четверг, 10 апреля 2014 г.

Хірургічні ускладнення після ін'єкцій селофену

Останнім часом, а якщо точніше близько 6 місяців тому, в лікарняному стаціонарі різко збільшилась кількість поступлень в хірургію з постін'єкційними ускладненнями. Мова зараз іде про відносно новий препарат - селофен, які використовують наркозалежні особи як дешеву альтернативу іншим наркотичним середникам.

Контингент поступлень складають особи працездатного віку в основному від 21 до 35 років, чоловічої статі у яких в анамнезі є вживання наркотичних речовин. Зазвичай час від моменту ін'єкції до власне поступлення - від 6 год до 2-3 діб.

При об'єктивному обстеженні на перший план виступають симптоми гострого артеріального тромбозу або гострого флеботромбозу, а далі - супутні больовий, інтоксикаційний синдроми і т. д. 

З анамнезу стає відомо про самостійні ін'єкції вищевказаного препарату - зазвичай одно- або двохразові. Місця ін'єкцій - в паху, підколінній ямці, під пахвою і в ділянці ліктьового згину. Місцево в ділянці ін'єкції може бути гіперемія, незначно виражена болючість, чого не скажеш про периферичні відділи верхніх чи нижніх кінцівок. 

Вказаний вище препарат "Селофен" є відносно новим...
Читаємо інструкцію препарату, взяту з сайту http://mozdocs.kiev.ua/... Препарат випускається у вигляді капсул з білим порошком всередині, 1 капсула містить залеплону 10мг. Ось до речі хімічна формула:

Діюча речовина відноситься до групи - психолептики, снодійні та седативні засоби. Показаннями для застосування препарату є нетривале лікування безсоння, що проявляється проблемами засинання у пацієнтів з тяжкими порушеннями сну. 

Як бачимо ліки призначені для перорального прийому, проте особи з наркотичною залежність використовують їх у вигляді ін'єкцій (вміст 2-3 капсул розчиняється у фіз. розчині або іншому розчиннику). Для наркомана зацікавленість до препарату зумовлена його доступністю (хоча тепер вже без рецепта в аптеках його не купиш), а також побічними ефектами ліків, зумовлених скоріш за все передозуванням. Виписка з інструкції: 

Побічна дія. 

З боку ЦНС: часто — амнезія, парестезії, сонливість, атаксія, дезорієнтація; не дуже часто – порушення концентрації, апатія, деперсоналізація, депресія, запаморочення, галюцинації (утому числі нюхові), загострення слуху, головний біль, диплопія, міалгія, підвищений м’язовий тонус, дезорієнтація, оніміння та відчуття мурашок у кінцівках, фотофобія, напади епілепсії, незв’язне мовлення, порушення полязору; депресія; психічні та парадоксальні реакції (занепокоєння, збудження, дратівливість, аномальне мислення, агресивність, марення, напади гніву, нічні кошмари, психози, нетипова поведінка, екстраверсія).

Застосування Селофену навіть у терапевтичних дозахможе призвести до фізичної або психічної залежності.

Відміна препарату одразу після зникнення симптомів безсоння може спричинити рецидив безсоння, синдром абстиненції.

Хірургічні ускладнення виникають в переважній більшості після внутрішньоартеріальної ін'єкції і проявлялися спочатку у вигляді ішемії кінцівки, а далі по типу - флегмони, гангрени, рідше ішемічних контрактур і краєвих некрозів.

Всім хворим в обов'язковому порядку проводилося дуплексне сканування судин кінцівок і виявлявся тромбоз артеріального русла на різних рівнях (1 випадок - прохідність периферичних артерій на кисті задовільна, хоча об'єктивно дистальні фаланги некротично змінені з вираженим больовим синдромом в зв'язку з "давнім" анамнезом).

В плані консервативного лікування всі хворі отримували ангіопротектори, знеболюючі, нестероїдні протизапальні, антибіотики, простагландинни (вазопростан, іломедин)... Частині хворих в зв'язку з вираженим набряком проводилася декомпресивна дерматофасціотомія, яка полегшувала страждання пацієнтів. 

В подальшому в частини хворих розвивалася гангрена частин кінцівок, що потребувала виконання ампутації; інша ж частина хворих після тривалого консервативного лікування (від 14 до 50 днів) виписувалась під спостереження хірурга поліклініки з певними порушеннями функцій ураженого сегменту кінцівки (по типу - контрактури, порушення чутливості, обмеження рухів і т. д.).

Дана проблема є відносно новою і тому потребує вивчення і допрацювань щодо тактики ведення і лікування таких пацієнтів.     

Комментариев нет :

Отправить комментарий