Звіробій звичайний: лікувальні властивості, рецепти народної медицини

Звіробій звичайний або продірявлений — попу­лярна лікарська росли­на. У народі звіробій має багато назв: дюравець звичайний, заяча кров, кривавник, хворобій, свято-іванське зілля. Вважають, що назва звіробій походить від казахського джерабай — цілитель ран.
Для лікування використовують квітучі й укриті листям частини звіробою, які розцвітають у червні-вересні. Саме в цей час і збира­ють квітучі верхівки зі стеблом зав­довжки 25-30 см, без грубих без­листих частин. Сушать цю цінну рослину, розстеливши тонким шаром, у тіні. Висушену траву звіробою обмолочують, відділя­ючи стебла, і зберігають не довше як три роки.
Звіробій давно й широко вико­ристовують у народній медицині, хоч і відомо, що чай та інші ліки, виготовлені з цієї рослини, мо­жуть обернутися для чоловіків імпотенцією. Тож недарма росли­на дістала таку грізну назву — звіробій, або, як ще її називають, кривавник. Утім колись важко було знайти хату, у якій би не за­пасли на зиму бодай один пучечок золотавих квіток цієї рослини. Бо народні цілителі вважають звіро­бій засобом проти 99 хвороб! Зда­вна відома приказка: "Як не спе­чеш хліба без борошна, так і не вилікуєш людину без звіробою". Ця трава дає міцність тілу.

Свою войовничу назву ця попу­лярна рослина одержала недарма. На вигляд звичайна, нічим особ­ливим не вирізняється серед ін­ших рослин, вона й справді може вбити найбільшого звіра. Деякі тварини, скуштувавши цю рос­лину, важко хворіють, у них з'являється така сильна сверб­лячка, що звірі кидаються на землю й іноді завдають собі ва­жких ран. Учені з'ясували, що виною цьому є флюоресцентний пігмент філоеретрин, що утво­рюється в процесі травлення, проникає в кров і, досягнувши пігментованих ділянок шкіри, робить їх болісно чутливими до прямих сонячних променів. У де­яких країнах, де на луках для випасу росте багато звіробою, білих і біло-плямистих овець перефар­бовують у чорний колір.

До речі, помічено: якою б голо­дною худоба не була, вона ніколи не з'їсть на пасовищі звіробій. У селах господарі запасаються сі­ном на вигонах, де взагалі не рос­те звіробій, бо навесні худоба ста­вала страшненькою й обталою.

Звіробій: корисні властивості

Цінують звіробій насамперед за яскраво виражену бактерицидну дію, тож застосовують як в'яжучий, протизапальний засіб, та­кий, що сприяє швидшому загоюванню ран. Ліки зі звіробою п'ють при хворобах травних шля­хів, оскільки вони послаблюють спазми кишечника й жовчних проток, нормалізують роботу шлунка, розширюють кровоносні судини, посилюють кровообіг, мають протизапальну дію на сли­зові оболонки. Багато хто полюбляє чай зі звіробоєм. Він дуже приємну на смак, колір, запах і добре знімає втому, нервове перенапруження. Звіробій — фітоантидепресивний засіб, здатний поліпшувати наст­рій. Передусім ця рослина допо­магає людям похилого віку, які потерпають від недостатнього кровопостачання головного мозку на грунті атеросклерозу.
Крім того, звіробій є дієвим засобом проти гормональних деп­ресій у перехідному віці (у підліт­ків, жінок у період клімаксу). Осо­бливо ефективне застосування звіробою для лікування депресії внаслідок струсів або ушкодження головного мозку. Здебільшого таку депресію супроводжують за­паморочення, біль голови, упо­вільнюється розумова діяльність.

Народні рецепти зі звіробою

При ослабленні серцевої діяльності: 100 г сухої подрібненої тра­ви звіробою варити на слабенько­му воші 10 хвилин у двох літрах води, настояти при кімнатній те­мпературі 30-40 хвилин, про­цідити, додати 200 г кавунового меду, розмішати до повного роз­чинення. Зберігати в холодильни­ку. Пити по 100 мл тричі на день до їди.

