Форми ботулізму, невідкладна допомога при ботулізмі

Ботулізм — це отруєння токсинами бактерій Clostridium botulinum, яке су­проводжується тяжкими порушеннями центральної і автономної нервової систе­ми. Захворювання розвивається після вживання м'ясних консервів, рослинних І рибних продуктів, заражених паличкою ботулізму або її токсином. Трапляється рановий ботулізм, відомі випадки ботуліз­му після переливання донорської крові.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період від 12 до 24 год, проте може затягуватися до 10 днів чи скорочуватися до 2 год.

Перші ознаки: загальна слабість, су­хість у роті, непевна хода, головний біль, нудота, туман перед очима, температура тіла нормальна. Згодом з'являється двоїн­ня в очах (диплопія), параліч м'язів лиця, відвисання нижньої щелепи, хрипкий го­лос, невиразна мова, афонія, утруднення і неможливість ковтання й дихання, слаб­кість м'язів шиї.

Розрізняють офтальмоплегічну, фарингоглосоплегічну і дихаль­ну форми ботулізму.

Офтальмоплегічна форма: мідріаз, ди­плопія, відсутність реакції зіниць на світло, конвергенції, параліч акомодації, птоз, то­тальна офтальмоплегія.

Фарингоглосоплегічна форма: різка сухість слизових оболонок (порушення секреції слини, слізної рідини, слизу), ке­ратит, фарингіт, глосит. Першою ознакою порушення ковтання (афагії) є відчуття стискання глотки. Парез м'язів гортані виявляється хрипким голосом. їжа легко потрапляє до трахеї. Рухи язика різко обмежуються, виявляються дизартрія, анартрія.

Дихальна форма. Настає утруднення вдиху без вираженої задишки. Рано ви­никає парез діафрагми, зниження ЖЄЛ до рівня ДО, характерні напади ядухи за участю допоміжних дихальних м'язів, що змінюються глибоким диханням.
При тяж­ких формах ботулізму приєднуються окорухові, бульбарні й дихальні розлади. Неврологічні розлади спричинюються по­рушенням нервово-м'язової передачі.

Диференціюють ботулізм зі стов­буровим енцефалітом, бульбарною фор­мою поліомієліту, дифтерійним паралічем, міастенією, отруєннями (метанолом, атро­піном, грибами). Має значення виявлен­ня токсинів збудника ботулізму в їжі, крові, блювотних масах. Хворі з тяжки­ми формами ботулізму для забезпечення ШВЛ підлягають госпіталізації до відді­лень інтенсивної терапії.

Лікування починають незалежно від термінів отруєння з промивання шлун­ка і сифонної клізми 2 — 5 % розчином на­трію гідрогенкарбонату, призначення усе­редину чи через назогастральний зонд проносного (30 г магнію сульфату у 500 мл води). Промивання шлунка у випадках бульбарного паралічу і недостатності ди­хання може виявитися небезпечним для хворого: через параліч м'язів глотки, гор­тані, язика зонд може легко потрапити до трахеї. Просування зонда слід контролю­вати прослуховуванням шуму над шлун­ком під час уведення повітря в зонд.

Для нейтралізації токсину, що циркулюює у крові (перші 2—3 дні), внутрішньом'язово чи внутрішньовенно вводять си­роватку типу А — 10000 МО, типу В — 5000 МО, типу С - 10000 МО, типу Е - 10000 МО. Подальше лікування сироват­кою залежить від клінічного ефекту. При тяжких формах на повний курс потрібно 50000-60000 МО сироватки типів А, С, Е і 25000-30000 МО - типу В. Перед першим уведенням сироватки потрібно провести бактеріологічне дослідження ве­нозної крові для уточнення типу токсину. Щоб запобігти вегетації збудника зі спор у травному каналі, впродовж 7 — 8 днів уво­дять левоміцетин або тетрациклін.

Параліч дихальних м'язів, розлад кашльового рефлексу і бульбарні порушення потребують тривалої ШВЛ і ретельного дренування дихальних шляхів. Для під­тримки вільної прохідності дихальних шляхів виконують інтубацію трахеї, а потім, якщо упродовж 3 — 4 діб стан хво­рого не поліпшується, — трахеостомію. Головні показання: параліч м'язів глот­ки, гортані і язика, дихальної мускулату­ри, порушення механізму кашльового ре­флекс, бронхолегенева патологія (ателектази, бронхопневмонія).

Тривалу ШВЛ проводять за загально­прийнятими принципами. Для імітації фізіологічних глибоких вди­хів, профілактики ателектазу легень, по­легшення відкашлювання у процесі ШВЛ застосовують режим із періодичним збіль­шенням ДО.

При виникненні бронхопневмонії, ате­лектазу, токсико-інфекційного нефрозу з недостатністю нирок, стійкого парезу ки­шок, порушень КОС проводять лікування за загальними правилами, на­веденими у відповідних розділах. Хворого годують через зонд до повного відновлення рефлексу ковтання.