Вуглеводи: функції в організмі людини. Глюкоза. Причини гіпер- та гіпоглікемії

Функції вуглеводів в організмі

Вуглеводи в організмі людини, представлені моно-, оліго- та полісахаридами, виконують енергетичну, синтетичну, пластичну, гідроосмотичну, кофакторну та опорну функції. З усіх вуглеводів в організмі людини й тварин найбільше міститься глюкози. Глюкоза, яка надходить із крові в тканини, зазнає перетворень із звільненням потенціальної енергії. Перетворення глюкози в тка­нинах, починаючи з процесу її фосфорилювання і закінчуючи утворенням кінцевих продуктів розкладу, називається проміжним обміном вуглеводів. Вуглеводи у тканинах організму людини можуть утворюватися аеробно й анаеробно. Показники об­міну вуглеводів у крові здорових людей можуть коливатися про­тягом доби.

Що таке глюкоза. Причини гіпер- і гіпоглікемії

Глюкоза — основний енергетичний субстрат для організму людини. Її джерелом є вуглеводи, що надійшли з їжею та ендоген­но продуковані, переважно печінкою, шляхом глікогенолізу і глюконеогенезу. Контроль за вмістом глюкози в крові здійснюється шляхом узгодженої дії різних гормонів — інсуліну й контррегуляторних гормонів (глюкагону, кортизолу, катехоламінів, гормону росту) та впливу нервової системи.
До гіперглікемії призводять недостатній синтез інсуліну β- клітинами острівців підшлункової залози, порушення перетворення проінсуліну на інсулін, молекулярної структури інсуліну, дефек­ти рецепторів інсуліну, порушення спряження рецепторів інсуліну, пухлини кіркової речовини надниркових залоз і гіпофіза, гіпер­функція щитоподібної залози, тяжкі розлади функції печінки.

Незалежно від етіологічних чинників нестача інсуліну в організмі призводить до порушень вуглеводного, білкового, жирового обмінів. Гіперглікемія, як симптом цукрового діабету, розвиваєть­ся внаслідок:

• порушення транспорту глюкози в м'язову та жирову тканини;
• пригнічення окиснення глюкози за фосфорилювання у зв'язку зі зниженням активності ферментів — гексокінази та глюкокінази;
• зниження синтезу глікогену в печінці внаслідок зниження активності глікогенсинтетази;
• посилення глюконеогенезу (утворення глюкози з білків і жирів).

До гіпоглікемії (зниження рівня глюкози) призводять:

• голодування, 
• важка фізична праця, 
• порушення всмоктування вуглеводів,
• зниження ниркового порога для глюкози при ниркових захворюваннях. 

Також гіпоглі­кемія може виникати при вживанні препаратів, що знижують рівень глюкози (похідні сульфонілсечовини, інгібітори МАО та ін). Вживання алкоголю різко гальмує глюконеогенез у печінці, що призводить до зниження концентрації глюкози у плазмі крові хворих. Гіпоглікемію спричиняють пухлини надниркових залоз, інсулінома, печінкова та ниркова недостатність, виникнення антитіл до інсуліну або до інсулінових рецепторів, операція на шлунку (пострезекційна гіпоглікемія). Гіпоглікемія часто є наслідком передозування інсуліну.
Клінічні прояви гіпоглікемії: слабкість, запаморочення, потовиділення, сонливість, серцебиття, зниження діяльності клітин нерво­вої системи. Ці ознаки виникають за концентрації глюкози в крові 2,4 ммоль/л. При тяжких формах гіпоглікемії виникають судоми, збудження, запаморочення — розвивається гіпоглікемічна кома.

Про нормативні значення інших основних вуглеводів в організмі людини читайте цю статтю.