У дошкільнят нерідко трапляється порушення вимови окремих звуків — найчастіше це шиплячі (ж, ч, ш, щ), свистячі (з, с, ц) та сонорні звуки р та л.
До п'яти років ці порушення вважають нормою, однак після цього віку мовлення дитини вже має бути без дефектів.
Проте буває органічна дислалія, зумовлена анатомічними дефектами. Це може бути закоротка під'язикова вуздечка (при цьому ускладнюються рухи язика), неправильна будова щелеп чи зубів — наприклад, аномалія прикусу (нормальним вважається прикус, коли при зімкненні щелеп верхні зуби трохи прикривають нижні), виступ верхньої чи нижньої щелепи вперед, так званий відкритий прикус (коли між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні залишається проміжок), великі проміжки між зубами, неправильна будова піднебіння (занадто високе чи занадто низьке, пласке піднебіння) тощо.
Дуже часто дислалію спричиняють батьки. Не маючи ніяких відхилень, дитина не вимовляє як слід звуки через засвоєння неправильних мовленнєвих звичок — таке стається, коли батьки довго сюсюкають з дитиною, говорять з нею "дитячою мовою" замість того, щоб привчати до правильної вимови. Ситуація погіршується тим, що сучасні діти спілкуються набагато менше, ніж раніше, — адже замість ігор у пісочниці чи розмов з батьками сидять за комп'ютерами. От і не вміють говорити.
До п'яти років ці порушення вважають нормою, однак після цього віку мовлення дитини вже має бути без дефектів.
Що робити, коли дитина й далі не вимовляє усіх звуків
Тоді можна говорити про дислалію — порушення вимови звуків при нормальному розвитку слуху. Загалом, вже у віці 6-7 років, коли дитина іде у перший клас, вона повинна вимовляти всі звуки. Тому якщо чуєте, що дитина шепелявить, має проблеми з вимовою звуків л та р, краще ще до школи звернутися до логопеда — саме у цьому віці корекція найефективніша.
Чому дитина не вимовляє ті чи інші звуки
Залежно від стадії розвитку мовлення, дитина освоює різні звуки у різний час. До п'яти років артикуляційний апарат ще формується, а тому невимовляння деяких складних звуків — шиплячих, свистячих — є нормою.Проте буває органічна дислалія, зумовлена анатомічними дефектами. Це може бути закоротка під'язикова вуздечка (при цьому ускладнюються рухи язика), неправильна будова щелеп чи зубів — наприклад, аномалія прикусу (нормальним вважається прикус, коли при зімкненні щелеп верхні зуби трохи прикривають нижні), виступ верхньої чи нижньої щелепи вперед, так званий відкритий прикус (коли між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні залишається проміжок), великі проміжки між зубами, неправильна будова піднебіння (занадто високе чи занадто низьке, пласке піднебіння) тощо.
Дуже часто дислалію спричиняють батьки. Не маючи ніяких відхилень, дитина не вимовляє як слід звуки через засвоєння неправильних мовленнєвих звичок — таке стається, коли батьки довго сюсюкають з дитиною, говорять з нею "дитячою мовою" замість того, щоб привчати до правильної вимови. Ситуація погіршується тим, що сучасні діти спілкуються набагато менше, ніж раніше, — адже замість ігор у пісочниці чи розмов з батьками сидять за комп'ютерами. От і не вміють говорити.
Найважчі звуки для вимовляння
У три роки дитина має вимовляти усі свистячі звуки, до чотирьох — шиплячі, до п’яти — р та л. Дислалія буває простою (коли є труднощі з вимовою одного звука або кілька звуків однієї групи — с-з-ц або ш-ж-ч) та складною (коли дитина не вимовляє кілька звуків з різних груп — с-р-к-ш). Якщо порушена вимова більш як трьох звуків, діагностують дислалію.Чи можна справитися з дислалією
Корекція залежить від причин. Наприклад, при дефектах зубів чи щелеп не обійтися без допомоги ортодонта, який виправить прикус або вирівняє зуби. Часом є потреба підрізати під'язикову вуздечку.
Проте якщо причина у звичці, то доведеться перебудувати мовлення всієї родини. Батьки повинні знати, що з дитиною слід розмовляти по-дорослому, а не сюсюкати і не наслідувати її вимову. Звуки треба вимовляти чітко та виразно. Щоб виправити вимову, яка вже сформувалася, треба робити певні вправи з артикуляційним апаратом, коли тренуються язик, губи, щоки, в також вчити вірші та скоромовки з наголосом на проблемні звуки. Проте це справа дуже вдячна — у разі вчасного виявлення та корекції дислалії правильну вимову можна виробити у 100 % випадків.
Проте якщо причина у звичці, то доведеться перебудувати мовлення всієї родини. Батьки повинні знати, що з дитиною слід розмовляти по-дорослому, а не сюсюкати і не наслідувати її вимову. Звуки треба вимовляти чітко та виразно. Щоб виправити вимову, яка вже сформувалася, треба робити певні вправи з артикуляційним апаратом, коли тренуються язик, губи, щоки, в також вчити вірші та скоромовки з наголосом на проблемні звуки. Проте це справа дуже вдячна — у разі вчасного виявлення та корекції дислалії правильну вимову можна виробити у 100 % випадків.
Немає коментарів :
Дописати коментар