Що таке цитокіни
Цитокіни — білки активованих клітин імунної системи, які забезпечують міжклітинні взаємодії. Цитокіни представляють собою нову самостійну систему регуляції функцій організму, яка забезпечує в першу чергу розвиток захисних реакцій і підтримку гомеостазу при потраплянні патогенів і порушенні цілісності тканин. До системи цитокінів на даний час відносять більше 100 індивідуальних поліпептидних речовин. Протягом останніх 20 років клоновано гени більшості цитокінів й отримано рекомбінантні аналоги, які повністю повторюють біологічні властивості природних молекул.Цитокіни: функції
Цитокіни володіють трьома основними функціями.
1) Регуляція захисних реакцій організму на місцевому і системному рівні. Ця важлива для всієї системи цих сполук функція пов'язана з двома основними напрямками біологічної дії цитокінів — із захистом від інфекційних агентів і з відновленням пошкоджених тканин.
Ці хімічні речовини регулюють розвиток місцевих захисних реакцій у тканинах за участю різних типів клітин крові, ендотелію, сполучної тканини, епітелію. Захист на місцевому рівні розвивається шляхом формування типової запальної реакції з її класичними проявами, розвитком набряку, почервонінням, появою больового синдрому і порушенням функції.
У випадку неефективності місцевих захисних реакцій запалення розвивається, зростає синтез цитокінів, вони попадають в циркуляцію і їхня дія проявляється на системному рівні. Починається наступний етап запалення — системна запальна реакція. У цьому випадку прозапальні цитокіни впливають практично на всі органи і системи організму, які беруть участь у регуляції гомеостазу. 1) Регуляція захисних реакцій організму на місцевому і системному рівні. Ця важлива для всієї системи цих сполук функція пов'язана з двома основними напрямками біологічної дії цитокінів — із захистом від інфекційних агентів і з відновленням пошкоджених тканин.
Ці хімічні речовини регулюють розвиток місцевих захисних реакцій у тканинах за участю різних типів клітин крові, ендотелію, сполучної тканини, епітелію. Захист на місцевому рівні розвивається шляхом формування типової запальної реакції з її класичними проявами, розвитком набряку, почервонінням, появою больового синдрому і порушенням функції.
2) Регуляція окремих нормальних фізіологічних функцій. Незважаючи на те що більшість цитокінів є типовими індуцибельними медіаторами і не синтезуються клітинами без запальної реакції та імунної відповіді, деякі з них не підпадають під це правило. Частина синтезується постійно і в достатньо великих кількостях знаходиться в циркуляції, регулюючи проліферацію і диференціювання окремих типів клітин протягом усього життя. Прикладами такого типу фізіологічної регуляції функцій цитокінами можуть бути постійно високий рівень колонієстимулювального фактора для моноцитів/макрофагів (М-КСФ), потрібний для забезпечення постійного оновлення тканинних макрофагів і їх похідних, а також контроль за еритроїдним ростом кровотворення, який проводиться еритропоетином, що постійно синтезується епітелієм нирок.
3) Регуляція ембріогенезу, закладки і розвитку органів імунної системи. Більшість цитокінів не відіграє ніякої ролі в нормальній фізіології організму. Проте деякі з цих сполук починають синтезуватися досить рано на певних етапах розвитку організму. Так, в онтогенезі фактор росту стовбурових клітин, трансформуючі ростові фактори, цитокіни групи фактора некрозу пухлини і ряд хемокінів регулюють диференціювання клітин, міграцію лімфоїдних попередників і закладку органів імунної системи.
Цитокіни: класифікація
Класифікація цитокінів проводиться за їх біологічними властивостями. До цитокінів відносять інтерферони (ІФН), колонієстимулювальні фактори (КСФ), хемокіни чи хемотактичні цитокіни, трансформуючі фактори росту (ТФР); фактори некрозу пухлини (ФНП); інтерлейкіни (IL) з своїми порядковими номерами. Інтерлейкіни, які мають номери з 1-го по 30-й, не відносяться до одної підгрупи цитокінів, зв'язаних спільними функціями.За функціональною активністю цитокіни поділяють на прозапальні (IL-1β,IL-2, IL-6, IL-8, IL-11, IL-12, ФНП-α, ІФН-γ) і протизапальні (IL-4, IL-10, ТФР-β).
Цитокіни та імунна відповідь
Нині відомо, що типи імунної відповіді зв'язані з одним із варіантів активації лімфоцитів з переважною участю клонів Т-лімфоцитів-хелперів типу 1 (Тх1) або типу 2 (Тх2), які різняться за патернами продукуючих цитокінів і ролі в стимулюванні розвитку імунної відповіді за клітинним чи гуморальним типом. Активація Тх1, які секретують IL-2, ІФН-β, ФНП-α, веде до стимуляції головним чином функцій Т-лімфоцитів і макрофагів і до розвитку клітинного типу відповіді, тоді як синтез Тх2 стимулює гуморальний імунітет і виробляють IL-4, IL-5, IL-10, IL-13, IL-25 тощо. Цитокіновий дисбаланс між Тх1 і Тх2 визначає напрямок порушень імунної відповіді.
Продукти Тх1 і Тх2 негативно впливають на активацію протилежних клонів. IL-2 знижує проліферацію лімфоцитів, індуковану IL-4, і навпаки. Цитокіни Тх2, в основному IL-4 і IL-10, прямо знижують продукцію IL-2 Т-лімфоцитами, експресію α-ланцюга рецептора IL-2 на Т-лімфоцитах і β-ланцюга на В-лімфоцитах і NK-клітинах, а також активність NK-клітин. Надлишкова активація якогось з типів Т-хелперних клонів може направити імунну відповідь по одному з варіантів розвитку. Хронічна незбалансованість активації Т-хелперних клонів призводить до розвитку імунопатологічних станів, зв'язаних з проявами алергії чи аутоімунітету. Вважають, що вираженість алергійних реакцій зумовлена переважною активацією Тх2, продукуючих IL-4 і IL-5, які стимулюють синтез антитіл класу IgG1 і особливо IgE, що, як відомо, відіграють вирішальну роль у розвитку алергійних реакцій.Про застосування цитокінів у медицині читайте в наступній статті.
Читайте в блозі:
Немає коментарів :
Дописати коментар