Бруцельоз

Бруцельоз – інфекційна хвороба, що має тенденцію до хронізації. Інша назва – хвороба Брюса.

Збудником захворювання можуть бути такі види бруцел – Brucella melitensis, аbortus, suis, canis. Збудник досить стійкий в навколишньому середовищі і в харчових продуктах.

Джерелом і місцем розмноження збудників є велика рогата худоба, свині, собаки. Людина виступає як вторинний хазяїн. Спосіб зараження збудниками – фекально-оральний і контактний (через заражені м'ясо, молоко, фекалії і сечу).  При безпосередньому контакті збудника з поверхнею тіла людини (слизові оболонки, шкіра) він проникає в лімфатичне русло і мігрує в реґіонарні лімфовузли де проходить його розмноження і гематогенна дисемінація. Бруцелли мають здатність алергізувати організм і таким чином створювати вторинні джерела інфекції. Захворювання зазвичай залишає по собі нестійкий імунітет і через 5 років можлива реінфекція.

Інкубаційний період для бруцельозу - в середньому 21 день. 

Клініко-патогенетична класифікація нараховує п’ять форм: первинно-латентну, гостросептичну, первинно-хронічну метастатичну, вторинно-хронічну метастатичну та вторинно-латентну.

Для первинно-латентної форми характерний безсимптомний період, діагностика захворювання в цей період утруднена.

Гостросептична форма відрізняється високою температурою тіла (лихоманка до 39-40°C) на фоні незначної загальної слабкості. Попри це обстеження дає змогу виявити збільшення лімфатичних вузлів різних груп (генералізована лімфаденопатія), збільшення розмірів печінки і селезінки.

Наступні форми (первинно- і вторинно-хронічна) клінічно нічим не відрізняються. Різниця тільки в тому, що первинно хронічній формі передувала гостро септична форма. Симптоматику вказаних форм можна охарактеризувати загальною інтоксикацією з порушенням функції окремих органів, лімфаденопатія, гепато- і спленомегалія зберігаються. Порушення функції органів відбувається як наслідок формування вторинних (так званих метастатичних) вогнищ. Тому звичним є множинне ураження суглобів. Обов’язково втягується в запальний процес крижово-клубове з’єднання. Метастатичні вогнища зумовлюють розвиток міозитів, поліневритів, радикулітів; у чоловіків часто виявляють орхіти та епідідіміти, а в жінок – спонтанні аборти, може розвиватися безпліддя. При повітряно-крапельному механізмі потрапляння збудника можуть виникати пневмонії. Вторинно-латентну форму можна описати як залишкові явища після санації вторинних вогнищ (найчастіше у вигляді тугорухомості, безпліддя та ін.).

При діагностиці бруцельозу враховують анамнез хвороби і клінічну симптоматику. З лабораторних методів вирішальне значення має реакція Райта, аглютинація на склі (реакція Хеддлсона), інколи реакція непрямої  гемаглютинації чи реакція зв’язування комплементу. Проба Бюрне стає позитивною орієнтовно через 6-8 днів.

Лікування вимагає застосування антибіотика, до якого чутливий збудник. В даному випадку – це тетрациклін (0,5 г 4р/д) і для посилення ефекту додають стрептоміцин (по 1 г 2р/д). Як варіант можна поєднати рифампіцин і бісептол. Застосовують десенсибілізуючі препарати (антигістамінні) як неспецифічну терапію і вакцинацію з метою специфічної десенсибілізації. 

Профілактика полягає в виявленні і боротьбі з захворюванням у тварин, правильній кулінарній обробці їжі та вакцинації осіб з групи ризику стосовно бруцельозу.