Ягоди цієї унікальної рослини, заготовляються наприкінці серпня — на початку вересня. Її лікувальні властивості відомі з давніх-давен.
Кизил за колір і форму плодів іноді ще називають "червоними таблетками". Його цінують за насиченість вітаміном С, якого навіть більше, аніж у лимонах. Завдяки дубильним речовинам він спиняє діарею та дизентерію. Також ягоди корисно споживати тим, хто хворіє на цукровий діабет, або тим, хто схильний до нього, оскільки вони знижують рівень цукру в крові та підсилюють ферментативну активність шлунка, сприяють кращому перетравленню їжі.
Цей плід за своїми властивостями частково схожий на шипшину. За його допомогою можна зміцнити судинні стінки, запобігти руйнуванню капілярів, тому його часто застосовують при набряках на ногах, запаленні вен і венозній недостатності.
При тифі, туберкульозі — як антибактеріальний засіб та ліки — варто пити настій з листя та квітів. Якщо змішати відвар кореня з медом, житнім борошном, вийде ефективна мазь проти фурункулів та наривів. Вона дуже добре витягує гній. Настій кори колись застосовували як протималярійний засіб.
Ягоди терпкі й кислуваті на смак, тому не завжди приємні для споживання. Для цього їх краще висушити або ж перетерти з цукром. Тоді вони можуть лежати в холодильнику всю зиму.
Та найоригінальніший спосіб зберігання кизилу вигадали на Кавказі. Стиглі плоди перетирають через неметалеве сито (металеве під дією соку швидко окислюється). Із кашки роблять підпанки і сушать у прохолодному місці. Такий кизиловий "лаваш" може зберігатися три роки. Вітаміни і корисні речовини протягом цього часу в ньому майже не втрачають своїх властивостей.
У літературі з народної медицини є багато рецептів та рекомендацій, як лікуватися з допомогою плодів, цвіту, листя, кори та коренів кизилу. Однак у жодному посібнику не доводилося натрапити на інформацію про ядерця із кизилових кісточок. А виявляється, вони також мають неабиякі цілющі властивості. Ядерця у них за смаком нагадують таблетки левоміцетину і мають бактерицидну, ранозагоювальну і протизапальну дію.
Лікувальні властивості кизилу
Фахівці стверджують, що сік цієї рослини помічний при неврастенії, авітамінозі. Він має протибактеріальну дію. Кизилове варення добре споживати при застудах, а свіжі або сушені плоди — при ангіні, грипі, кору та скарлатині. Свіжі ягоди ефективно сприяють лікуванню геморою. Сік, відвари з плодів та листя корисні при цукровому діабеті.
Ягоди — прекрасний тонізувальний, протизапальний, загальнозміцнювальний засіб, а ще, що дуже важливо — вони запобігають склерозу. При анемії корисні й свіжі, й сушені. Кизил за колір і форму плодів іноді ще називають "червоними таблетками". Його цінують за насиченість вітаміном С, якого навіть більше, аніж у лимонах. Завдяки дубильним речовинам він спиняє діарею та дизентерію. Також ягоди корисно споживати тим, хто хворіє на цукровий діабет, або тим, хто схильний до нього, оскільки вони знижують рівень цукру в крові та підсилюють ферментативну активність шлунка, сприяють кращому перетравленню їжі.
Цей плід за своїми властивостями частково схожий на шипшину. За його допомогою можна зміцнити судинні стінки, запобігти руйнуванню капілярів, тому його часто застосовують при набряках на ногах, запаленні вен і венозній недостатності.
При тифі, туберкульозі — як антибактеріальний засіб та ліки — варто пити настій з листя та квітів. Якщо змішати відвар кореня з медом, житнім борошном, вийде ефективна мазь проти фурункулів та наривів. Вона дуже добре витягує гній. Настій кори колись застосовували як протималярійний засіб.
На Сході вважають, що чай або компот з плодів кизилу підвищує потенцію. Тому чоловіки його п'ють перед приємним процесом, тож рослину називають "шайтановим деревом".
Вважається, що плоди кизилу подовжують людське життя. Ними лікував своїх пацієнтів сам Гіппократ. А ще кизиловий сік — у раціоні космонавтів. Ягоди терпкі й кислуваті на смак, тому не завжди приємні для споживання. Для цього їх краще висушити або ж перетерти з цукром. Тоді вони можуть лежати в холодильнику всю зиму.
Та найоригінальніший спосіб зберігання кизилу вигадали на Кавказі. Стиглі плоди перетирають через неметалеве сито (металеве під дією соку швидко окислюється). Із кашки роблять підпанки і сушать у прохолодному місці. Такий кизиловий "лаваш" може зберігатися три роки. Вітаміни і корисні речовини протягом цього часу в ньому майже не втрачають своїх властивостей.
У літературі з народної медицини є багато рецептів та рекомендацій, як лікуватися з допомогою плодів, цвіту, листя, кори та коренів кизилу. Однак у жодному посібнику не доводилося натрапити на інформацію про ядерця із кизилових кісточок. А виявляється, вони також мають неабиякі цілющі властивості. Ядерця у них за смаком нагадують таблетки левоміцетину і мають бактерицидну, ранозагоювальну і протизапальну дію.
Протипокази
Однак кизил, як і інші лікарські рослини, має певні протипоказання, зокрема, спричиняє закрепи. Обережно слід вживати ягоди людям із підвищеною кислотністю шлункового соку, особливо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, а також гастриті. Не варто пити настій кизилу на ніч, тому що він може збуджувати нервову систему.
Немає коментарів :
Дописати коментар