Анотація: короткий опис основних моментів субтотальної резекції шлунка.
В залежності від локалізації, характеру й ускладнень виразки та стану органів травлення вибирають метод хірургічного лікування виразки кардіального відділу шлунка. В більшості випадків виконують субтотальну резекцію шлунка. При цьому для попередження розвитку недостатності швів при зашиванні верхнього кардіального кута шлункової кукси слід застосовувати таку методику:
В залежності від локалізації, характеру й ускладнень виразки та стану органів травлення вибирають метод хірургічного лікування виразки кардіального відділу шлунка. В більшості випадків виконують субтотальну резекцію шлунка. При цьому для попередження розвитку недостатності швів при зашиванні верхнього кардіального кута шлункової кукси слід застосовувати таку методику:
а) в перші 1-2 шви захоплюють стінку стравоходу по типу езофагофундоплікації;
б) використовується дещо довша петля тонкої кишки для анастомозу, щоб зробити мінімальним натягання малої кривизни шлунка;
в) щоб ліквідувати натягання верхніх швів, накладених на стравохід, привідну петлю підшивають на 1 - 2 см нижче швів на стравоході. Зважаючи на фізіологічність збереження пасажу шлункового вмісту, через дванадцятипалу кишку, що позитивно впливає на рефлекси печінки, жовчовивідних шляхів і функцію підшлункової залози, субтотальну резекцію слід закінчувати анастомозом по типу Більрота І. Мобілізують всю малу кривизну аж до стравоходу, а велику - вище антрального відділу шлунка. Лінія пересікання шлунка проходить у косому напрямку від малої кривизни проксимальніше виразки до рівня поділу шлунка на середню і нижню третини по великій кривизні, що можна здійснити при допомозі УКЛ або УО. Накладений шов підкріплюють серозно-м'язовими вузловими швами. При цьому мала кривизна висікається повністю. Після накладання серозно-м'язових швів на задню стінку шлунково-дуоденального анастомозу знімають затискач зі шлунка і відсікають надлишок слизової оболонки. Анастомоз виконують окремими швами на атравматичній голці в два ряди. Перший ряд - наскрізний внутрішньовузловий, другий — серозно-м'язовий шви.
Якщо субтотальну резекцію виконати неможливо (виразка інфільтрує стінку стравоходу), виконують проксимальну резекцію шлунка. Для цього мобілізують малу кривизну з перев'язуванням лівих шлункових судин. Взявши на тримачі стовбури блукаючих нервів, мобілізують абдомінальний відділ стравоходу. В зв'язку з тим, що кровопостачання шлунка буде здійснюватись за рахунок лівої шлунково-чепцевої артерії, дуже обережно мобілізують шлунок по великій кривизні. Лінія пересікання шлунка проходить, починаючи з воротаря, по малій кривизні до нижнього полюса селезінки по великій кривизні. Зі стінки шлунка формують достатньої довжини шлункову рурку з допомогою апарата УКЛ або УО з подальшим підкріпленням даного шва з танталових скобок вузловими серозно-м'язовими швами таким чином, щоб уникнути натягання. б) використовується дещо довша петля тонкої кишки для анастомозу, щоб зробити мінімальним натягання малої кривизни шлунка;
в) щоб ліквідувати натягання верхніх швів, накладених на стравохід, привідну петлю підшивають на 1 - 2 см нижче швів на стравоході. Зважаючи на фізіологічність збереження пасажу шлункового вмісту, через дванадцятипалу кишку, що позитивно впливає на рефлекси печінки, жовчовивідних шляхів і функцію підшлункової залози, субтотальну резекцію слід закінчувати анастомозом по типу Більрота І. Мобілізують всю малу кривизну аж до стравоходу, а велику - вище антрального відділу шлунка. Лінія пересікання шлунка проходить у косому напрямку від малої кривизни проксимальніше виразки до рівня поділу шлунка на середню і нижню третини по великій кривизні, що можна здійснити при допомозі УКЛ або УО. Накладений шов підкріплюють серозно-м'язовими вузловими швами. При цьому мала кривизна висікається повністю. Після накладання серозно-м'язових швів на задню стінку шлунково-дуоденального анастомозу знімають затискач зі шлунка і відсікають надлишок слизової оболонки. Анастомоз виконують окремими швами на атравматичній голці в два ряди. Перший ряд - наскрізний внутрішньовузловий, другий — серозно-м'язовий шви.
На стравохід вище місця майбутнього пересікання накладають шви-тримачі. Видаляють частину шлунка разом із виразкою. Для того, щоб полегшити інвагінування стравоходу, в просвіт шлунка проводять нитку, яку виводять на віддалі 12-20 см від верхнього краю передньої стінки шлункової рурки шириною 4-5 см. Перший ряд швів атравматичними голками накладають через усі шари таким чином, щоб всі вони були внутрішньовузликовими. Всі прошиті нитки збирають на затискачі і почергово їх зав'язують, за винятком крайніх. Залишені по одній нитки після зрізання з кожного шва зв'язують із проведеною в просвіт шлунка ниткою і натягують, занурюючи задню стінку анастомозу в просвіт шлунка. На передню стінку анастомозу шви накладають після проведення зонда в просвіт дванадцятипалої кишки. Інвагінацію анастомозу проводять з допомогою ковзних швів, якими м'язовий шар стравоходу прошивають у поперечному напрямку на віддалі 2,5 - 3 см від першого ряду швів. Кожен шов прошивають у поздовжньому напрямку через серозно-м'язовий шар шлунка на віддалі 5 мм один від одного. На стінці шлунка голку вколюють на 2-3 см дистальніше лінії першого ряду швів по 2-3 шви на передній і задній стінках. Це є найбільш відповідальним етапом операції, при якому правою рукою потягують за нитку, проведену в просвіт шлунка, а лівою нагортають стінку шлунка на стравохід і зразу почергово зав'язують всі шви. Обрізають шви, проведені в просвіт шлунка, отвір у стінці шлунка зашивають Z-подібними швами. Виконанням після цього пілоропластики закінчують операцію. Дана методика зберігає хворому шлунок і забезпечує надійний герметизм анастомозу. Крім того, такий анастомоз по типу "чорнильниці-непроливайки" перешкоджає регургітації шлункового вмісту в стравохід і цим запобігає розвитку післяопераційного рефлюкс-езофагіту. При явищах малігнізації виразки виконують гастректомію.
Немає коментарів :
Дописати коментар