Закриття плевральної порожнини

Анотація: методика закриття плевральної порожнини.

Закривання плевральної порожнини при задній чи зад­ньо-боковій торакотомії особливих труднощів не викли­кає. Зате закриття передньо-бокової торакотомії внаслідок великого міжреберного проміжку і відсутності м'язів у медіальному куті рани пов'язане з деякими утруднення­ми. У зв'язку з цим після додаткової анестезії сусідніх з раною міжреберних нервів накладають два 8-подібні перикостальні шви довкола крайніх ребер. Зв'язують їх таким чином, щоб не стиснути міжреберний судинно-нервовий пучок, оскільки самі по собі вони герметичності не створюють. Після цього густими вузлови­ми швами зшивають міжреберні м'язи. Основну увагу слід звертати на медіальний кут рани, де її герметизація утруднена через відсутність шару поверхневих м'язів. Тому грунтовно зшивають по­верхневу фасцію. Після цього накладають густі шви на шкіру.

Операційна діагностика є обов'язковим компонентом кожного операційного втручання. Перш за все виконується ревізія плевральної порожнини на предмет плевральних зрощень. Інтенсивні плев­ральні зрощення створюють перешкоду до входження у плевральну порожнину. Тому зразу після розсі­кання парієтального листка плеври при наявності щільних плоских, шнуроподібних або крихких зро­щень їх акуратно розсікають ближче до грудної стінки, щоб не порушити цілості вісцеральної плеври і легеневої паренхіми. Це основна умова даного етапу операції; поетапно відтісняючи легеню, гострим шляхом розсікають злуки. При електрокоагуляції відпадає потреба у гемостазі і скорочується час, який можна використати для виконання основного етапу операції. Торакальна операція це тривалий травма­тичний процес, нерідко пов'язаний зі значною крововтратою. Іноді, коли роз'єднання щільних зрощень між плевральними листками пов'язане з небезпекою пошкодження легені та виникненням кровотечі, мобілізацію легені здійснюють екстраплеврально, тобто між парієтальною плеврою і внутрішньогрудною фасцією. Після цього приступають до внутрішньоопераційної діагностики з метою уточнення сту­пеня поширеності, характеру і топографії патологічних змін у легені, плеврі, лімфатичних вузлах, серці чи стравоході та ін. Коли передбачається операція на легені, то макроскопічна діагностика створює певне уявлення про розмір пухлини, її співвідношення з довколишніми тканинами, бронхами і магіст­ральними судинами. Можна визначити стан лімфатичних вузлів, у сумнівних випадках виконати експрес-біопсію чи навіть бронхотомію для уточнення характеру ендобронхіального новоутвору. Визнача­ють характер співдружнього запалення бронхів прилягаючих сегментів до незворотньо змінених діля­нок легені, що не вдалось виявити до операції. Це роблять для того, щоб недопустити видалення функціонально повноцінних сегментів. При туберкульозному ураженні легень таке обстеження дозволяє визначити межі каверни чи інфільтрату. В результаті запланований об'єм операції може розширюва­тись або звужуватись чи взагалі вона виявляється нездійснимою.