Лапароскопічна картина гострого панкреатиту

Анотація:достовірні і вірогідні ознаки гострого панкреатиту на лапароскопії.

При вивченні лапароскопічної семіотики беруть до уваги достовірні і вірогідні ознаки.

Вірогідні ознаки

Вірогідні — це геморагічний і серозний ексудат у черевній порожнині, набряк і гіперемія зв'язко­вого апарату печінки, вибухання шлунка і поперечно-ободової кишки, парез кишечника (симптом сторожової петлі), набряк заднього листка очеревини. Все це вказує на ранні фази розвитку гострого панкреатиту або некроз підшлункової залози. Про це свідчить і наявність під печінкою невеликої кількості жовтуватої опалесціюючої рідини, набряк перидуоденальної клітковини.

Достовірні ознаки

Достовірними при неускладненому некротичному панкреатиті є непрямі симптоми стеатонекрозу і розвитку ферментативного перитоніту. Кількість, величина і концентрація стеатонекрозів на вели­кому чи малому чепці, корені брижі тонкої кишки завжди пропорційні ступеню панкреонекрозу. Фер­ментативний перитоніт виникає при вогнищевих, субтотальних або тотальних панкреонекрозах, які зустрічаються при деструктивному гострому панкреатиті.

Лапароскопія  дозволяє побачити при парапанкреатиті помітний набряк на задньому листку очеревини, є вибухання, крововиливи і стеатонекрози. В черевній порожнині з'являється геморагічний або буро-коричневий випіт. Токсичний гепа­тит проявляється збільшеною цегляно-червоною печінкою з гострим краєм і набряклою тьмяною глісоновою капсулою. В жовчному міхурі помітні явища "жовчної гіпертензії", наявність жовчного випоту у вільній черевній порожнині, імбібіція жовчю печінково-дванадцятипалої зв'язки і довколишніх тканин, відсутність відмежування вогнища пошкодження від вільної черевної порожнини.

Значна геморагічна інфільтрація тканин залози, парапанкреатичної і заочеревинної клітковини роз­смоктується дуже повільно, оскільки це, по суті, зсіла гематома заочеревинного простору, що оточує залозу і створює враження про її значне збільшення. Розплавлення некротичних вогнищ у залозі почи­нається з 5-7-го дня, а секвестрація - з 14-21-го і навіть пізніше.

Секвестри бувають чорними, білими і змішаними. Білі секвестри — це тканина з жировим некрозом, змішані — змертвіла тканина, просоче­на кров'ю, що зсілася, разом з вогнищами жирового некрозу. Зміни у підшлунковій залозі супроводжу­ються утворенням у її ділянці запального інфільтрату, що вміщує підшлункову залозу з клітковиною, шлунок, дванадцятипалу кишку, селезінку, поперечно-ободову кишку і мезоколон. При сприятливому протіканні він розсмоктується через 2-3 місяці. У протилежному випадку служить основою для утво­рення післянекротичних кіст. При приєднанні інфекції в ньому розвивається гнійно-некротичний про­цес.