Диференціальна діагностика цирозу печінки

Диференціальний діагноз циррозу печінки в стадії компенсації необхідно проводити з первинним склерозуючим холангітом, аутоімунним гепатитом, амілоїдозом печінки. Клінічні і біохімічні показники при цьому малоінформативні. «Золотим» стандартом діагностики при вказаних захворюваннях є результати біопсії печінки.

Цироз печінки диференціюють також з хворобами крові, первинним раком і цирроз-раком печінки, альвеококозом, гемохроматозом, гепатолентикулярною дегенерацією (хворобою Вільсона-Коновалова), макроглобулінемією Вальденстрема.

Для раку печінки характерно більш швидке прогресування захворювання, прогресуючий перебіг, схуднення, лихоманка, больовий синдром, швидке збільшення печінки, яка має нерівну поверхню і «кам’янисту» щільність при збережених розмірах селезінки. В периферичній крові відмічається анемія, лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. Важливе значення має реакція Абелева-Татаринова на наявність сироваткових α-фетопротеїнів. Дані УЗД, КТ і прицільної біопсії дозволяють правильно встановити діагноз. При підозрі на холангіому проводять ангіографію.

При диференціальній діагностиці з аутоімунним гепатитом слід відзначити, що для нього характерна наявність антитіл до гладкої мускулатури, печінкових і ниркових мікросом, розчинного печінкового антигену, печінково-панкреатичного антигену і антинуклеарних антитіл.

Характерною особливістю склерозуючого холангіту є підвищення рівня лужної фосфатази і гама-глутамілтранспептидази при відсутності антимітохондріальних антитіл. Проведене ЕРХПГ вказує на звуження внутрішньопечінкових протоків.

При ехінококозі спостерігається поступове збільшення розмірів печінки. Пальпаторно вона щільна, горбиста і болюча. Для діагностики значення мають рентгенологічне дослідження з накладенням пневмоперитонеуму, сканування печінки, УЗД, комп’ютерна томографія і лапароскопія. Додатково допомагає підтвердити діагноз – реакція латекс-аглютинації, яка виявляє специфічні антитіла.

Гемохроматоз – відкладення заліза в різних органах і тканинах. Для цієї патології характерна тріада: гепато- і спленомегалія, бронзова пігментація шкіри і слизових оболонок, діабет. Визначається підвищений рівень заліза в плазмі крові. Для більш точної діагностики може бути використана біопсія печінки.

Класичними проявами хвороби Вільсона-Коновалова є кільце Кайзера-Флейшера, зниження рівня церулоплазміну в сироватці крові.

Макролобулінемія Вальденстрема діагностується на основі пункції кісткового мозку, тканини печінки, лімфатичних вузлів з виявленням в пунктатах лімфопроліферативного процесу з моноклональною гіпермакроглобулінемією.

Сублейкемічний лейкоз перебігає доброякісно і клінічно проявляється збільшенням печінки і селезінки. Картина периферичної крові не відповідає спленомегалії: спостерігається незначно виражений нейтрофільний лейкоцитоз з слабкою тенденцією до прогресування. Достовірними критеріями діагнозу є дані трепанобіопсії плоских кісток (знаходять виражену клітинну гіперплазію з великою кількістю мегакаріоцитів і розростанням сполучної тканини. Інколи необхідно проведення біопсії печінки.