Анотація: типові доступи при перитоніті неясного ґенезу. Деякі особливості ревізії черевної порожнини, які допоможуть встановити причину перитоніту.
При виборі оперативного доступу в сумнівних випадках застосовують серединний доступ; верхньо-серединний - при підозрінні на перфоративну виразку, гострий панкреатит; холецистит чи іншу патологію органів, розміщених у верхньому поверсі черевної порожнини; середньо-серединний - при підозрінні на ураження органів центральних відділів живота (він може бути продовженим доверху чи донизу залежно від операційної знахідки) та нижньо-серединний. Крім того, в процесі операції може виникнути необхідність у додаткових розрізах чи контрапертурах для дренування. Після розкриття черевної порожнини застосовують новокаїнові блокади рефлексогенних зон: корінь брижі поперечно-ободової, тонкої і сигмоподібної кишок. Видаляють наявний ексудат, обстежують черевну порожнину й оцінюють виявлену патологію, орієнтуючись за характером випоту і місцями його найбільшого скупчення, виключаючи причини, що найчастіше можуть викликати перитоніт, гострий апендицит, деструктивний холецистит, панкреонекроз, перфоративну виразку, гостру мезентеріальну непрохідність, гостру кишкову непрохідність та ін.
При виборі оперативного доступу в сумнівних випадках застосовують серединний доступ; верхньо-серединний - при підозрінні на перфоративну виразку, гострий панкреатит; холецистит чи іншу патологію органів, розміщених у верхньому поверсі черевної порожнини; середньо-серединний - при підозрінні на ураження органів центральних відділів живота (він може бути продовженим доверху чи донизу залежно від операційної знахідки) та нижньо-серединний. Крім того, в процесі операції може виникнути необхідність у додаткових розрізах чи контрапертурах для дренування. Після розкриття черевної порожнини застосовують новокаїнові блокади рефлексогенних зон: корінь брижі поперечно-ободової, тонкої і сигмоподібної кишок. Видаляють наявний ексудат, обстежують черевну порожнину й оцінюють виявлену патологію, орієнтуючись за характером випоту і місцями його найбільшого скупчення, виключаючи причини, що найчастіше можуть викликати перитоніт, гострий апендицит, деструктивний холецистит, панкреонекроз, перфоративну виразку, гостру мезентеріальну непрохідність, гостру кишкову непрохідність та ін.
 |
| 1 - верхньо-серединна; 2 - середньо-серединна; 3 - нижньо-серединна лапаротомія; 4 - доступ Волковича-Дьяконова |
Характерною картиною при гострій кишковій непрохідності є спрямованість у рану роздутих, нерідко синюшних або фіолетового кольору петель кишок. Пошуки місця странгуляції слід починати від сліпої кишки. Про наявність перешкоди в ободовій кишці свідчить роздута сліпа кишка, якщо вона знаходиться в спалому стані, то місце непрохідності - в тонкій кишці. Евакуювати тонкокишковий вміст із розтягнених петель доцільніше за допомогою довгого назоєюнального зонда на еластичному металевому провіднику відповідного діаметра з набору Селдінгера, який сприяє проведенню зонда через проксимальні відділи шлунково-кишкового тракту. В разі виявлення в черевній порожнині геморагічного ексудату, що наштовхує на думку про деструктивний панкреатит, у першу чергу слід виключити захворювання, яке за клінікою і патофізіологічними порушеннями нагадує цю патологію. Це перш за все гостра мезентеріальна непрохідність, перфоративна виразка, гострий холецистит. Справа в тому, що при гострій мезентеріальній непрохідності значною мірою рефлекторно порушується кровопостачання підшлункової залози. Клінічно дана патологія з самого початку проявляється високим рівнем діастази в сечі, амілази в крові та симптомом сторожової петлі (роздута поперечно-ободова кишка).
Немає коментарів :
Дописати коментар