокислот у печінці. Прикладом такої гіпераміноацидурії можуть бути фенілкетонурія, гістидинемія, гомоцистинурія, аргінін-бурштинова ацидурія тощо.
Зниження амінокислот у крові спостерігають при гіперфункції кіркової речовини надниркових залоз, ревматоїдних артритах, нефротичному синдромі, гарячці, внаслідок введення глюкози, андрогенів, інсуліну, соматотропіну.
Підвищення кількості амінокислот у крові спостерігається у разі надлишку білків, вагітності, тяжких ураженнях печінки (гострий і хронічний гепатит, печінкова кома, гостра атрофія) отруєнь гепатотропними отрутами, при гострій і хронічній нирковій недостатності, цукровому діабеті з кетоацидозом, еклампсії, тиреотоксикозі, гемолітичній анемії, тяжкому шоку, спадкових захворюваннях обміну амінокислот (тирозинемія, гістидинемія та ін).
У хворих з гострим і хронічним гепатитом збільшується вміст метіоніну і цистеїну в крові. Високий рівень деяких амінокислот (оксипроліну, тирозину тощо) пов'язаний з деструктивними процесами в сполучній тканині при колагенозах та інших автоімунних станах. При системному червоному вовчаку гіпераміноацидемія виникає за рахунок підвищення рівня тирозину, фенілаланіну і треоніну. Значне підвищення рівня амінокислот у плазмі крові спостерігається у разі захворювань щитоподібної залози — тиреотоксикозу; деяких інфекційних захворювань, гемолітичних анемій і ряду патологічних станів, пов'язаних з порушенням функції печінки.
Особливу групу становлять первинні спадкові порушення обміну і транспорту амінокислот, що супроводжуються гіпераміноацидемією і гіпераміноацидурією. До них відносяться фенілкетонурія, тирозинемія, гістидинемія, гомоцистинурія, цистинурія, лейциноз ("хвороба кленового сиропу"), гіпервалінемія, ізовалеріанова ацидемія, гіперпролінемія, оксипролінемія тощо. Ці захворювання виявляються відразу ж після народження в перші місяці життя дитини і супроводжуються тяжкими ураженнями ЦНС (розумова відсталість, психічні порушення), печінки і ниркових канальців.
Передниркова або перевантажувальна аміноацидурія виникає при підвищенні рівня амінокислот у плазмі крові внаслідок порушення їх обміну за рахунок недостатності відповідного ферменту або при захворюваннях, які порушують дезамінування амінокислот у печінці. Прикладом такої гіпераміноацидурії можуть бути фенілкетонурія, гістидинемія, гомоцистинурія, аргінін-бурштинова ацидурія тощо.
Зниження амінокислот у крові спостерігають при гіперфункції кіркової речовини надниркових залоз, ревматоїдних артритах, нефротичному синдромі, гарячці, внаслідок введення глюкози, андрогенів, інсуліну, соматотропіну.
Порушення обміну фенілаланіну і тирозину
Перетворення фенілаланіну і тирозину тісно пов'язані одне з одним. Тирозин легко утворюється в організмі внаслідок окиснення фенілаланіну. Останній перетворюється на тирозин за допомогою ферменту фенілаланін-4-гідроксилази.
Фенілпіровиноградна олігофренія — аутосомно-рецесивне порушення, найчастіше зустрічається в скандинаво-балтійському регіоні. Порушення обміну фенілаланіну і тирозину спричиняє виникнення таких захворювань, як алкаптонурія, фенілпіровиноградна олігофренія, альбінізм тощо. Виникнення фенілкетонурії спричиняє дефіцит печінкової фенілаланін-4-гідроксилази. Це супроводжується різким підвищенням концентрації фенілаланіну в крові. При цьому утворюються метаболіти, що практично відсутні в нормі (фенілетиламін, фенілацетатна кислота). Ці сполуки є сильними нейротоксинами і здатні порушувати метаболізм ліпідів у мозку. Вони призводять до дефіциту певних нейромедіаторів, а це, у свою чергу, — до прогресивного зниження інтелекту. Для хворих характерними також є: схильність до екземи, специфічний запах сечі та поту, зумовлений наявністю фенілацетату.
При олігофренії заблоковано ферментативне перетворення фенілаланіну в тирозин. Характерні особливості хвороби — різка затримка розумового розвитку дитини, а також екскреція з сечею фенілпіровиноградної кислоти (1-2 г/добу) і фенілацетилглутаміну (2-3 г/добу). У крові вміст фенілаланіну може досягати 600 мг/л (норма 15 мг/л), у спинномозковій рідині — 80 мг/л (норма 1,5 мг/л).
