Анотація: наведено короткий опис, деякі нюанси діагностики та типові моменти лікування нориць, артеріо-мезентеріальної непрохідності дванадцятипалої кишки, а також грижі ямки Трейтца і дуоденостазу.
Нориці дванадцятипалої кишки
Вони бувають зовнішніми і внутрішніми. Внутрішні нориці з'єднують дванадцятипалу кишку з одним із порожнистих органів, найчастіше з жовчним міхуром, товстою чи тонкою кишкою. Зовнішні відкриваються через передню черевну стінку. В результаті загострення жовчнокам'яної хвороби настає зрощення жовчного міхура з дванадцятипалою кишкою, що веде до перфорації і з'єднання міхура з просвітом кишки і виходом у неї каменів великих розмірів, які можуть бути причиною гострої кишкової непрохідності. Можливий і зворотній процес - перфорація виразки дванадцятипалої кишки в жовчний міхур або товсту кишку, що веде до швидкого виснаження, зневоднення і виражених водно-електролітних порушень, коли весь хімус потрапляє в товстий кишечник. Роз'єднання нориць не викликає значних технічних труднощів.
Зовнішні нориці найчастіше виникають у результаті недостатності швів кукси дванадцятипалої кишки, це так звані термінальні нориці. Їх дренують товстими трубками, проводять адекватну трансфузійну терапію, нерідко для живлення накладають єюностому. Через норицю вводять краплями децинормальну соляну кислоту для нейтралізації лужного секрету. При повторних операціях норицю і кишку довкола трубки максимально звужують кисетними швами і підшивають її до передньої черевної стінки.Артеріо-мезентеріальна непрохідність дванадцятипалої кишки
При малому куті відходження верхньої брижової артерії від аорти вона стискає дванадцятипалу кишку в зоні її нижньої горизонтальної гілки. Хворого під час приступу високої кишкової непрохідності ставлять в коліно-ліктьове положення і його стан різко поліпшується. Такі явища спостерігаються після прийняття значної кількості їжі. Рентгенологічно виявляють значне розширення шлунка і дванадцятипалої кишки та швидке проходження контрасту в коліно-ліктьовому положенні хворого. Оптимальною операцією є позадуободова дуоденоєюностомія з пересіканням Трейтцевої зв'язки. В складних випадках виконують резекцію шлунка за Більротом II.Грижа дванадцятипало-голоднокишкової ямки (грижа ямки Трейтца)
Межами грижових воріт зверху є верхня дванадцятипало-голоднокишкова складка, спереду і знизу - нижня дванадцятипало-голоднокишкова складка, ззаду - пристінкова очеревина, що покриває підшлункову залозу. Киловий мішок не резекують і не розсікають килові ворота, оскільки в їх стінках проходять брижові судини. Після звільнення і вправлення защемлених петель кишечника в черевну порожнину грижовий мішок зашивають, а брижу кишки прикріплюють вузловими швами до заднього листка парієтальної очеревини.
Дуоденостаз
Дуоденальний вміст у нормальних умовах проходить через дванадцятипалу кишку за 10-20 сек. Якщо цей проміжок часу збільшується, то розвивається патологічний процес під назвою дуоденостазу, який характеризується явищами шлункового дискомфорту або інтоксикації, що пов'язано з застоєм вмісту дванадцятипалої кишки. Відповідно розрізняють стадії даної патології: компенсації, субкомпенсації і декомпенсації. З прогресуванням патології в процес втягуються органи, інтимно пов'язані з дванадцятипалою кишкою. Якщо в нормі гідростатичний тиск у дванадцятипалій кишці дорівнює 60-120 мм рт. стовпа, то залежно від патологічних змін він може зростати до 300 і більше мм рт. ст., особливо при таких ускладненнях, як гастрит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, що є результатом дуоденостазу, холецистопанкреатиту та недостатності кукси дванадцятипалої кишки після резекції шлунка.Дуоденостаз: діагностика
Діагностується дана патологія рентгенологічно шляхом констатації таких ознак, як затримка контрасту, порушення нормальних маятникоподібних і перистальтичних рухів як при парціальному, так і при тотальному дуоденостазі. Дуоденографія - проводиться в стані штучної гіпотонії за рахунок зниження тонусу дванадцятипалої кишки. За 30 хвилин до процедури хворому вводять 1 мл 0,1% розчину атропіну, а через зонд у кишку - 20 мл 2% розчину новокаїну, ще через 15 хвилин через зонд вводиться тепла барієва суміш і проводиться рентгенографія.
Фіброгастродуоденоскопія дає дані про ригідність, набряк і згладжуваність слизової оболонки антрального відділу шлунка та зяяння воротаря. Внутрішньоопераційний огляд дванадцятипалої кишки дозволяє виявити такі ознаки порушення її моторики:- помітна її ектазія із зниженим тонусом та потовщеною стінкою;
- наявність застійного вмісту, особливо в нижньогоризонтальній частині, яка провисає з-під брижі поперечно-ободової кишки;
- жовчний міхур напружений, тонкостінний і з утрудненням випорожнюється;
- потовщена із рубцюваннями підшлункова залоза. В зоні Трейтцевої зв'язки можуть бути злуки.
Лікування дуоденостазу
У випадках неефективності консервативного лікування застосовують хірургічне, метою якого є:- ліквідація причини порушення прохідності дванадцятипалої кишки;
- створення оптимальних умов для пасажу кишкового вмісту;
- створення умов для нормалізації функції органів функціонально пов'язаних із дванадцятипалою кишкою: жовчовивідні шляхи, шлунок, підшлункова залоза.
Немає коментарів :
Дописати коментар