Що таке грижа і який механізм її виникнення. Види защемлень

Анотація: коли виникає грижа і які бувають види защемлень, їх короткий опис.

Кили утворюються при порушенні динамічної рівноваги між внутрішньочеревним тиском і силою стінок живота в фізіологічному стані, що протидіють йому, тонусом м'язів діафрагми і черевного преса, що утримує органи черевної порожнини в природному стані навіть при значних коливаннях черевного тиску. При зниженні функціональних можливостей м'язово-апоневротичного апарату черевної стінки відбувається дискоординація між функціональним станом стінки живота і внутрішньочеревним тиском, у ре­зультаті чого утворюються кили.

Виникнення грижі і види защемлень

У механізмі виникнення защемлених кил основними причинними факторами є еластич­не і килове защемлення. При ела­стичному відбувається раптовий вихід вмісту черевної порожнини через вузькі килові во­рота під дією різкого підвищення черевного тиску. Органи стискаються у вузькому кільці килових воріт, у результаті чого виникає їх ішемія, що супроводжується вираженим бо­льовим синдромом, який шляхом спазмуван­ня м'язів довкола грижових воріт ще більш поглиблює явища защемлення. Дещо по-іншо­му здійснюється механізм калового защем­лення в результаті різкого переповнення при­відного відділу кишкової петлі в киловому мішку. Відвідна петля защемлюється разом з привідною за механізмом, що буває при еластичному защемленні. Обов'язковою умовою виникнення еластичного защемлення є наявність вузьких килових воріт, у той час, як калове защемлення може виникати і при широких килових воротах, бо фізичне зусилля при цьому відіграє меншу роль, аніж при еластичній странгуляції. Тут більш виражене порушен­ня кишкової моторики у вигляді сповільнення перистальтичної хвилі, що характерно для похилого і ста­речого віку, особливо при запущених невправних килах з явищами скручування, перегинів кишки і її зрощень зі стінками грижового мішка.
Частіше защемлюється тонка, рідше - товста кишка і пасмо великого чепця. Защемлення кишкової петлі небезпечне змертвінням її стінки, а явища странгуляції - больовим шоком і прогресуючою інток­сикацією. Після защемлення кил мішок являє собою замкнену порожнину, що вміщує ішемізований орган. Місце странгуляції спочатку перешкоджає венозному відтоку, в результаті чого набрякають усі шари кишкової стінки, у просвіт кишки проникають форменні елементи крові і плазми. Вони також просо­чуються і в порожнину грижового мішка. В кишці розкладається її вміст з утворенням великої кількості токсичних речовин. Петля кишки протягом 3-4-х годин мертвіє, починаючи від слизової оболонки, мікроби проникають у киловий мішок і там відбувається процес нагноєння з утворенням грижової флегмони. Токсини всмоктуються із привідної петлі в кров'яне русло і поглиблюють стан інтоксикації. З блювотни­ми масами хворі втрачають велику кількість електролітів, білків, ферментів та інших життєво важливих елементів. Некроз защемленої петлі загрожує розвитком гнійного перитоніту.

Ретроградне защемлення

Ретроградне защемлення небезпечне тим, що ретроградно розміщена в черевній по­рожнині проміжна петля піддається найбільшим змінам, отже, основні порушення розвиваються не в киловому мішку, а в вільній черевній порожнині. Мікроби і токсини, що проникають із кишки в черевну порожнину, ведуть до розвитку гострого перитоніту. Це і є головною відмінністю протікан­ня ретроградного защемлення від звичайного. У зв'язку з цим під час операції, перш ніж вправити кишку в черевну порожнину, необхідно визначити ступінь життє­здатності петлі, що знаходиться в черевній порожнині, а тоді вирі­шувати питання про подальшу хірургічну тактику.

Грижа Ріхтера

Не менш небезпечними є Ріхтерівські кили у вигляді пристінкового защемлення, коли стискається протилежний до брижі край кишки. У хворих відсутні явища гострої кишкової непрохідності, зате існує можливість некрозу кишкової стінки і розвитку перитоніту Защемлюються: стінка тонкої, товстої кишок і шлунка.

Грижа Літтре

Одним із різновидів таких кил є кила Літтре - защемлення в па­ховій чи стегновій килі дивертикула Меккеля. У таких випадках у хворих також відсутні явища гострої кишкової непрохідності. Ос­новними симптомами цієї патології є різка болючість, невправимість випинання, ретроградне защемлення кили, напруження грижового випинання, відсутність передачі кашлевого поштовху, іноді і явища гострої кишкової непрохідності. Характер болю залежить від защемленого органа. Защемлення кишки супро­воджується приступоподібними болями, шоковим станом. Інтенсивність болів не зменшується аж до некрозу защемленого органа і змертвіння нервових закінчень, що іннервують дану частину кишки. Це може бути розцінено, як поліпшення стану, що дозволить затягнути час та упустити момент виконання операції. Килове випинання може збільшуватись у роз­мірах, воно стає щільним і набуває дерев'янистої консистенції, різко бо­люче при натисканні, що важливо при диференціації від невпримої кили. У хворих відсутній кашлевий поштовх у місці килового випинання внаслідок від'єднання грижового мішка від черевної порожнини. З'являються ознаки гострої кишкової непрохідності. Блювота спочатку має рефлек­торний, а потім застійний характер, що є результатом наростання інток­сикації. Якщо блювотні маси зеленувато-бурого кольору з іхорозним за­пахом, то це наштовхує на думку про гангрену защемленої кишки і вима­гає термінового втручання.