Основні вуглеводи крові людини: галактоза, глікоген, сіалові кислоти, молочна і піровиноградна, гексуронові кислоти, глікозаміноглікани, серомукоїди

Галактоза: норма, зміни при патології

Галактоза — вуглевод, який входить до складу цукру молока, ліпідів нервової тканини та інших сполук, під дією ферментів галактокінази, гексозо-1-фосфатуридилтрансферази перетворюєть­ся на глюкозу.
Норма у сироватці крові — 0,02-0,17 г/л, або 0,11-0,94 ммоль/л, у сечі галактози не виявляють (до 0,08 ммоль/добу).
Підвищення рівня галактози в сироватці крові виявляють у недоношених дітей, у пізні терміни вагітності, у період лактації. Навантаження галактозою — цінний тест для визначення функціонального стану печінки. Проба позитивна у разі виділення із се­чею понад 3 г галактози. Таку пробу спостерігають при гострому гепатиті, жовтяниці.

Глікоген: норма, зміни при патології

Глікоген — полісахарид, який є основним резервом вуглеводів в організмі. Головне депо глікогену — печінка та м'язи.
Норма в крові — 16,2-38,7 мг/л.
Підвищення концентрації глікогену в крові спостерігають при інфекційних захворюваннях, хворобах крові, що супроводжуються лейкоцитозом, діабеті, новоутвореннях.
Зниження концентрації характерне для дітей з гострими гепатитами. Важливе клінічне значення має цитохімічне визначення рівня глікогену в клітинах крові, кісткового мозку та печінці.

Сіалові кислоти: норма, зміни при патології

Сіалові кислоти — ацильовані похідні нейрамінової кислоти, виявлені в усіх тканинах і рідинах організму. Вони входять до скла­ду молекул олігосахаридів, гліколіпідів і глікопротеїнів, а також є важливими компонентами багатьох біологічно активних сполук — ферментів, гормонів, рецепторних білків. Сіаловмісні глікопротеїни беруть участь у процесах міжклітинної взаємодії, специфічної рецепції на поверхні клітин, передачі сигналів, транспорті іонів, забезпеченні антигенної специфічності та тканинної сумісності.
Норма (за методом Геса) у крові — 550-790 мг/л, сироватці крові — 2,0-2,33 ммоль/л.
Підвищена концентрація сіалових кислот характерна для хворих з інфекційними захворюваннями, ревматизмом, злоякісними пухлинами кісткової тканини, раком легенів, запальними проце­сами, туберкульозом, лімфогранулематозом, остеомієлітом, обтураційною жовтяницею.
Зниження рівня сіалових кислот спостерігать при цирозі пе­чінки, перніціозній анемії, хворобі Вільсона-Коновалова, гемохроматозі.

Молочна кислота: норма, зміни при патології

Молочна кислота — метаболіт анаеробного перетворення вуглеводів. У значній кількості нагромаджується у м'язах під час фізичного навантаження. Звідти молочна кислота надходить у пе­чінку, де є субстратом глюконеогенезу.
Норма (за методом Бюхнера) у дорослих в артеріальній крові — 0,33-0,78 ммоль/л; венозній крові — 0,55-2,22 ммоль/л.
Підвищений вміст молочної кислоти в крові є в першу чергу показником кисневого голодування (гіпоксії), унаслідок чого про­цеси аеробного окиснення кількісно не відповідають гліколітичним процесам і зумовлюють нагромадження молочної кислоти в тканинах і крові. Фізіологічно кількість молочної кислоти збільшується під час м'язової роботи, тому і при патологічних ста­нах, пов'язаних з посиленими м'язовими скороченнями, її вміст у крові підвищується. До них відносять епілепсію, тетанію, правець та інші судомні стани. Збільшується концентрація молочної кислоти також і при тяжких захворюваннях печінки, новоутвореннях серцевих декомпенсаціях із застійними явищами в печінці, при гіпоксіях, пов'язаних із розладами зовнішнього дихання, ревматизмі, тиреотоксикозі. Таким чином, підвищений вміст молочної кислоти в крові вказує як на посилення процесів гліколізу, так і на недостатнє окиснення продуктів проміжного обміну вуглеводів.
Існує відповідність між тяжкістю кисневого голодування і рівнем лактацидемії. Цей рівень характеризує також інтенсивність ацидозу, розвиток якого тісно пов'язаний з порушеннями тканин­них окиснювальних процесів.

Піровиноградна кислота: норма, зміни при патології

Піровиноградна кислота (ПВК) — один із центральних ме­таболітів вуглеводного обміну. Вона утворюється внаслідок аероб­ного окиснення глюкози, перетворення деяких амінокислот, декарбоксилюванні щавлевооцтової кислоти. Значна її кількість використовується в процесі глюконеогенезу, синтезу кето- та амінокислот. У разі анаеробного та аеробного розщеплення вуг­леводів піровиноградна кислота може перетворюватися трьома шляхами:
  • відновлення з утворенням молочної кислоти (анаеробне пе­ретворення вуглеводів);
  • окиснювальне декарбоксилювання з утворенням ацетил-КоА (аеробне перетворення вуглеводів);
  • декарбоксилювання з утворенням оцтового альдегіду, який потім відновлюється з утворенням етилового спирту (спиртове бро­діння).
Норма (динітрофеніл-гідразиновий метод) у дорослих у крові — 34,1-102,2 мкмоль/л, у сечі — 45-111 мкмоль/л (10-25 мг/добу).
Підвищену концентрацію ПВК у крові спостерігають під час інтенсивної фізичної праці, при тетанії, епілепсії, правцю, В1-вітамінній недостатності, цукровому діабеті, серцевій декомпен­сації, гестозі, тяжких захворюваннях печінки, уремії, отруєннях. У спинномозковій рідині рівень ПВК підвищується при травмах черепа, запальних процесах (менінгіт, абсцес мозку).

Гексуронові кислоти: норма, зміни при патології

Гексуронові кислоти — компонент глікозаміногліканів сечі.
Норма в сечі у дорослих — 2,4-3,9 мг/л, у дітей (10-15 років) — 5-10 мг/л.
Збільшене виділення гексуронових кислот із сечею спостерігають при ревматизмі, склеродермії, мукополісахаридозах. Для діагностики окремих форм мукополісахаридозів визначають коефіцієнт К/О — відношення кількості гексуронових кислот, виз­наченої карбазоловим методом, до їх кількості, визначеної орциновим методом.

Глікозаміноглікани: норма, зміни при патології

Глікозаміноглікани — вуглеводний компонент протеогліканів, який входить до складу міжклітинної речовини сполучної тканини.
Норма в сироватці крові — 4,8-8,4 мг, сечі — 2,19 мг/г ± 1,16 мг/г креатиніну.
Рівень глікозаміногліканів у крові підвищується при гострих запальних процесах, гострих гепатитах, цирозі печінки, амілоїдозі нирок, активному хронічному гепатиті, особливо біліарному ци­розі.
Знижується — при ревматоїдному артриті.

Серомукоїди: норма, зміни при патології

Серомукоїди — глікопротеїни з кислотними властивостями.
Норма в сироватці крові — 0,22-0,28 г/л.
Підвищення рівня серомукоїдів має місце при запальних процесах, пухлинах, інсульті, стресі, ревмокардиті.
Знижується — при гепатитах, цирозі печінки, розсіяному скле­розі, гепатоцеребральній дистрофії.

Читайте в блозі:

Немає коментарів :

Дописати коментар