Проблема рецидивування варикозної хвороби існувала завжди, її
актуальність не зменшується і в наш час.
Говорити про рецидив варикозної хвороби необхідно з врахуванням
того, що захворювання носить хронічний прогресуючий характер. В зв'язку з цим,
необхідно вважати рецидивом появу варикознорозширених вен в зоні проведеного
хірургічного лікування в тому випадку, коли операція виконана неадекватно.
Варикозна трансформація поверхневих вен, інтактних на момент операції, можна
вважати не рецидивом, а ознакою подальшого прогресування захворювання.
Рецидиви варикозної хвороби можуть бути викликаними наступними
трьома причинами:
1) неадекватною перев'язкою великої підшкірної вени;
2) неадекватною перев'язкою малої підшкірної вени;
3) залишені перфоранти з клапанною неспроможністю.
Культя великої підшкірної вени в якості причини рецидива
виявляється в більше ніж 50% всіх спостережень. Поява венозних вузлів на стегні
пов'язана здебільшого з наявністю залишеного переднього і медіального притоків;
при цьому довжина культі складає не менше 2 см. Сафенофеморальний рефлюкс, що
залишився, призводить до варикозної трансформації притоків. Такі випадки
зазвичай зустрічаються після операційних втручань виконаних у
загальнохірургічних стаціонарах. Рубець після кросектомії знаходиться на 5-10
см нижче пахової складки і тому при такому низькому доступі не вдається
виконати адекватної перев'язки бокових притоків. Способом усунення вказаної
причини є видалення культі великої підшкірної вени. Розділення злук, виділення
культі і всіх її притоків слід виконувати максимально обережно, так як при
пошкодженні венозної стінки може виникнути масивна кровотеча, яку важко
зупинити.
Одним із варіантів рецидиву після неадекватної кросектомії
являється повне збереження співустя і стовбура великої підшкірної вени. Як
правило, за останню приймають передню її притоку на яку і накладають лігатури.
У таких хворих операцію слід виконувати практично заново.
Культя малої підшкірної вени виявляється приблизно у 18-48% хворих
з рецидивом варикозної хвороби. Як правило, розріз для її лігування виконують
по лінії підколінного згину в той час як приустьовий відділ, в більшості
випадків, розміщений проксимальніше. Для того щоб уникнути низької перев’язки
малої підшкірної вени перед операцією проводять допплерівське ангіосканування і
маркують її місце впадіння. Втручання включає видалення культі і
мініфлебектомію варикознорозширених вен.
Перфорантні вени з клапанною недостатністю при рецидивах захворювання
виявляють у більшості пацієнтів. Проте говорити про те, що вони не були перев’язані під час попередньої операції можна в
тому випадку, якщо варикознозмінені вени з’явились в зоні їх розміщення через кілька
місяців після втручання. Частіше залишені перфорантні вени з клапанною
недостатністю знаходять після їх надфасціальної перев’язки за Кокетом. Єдиним
способом зниження частоти рецидивів за рахунок збереження низького
вено-венозного скиду крові є детальне ультразвукове обстеження перед операцією
з локуванням всіх гемо динамічно значимих перфорант.
Рідкісною причиною рецидиву варикозної хвороби є наявність
подвійного стовбуру великої або малої підшкірної вени. Під час операції
видаляють один із них, в той час як інший в подальшому варикозно змінюється.
Тактика лікування пацієнтів з варикозним розширенням раніше
інтактних вен, тобто з природнім прогресуванням захворювання, визначається їх
локалізацією, а також наявністю і вираженістю перфорантного рефлюксу. В
більшості випадків варикозно змінюються притоки магістральних підшкірних вен,
які зв’язані з м’язовими перфорантними венами на гомілці. Вони можуть бути
успішно ліквідовані за допомогою склеро облітерації. Лише в рідкісних випадках
поширеної варикозної трансформації доцільно виконати мініфлебектомію.
Немає коментарів :
Дописати коментар