Скринінг новонароджених на фенілкетонурію проводять у капілярній крові на 4-5-й день у доношених і на 7-й - у недоношених немовлят. У нормі вміст фенілаланіну крові доношених новонароджених з нормальною масою не повинен перевищувати 0,14 ммоль/л. У хворих на фенілкетонурію він досягає 1,2—1,8 ммоль/л і більше. Для підтвердження діагнозу аналіз необхідно проводити кілька разів. Відміняти дієту з обмеженим вмістом фенілаланіну починають після 10-річного віку за умови, що концентрація фенілаланіну не перевищує 0,97 ммоль/л.
У хворих на фенілпіровиноградну олігофренію порушується і обмін тирозину, що свідчить про незначне утворення меланінів, яке призводить до альбінізму; шкіра хворих залишається світлою.
Фенілпіровиноградна олігофренія — аутосомно-рецесивне порушення, найчастіше зустрічається в скандинаво-балтійському регіоні. Порушення обміну фенілаланіну і тирозину спричиняє виникнення таких захворювань, як алкаптонурія, фенілпіровиноградна олігофренія, альбінізм тощо. Виникнення фенілкетонурії спричиняє дефіцит печінкової фенілаланін-4-гідроксилази. Це супроводжується різким підвищенням концентрації фенілаланіну в крові. При цьому утворюються метаболіти, що практично відсутні в нормі (фенілетиламін, фенілацетатна кислота). Ці сполуки є сильними нейротоксинами і здатні порушувати метаболізм ліпідів у мозку. Вони призводять до дефіциту певних нейромедіаторів, а це, у свою чергу, — до прогресивного зниження інтелекту. Для хворих характерними також є: схильність до екземи, специфічний запах сечі та поту, зумовлений наявністю фенілацетату.
При олігофренії заблоковано ферментативне перетворення фенілаланіну в тирозин. Характерні особливості хвороби — різка затримка розумового розвитку дитини, а також екскреція з сечею фенілпіровиноградної кислоти (1-2 г/добу) і фенілацетилглутаміну (2-3 г/добу). У крові вміст фенілаланіну може досягати 600 мг/л (норма 15 мг/л), у спинномозковій рідині — 80 мг/л (норма 1,5 мг/л).
Скринінг новонароджених на фенілкетонурію проводять у капілярній крові на 4-5-й день у доношених і на 7-й - у недоношених немовлят. У нормі вміст фенілаланіну крові доношених новонароджених з нормальною масою не повинен перевищувати 0,14 ммоль/л. У хворих на фенілкетонурію він досягає 1,2—1,8 ммоль/л і більше. Для підтвердження діагнозу аналіз необхідно проводити кілька разів. Відміняти дієту з обмеженим вмістом фенілаланіну починають після 10-річного віку за умови, що концентрація фенілаланіну не перевищує 0,97 ммоль/л.
У хворих на фенілпіровиноградну олігофренію порушується і обмін тирозину, що свідчить про незначне утворення меланінів, яке призводить до альбінізму; шкіра хворих залишається світлою.
Алкаптонурія
Алкаптонурія зумовлена аутосомно-рецесивним дефектом синтезу гомогентензинової кислоти. За нормальних умов фермент параоксифенілпіруватдегідроксигеназа (разом з вітаміном С) перетворює пароксифенілпіруват, отриманий з тирозину, на гомогентизинову кислоту. У нирках гомогентизинова кислота за наявності Fe2+ та глутатіону перетворюється на 4-метилацетооцтову кислоту. Якщо цей процес гальмується, то накопичення гомогентизинової кислоти призводить до утворення хінонових поліфенолів — "охронозних пігментів", які виводяться нирками та зумовлюють темне забарвлення сечі. Охронозний пігмент алкаптон не повністю виводиться з сечею і відкладається у хрящовій та інших видах сполучної тканини й робить її крихкою. Такі зміни часто призводять до кальцифікації та дегенеративного артриту хребта, а також суглобів кінцівок, пігментації склер та хрящів вушних раковин та ін.
При алкаптонурії може виділятися до 0,5 г гомогентизинової кислоти за добу. Захворювання виявляють у ранньому дитячому віці (сеча швидко темніє на повітрі).
Алкаптонурія, як тимчасове явище, спостерігається при авітамінозі С. Вона швидко зникає при насиченні організму аскорбіновою кислотою. Справжня алкаптонурія не залежить від насиченості організму вітаміном С і його введення не усуває екскреції гомогентизинової кислоти. Гомогентизинова кислота може виділятися і при захворюваннях нирок.
