Гідраденіт, як лікувати?

Гідраденіт трапляється нечасто, проте сильний біль під пахвою є дуже неприємним спогадом про дане захворювання.  По своїй суті, це гнійне запалення потових залоз, яке виникає в ділянці де їх кількість найбільша, а саме – найчастіше під пахвою і рідше навколо сосків, в ділянці мошонки, статевих губ і анального отвору.

Особливість даної хвороби є контингент ураження, а саме підлітки і особи працездатного віку. Люди похилого віку і діти цим захворюванням не хворіють. В жінок частіше виникає дана проблема, особливо це відмічається в періоди статевого дозрівання та клімаксу. Очевидно причиною цього служить зміна гормонального фону організму.

Збудником, в більшості випадків, є золотистий стафілокок. Проте для його потрапляння всередину потових залоз потрібні сприятливі фактори, до яких відносять підвищену пітливість, нехтування правилами гігієни. Ослаблення імунітету також є провокуючим фактором розвитку даного захворювання.

Першим симптомом, який допоможе відразу розпізнати гідраденіт є поява вузликів з вираженою болючістю і почервонінням. Якщо лікування не розпочате, вузлики зливаються і утворюють інфільтрат. Зазвичай це є місцем накопичення гною, який через деякий час може самостійно прорватися через шкіру. Як і для всіх запальних захворювань тут наявні характерні симптоми – загальна слабкість, лихоманка, озноб. При прориві гнійника назовні стан відразу покращується і настає самовилікування.

При ранньому виявленні гідраденіту можливе ефективне консервативне лікування, яке включає обробку вузликів розчином спирту (може бути борний чи саліциловий), а також використання антибактеріальних засобів. Хороший ефект спостерігається після проведення фізіопроцедур. При сильному болі призначають знеболюючі. Чим швидше розпочато лікування тим більша вірогідність його ефективності. При розвитку інфільтрату, а особливо в тому випадку коли він не прорвався через шкіру, слід звернутися до хірурга.  Операція проводиться під місцевим знеболенням і полягає в розрізанні і видаленні гною з джерела запалення. В подальшому проводяться перев’язки до моменту загоєння рани.