Цитокіни: застосування в медицині. Лікування захворювань цитокінами

Підходи до використання цитокінів у клінічній практиці пов'язані з:
1. Лікуванням препаратами цитокінів, а саме — посилення дії ендогенних цитокінів шляхом уведення в організм природних чи рекомбінантних фармпрепаратів.
2. Цитокіни для замісної терапії, наприклад, еритропоетином при хронічній нирковій недостатності, коли, крім очищувальної функції нирок, порушується здатність ниркового епітелію синте­зувати еритропоетин. У цієї категорії хворих, які перебувають на гемодіалізі, розвивається анемія через недостатність продукції ендогенного еритропоетину, тому така замінна терапія є ефективним способом корекції і дозволяє не проводити переливання крові.
3. Цитокіновою терапією і генотерапією раку. Тут є декілька напрямків:

• лікування В-клітинних лімфом; використовуючи антипроліферативну дію альфа-інтерферону;

• лікування імунозалежних пухлин (раку нирки, меланоми, раку товстої кишки) шляхом посилення протипухлинного імуні­тету під дією цитокінів: інтерферону-альфа, IL-1, IL-2, IL-4, IL-12;

• генотерапія раку, основана на введенні генів цитокінів у пух­линні клітини для посилення їх імуногенності і підвищення запаль­ної реакції в ділянці пухлинного вузла та імунного відриву пухли­ни (ФНП, інтерферон-гамма, IL-1, IL-2, IL-4, IL-12);

• генерація дендритних клітин, отриманих у хворих на рак і експресуючих пухлинні антигени з метою посилення специфічно­го протипухлинного імунітету (ГМ-колонієстимулюючий фактор, ІL-4).

4. Генотерапією імунодефіцитних станів, коли введення нор­мальної копії дефектного гена в стовбурові кістково-мозкові кліти­ни новонародженого дозволяє запобігти розвитку симптомів імунодефіцитного стану.
Корекція алергії і аутоімунних процесів, базується на регуляторних властивостях цитокінів, у тому числі цитокінів Т-лімфоцитів хелперів типів І і II (інтерферон-гамма, IL-10, IL-12). Найбільш яскравим прикладом є лікування розсіяного склерозу пре­паратом рекомбінантного інтерферону-бета.

5. Антицитокінова терапія, направлена на видалення чи бло­кування дії ендогенних цитокінів з використанням специфічних ін­гібіторів. Таку терапію використовують при лікуванні ревматоїдного артриту, ювенільного артриту, псоріатичного артриту, хворобі Крона.

Цитокіни: застосування в практичній медицині

Цитокін	Клінічне застосування	Препарати
ІФН-α	Вірусні інфекції, рак	Лейкінферон, реаферон, інтераль, віферон, роферон, інтрон А, реальдирон, велферон
ІФН-β	Розсіяний склероз	Бетаферон, ребіф 22
ІФН-γ	Інфекційні захворювання, екзема	Імунерон
Г-КСФ	Лейкопенії	Граноцит, нейпоген
ГМ-КСФ	Лейкопенії	Лейкомакс
IL-1β	Лейкопенії, інфекційні захворювання загоювання ран	Беталейкін
ФНП α	Рак	Рефнолін
IL-8	Загоювання ран, трофічних виразок	Окта-лейкін
IL-2, IL-15	Рак, інфекційної захворювання	Ронколейкін, пролейкін

Цитокіни повинні застосовуватися лише в суворо визначених фізіологічних дозах. Ці речовини в низьких концентраціях потрібні для правильного формування місцевого запалення; більш високі дози спричиняють розвиток системної запальної реакції, а патоло­гічно високі концентрації призводять до септичного шоку і загибелі організму. Це визначає принципово різні підходи лікувально­го використання цитокінів. У деяких випадках при недостатньому синтезі ендогенних цитокінів препарати на їх основі можуть бути використані для посилення розвитку захисних реакцій. Однак у разі гіперпродукції цих сполук потрібно застосовувати принцип так званої антицитокінової терапії, яка грунтується на блокуванні надлишкового синтезу цих ендогенних медіаторів імунітету.
Вміст цитокінів може змінюватися і при багатьох інших патологічних станах.

Про класифікацію і функції цитокінів розповідає наступна стаття.