При алкаптонурії може виділятися до 0,5 г гомогентизинової кислоти за добу. Захворювання виявляють у ранньому дитячому віці (сеча швидко темніє на повітрі).
Алкаптонурія, як тимчасове явище, спостерігається при авітамінозі С. Вона швидко зникає при насиченні організму аскорбіновою кислотою. Справжня алкаптонурія не залежить від насиченості організму вітаміном С і його введення не усуває екскреції гомогентизинової кислоти. Гомогентизинова кислота може виділятися і при захворюваннях нирок.
Альбінізм
Альбінізм є вродженою аномалією обміну тирозину. При цьому порушується синтез ферменту тирозинази, унаслідок чого блокується перетворення діоксифенілаланіну (ДОФА) на меланіни.
Хвороба Хартнупа
Хвороба Хартнупа спричиняється специфічними порушеннями обміну триптофану. Основними проявами хвороби є пелагроподібні шкірні ураження, психічні розлади, атаксія, підвищується виділення з сечею триптофану. Метаболічний дефект зв'язаний з уродженим порушенням всмоктування триптофану в кишках і реабсорбції триптофану і продуктів його обміну в нирках.
Інші розлади обміну амінокислот
Гомоцистинурія — пов'язана з відсутністю цистатіонсинтази - фермента, що каталізує перетворення гомоцистеїну в цистатіонін. При цьому гомоцистеїн нагромаджується в тканинах і виводиться з сечею у великих кількостях.
Гістидинемія — захворювання, зумовлене дефектом гістидази, яка каталізує внутрішньомолекулярне дезамінування гістидину. Діагноз базується на виявленні підвищеного вмісту гістидину в сироватці крові (у нормі його концентрація у дітей 1-го місяця життя - 0,06 ммоль/л, у віці 2-6 міс — 0,09-0,14 ммоль/л) та виявленні у сечі підвищеного вмісту імідазолпохідних. При цій патології спостерігається ураження функції ЦНС.
Гліцинурія — спадкове захворювання, яке пов'язане з порушенням реабсорбції гліцину в ниркових канальцях і супроводжується підвищеною екскрецією амінокислоти з сечею при її вмісті в плазмі крові в межах норми.
Гіпергомоцистеїнемія — підвищення концентрації гомоцистеїну в крові. Тривалий час перебіг хвороби є безсимптомним і виявляється після 30-40 років життя передчасним розвитком ішемічної хвороби серця, артеріальним і венозним тромбозами та інсультом. Гіпергомоцистеїнемія супроводжується дефектом розвитку нервової трубки, психічними розладами у людей літнього віку, зокрема хворобою Альцгеймера, депресивним станом і порушенням мислення. Хронічна ниркова недостатність пов'язана з 20-разовим зростанням ризику серцево-судинної патології внаслідок прискорення розвитку атеросклерозу, зумовленого гіпергомоцистеїнемією. Норма — нижче 10 мкмоль/л.
Гістидинемія — захворювання, зумовлене дефектом гістидази, яка каталізує внутрішньомолекулярне дезамінування гістидину. Діагноз базується на виявленні підвищеного вмісту гістидину в сироватці крові (у нормі його концентрація у дітей 1-го місяця життя - 0,06 ммоль/л, у віці 2-6 міс — 0,09-0,14 ммоль/л) та виявленні у сечі підвищеного вмісту імідазолпохідних. При цій патології спостерігається ураження функції ЦНС.
Гліцинурія — спадкове захворювання, яке пов'язане з порушенням реабсорбції гліцину в ниркових канальцях і супроводжується підвищеною екскрецією амінокислоти з сечею при її вмісті в плазмі крові в межах норми.
Гіпергомоцистеїнемія — підвищення концентрації гомоцистеїну в крові. Тривалий час перебіг хвороби є безсимптомним і виявляється після 30-40 років життя передчасним розвитком ішемічної хвороби серця, артеріальним і венозним тромбозами та інсультом. Гіпергомоцистеїнемія супроводжується дефектом розвитку нервової трубки, психічними розладами у людей літнього віку, зокрема хворобою Альцгеймера, депресивним станом і порушенням мислення. Хронічна ниркова недостатність пов'язана з 20-разовим зростанням ризику серцево-судинної патології внаслідок прискорення розвитку атеросклерозу, зумовленого гіпергомоцистеїнемією. Норма — нижче 10 мкмоль/л.
Тирозиноз. При тирозинемії типу І (тирозинозі) вміст тирозину в плазмі крові зростає до 6-12 мг/100 мл, при тирозинемії типу II (синдром Ріхтера-Ханхарта) — до 4-5 мг/100 мл.
Читайте в блозі:
Немає коментарів :
Дописати коментар