Звіробій надає ефективну допомогу в період епідемій грипу. Ось, наприклад, такий маловідомий рецепт при кашлі й нежитю - змішати в рівних частинах за ва­гою суху траву звіробою, суху» подрібнену на порошок, кору молодих гілочок волоського го­ріха та верби, корінь фіалки три­колірної. Столову ложку суміші залити 250 мл окропу, проціди­ти. Полоскати горло 4 рази на день. Поліпшення настає вже після першої процедури.
Для лікування катаракти: завари­ти (1 хвилину) траву звіробою, взя­ти свіже одноденне домашнє яйце, вийняти білок або просто з яйця набрати його в піпетку 2 краплі, за­капати око, а через хвилину око промити відваром звіробою.
Дія лікування пієлонефриту: взя­ти трави звіробою, трави фіалки триколірної, трави собачої кропи­ви по столовій ложці. Для приго­тування настою 2 столові ложки суміші настояти у 0,5 л окропу, процідити, пити по півсклянки два-три рази на день.
Для лікування закрепу: взяти тра­ви звіробою - 20 г; кори крушини - 20 г; трави меліси - 50 г; квіт нагідок - 10 г; квіт чорної бузини - 10 г; олександрійський лист - 10 г. Столову ложку суміші залити склянкою окропу й варити 2 хви­лини, настоювати 10 — 15 хвилин. Пити по 0,5 — 1 склянці перед сніданком, обідом, після вечері. Цей чай регулює травну та нерво­ву системи.
Для лікування нетримання сечі в дітей: взяти рівні частини зві­робою, шавлії, білої глухої кро­пиви, змішати. 20 г суміші зали­ти 0,5 л червоного вина, витри­мати 10 хвилин на водяній бані, процідити. Давати по чайній ложці двічі на день.
Для дорослих - ті самі складники взяти 50 г на літр вина. Пити по столовій ложці два-три рази на день.
Лікування цієї патології звіро­боєм особливо ефективне у випа­дках, коли в її основі нервові роз­лади. Але під час лікування не слід чекати швидких наслідків. Ефект настає приблизно через 3 — 4 тижні і залишається дуже ста­більним.
Лікування циститу. При мимо­вільному сечовипусканні пити напар трави звіробою та листя кам’янки (брусниці). Вживати як чай по 100 мл 5 разів на день.
Чай із звіробою: взяти 2 столові ложки сировини, залити 250 мл окропу. Закрити й настоювати 10 хв, процідити. Пити по 150-200 мл на день.
Спиртовою настоянкою звіробою розтирають суглоби від ломота. А листя ще й настоюють на олії, до­дають скипидару й цією сумішшю також розтирають болючі місця, лікують опіки та обмороження. Для загоювання ран і виразок го­тували мазі зі свіжого товченого листя звіробою й шавлії, змішу­ючи зі свіжим смальцем (топле­ним свинячим салом).

Олія для масажу спини: 25 г доб­ре перемелених свіжих квітів змі­шати з 500 г оливкової олії, по­містити в банку з широкою ший­кою. Відкриту суміш поставити в темне тепле місце для настоюван­ня на 4 дні. Вміст ретельно й часто перемішувати. Після закінчен­ня процесу бродіння добре закри­ти банку та виставити її на сонце. Поступово рідина набуде яскраво-червоного забарвлення. Про­цес приготування олії закінчуєть­ся через шість тижнів. Вміст вича­вити і з олії злити водянистий про­шарок. Зберігати в закоркованому посуді.

Така олія чудово лікує опіки, рани, що погано гояться, виразки, рани від укусів здорової собаки, висипання на губах при застуді.
Тибетський очисний збір "П'ятір­ка": звіробій звичайний (трава) — 100 г; ромашка аптечна (квіти) — 100 г; суниця лісова (листя) — 100 г; березові бруньки — 100 г, безсмертник піщаний (квіти) — 100 г. 2 столові ложки збору зали­ти 400 мл окропу і настоювати в термосі ніч. Потім процідити.
Вживають цей збір при серцево-судинних хворобах, гіпертонії, не­фриті, холециститі два рази на день по 100 мл за 20 хвилин до їди. При ожирінні, поганій пам'яті в одержаний настій кладуть чайну ложку квіткового меду або 20 г ку­раги. Вживати вранці замість сні­данку по 200 г. Лікарська суміш "П'ятірка" творить в організмі лю­дини дива — підсилює роботу всіх видільних систем - печінки, ни­рок і киечника; нормалізує об­мін речовин; поліпшує гнучкість суглобів; лікує ожиріння й гіпер­тонію; відновлює нервову систе­му, виводить токсини, зайвий холестерин; за­побігає утворенню сечокислих каменів у нирках, сечовому й жовчному міхурі; виводить ка­мені, що вже утворилися в ор­ганізмі.
Особливо корисний збір при ожирінні, хворобах серцево-судинної системи, печінки, ни­рок, а також при порушеному обміні речовин, цукровому діа­беті, остеохондрозі, атероскле­розі та ін.
Збір "Четвірка". Звіробій звича­йний —100 г; ромашка аптечна — 100 г; безсмертник —100 г, бере­зові бруньки — 100 г. Суміш доб­ре змішати. Увечері взяти столо­ву ложку суміші, залити 0,5 л ок­ропу, настояти в термосі 3—4 го­дини. Процідити через марлю й відтиснути. Пити ввечері по склянці настою з медом за 30 хви­лин до їди. Так робити щодня, доки не закінчиться суміш. Пов­торити курс через п'ять років.
Ця лікувальна суміш поліп­шує обмін речовин, запобігає склеротичним змінам у мозку, організм очищується від жиро­вих і вапняних відкладень, кро­воносні судини стають еластичними, зникає гіпертонія, ми­нають шум у голові й у вухах, за­паморочення. Загальний стан людини поліпшується, віднов­люється зір, омолоджується весь організм.
Ще зі звіробою для внутрішнього вживання готують настої: на склянку окропу беруть столову ложку квітів і листків, настою­ють десять хвилин. Протягом дня радять випивати дві склян­ки таких ліків (щоразу перед їдою). Зазначають, що лікування має бути тривалим. Такий чай з медом рекомендують пити для лікування інфаркту.
Ефективний чай для відновлен­ня чоловічої сили: взяти рівні ча­стини звіробою, кореня дягеля лікарського й деревію звичайно­го — столову ложку суміші зали­ти склянкою окропу та пити протягом дня. Курс лікування – 7 днів.