Анотація: деякі особливості хірургічної тактики при кровотечі з пептичних виразок. Реконструкція гастродуоденальної зони при кровоточивій виразці.
У зв'язку з особливостями етіопатогенезу і морфології принципи хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки суттєво відрізняються від тактики при виразці шлунка не лише в планових хворих, але й при ускладненні кровотечею.
Кровотечі з пептичних виразок
|
Накладення гастроентероанастомозу |
При кровотечах із пептичних виразок шлунка надії на успіх більше тоді, коли операція виконана раніше. Вона полягає у видаленні джерела кровотечі, що досягається
реконструктивною резекцією шлунка й анастомозу при пептичних виразках після гастроентероанастомозу. При пептичних виразках після резекції шлунка - супроводжуються додатковою резекцією кукси шлунка й анастомозу. Якщо дозволяють технічні умови і стан хворого, надзвичайно важливо доповнити операцію двобічною піддіафрагмальною стовбуровою ваготомією, особливо у хворих з вираженим пептичним фактором шлункового соку. Техніка операції така ж, як при неускладнених пептичних виразках.
Реконструктивні операції при кровоточивих пептичних виразках
Якщо раніше було накладено
задній гастроентероанастомоз, то перший етап операції полягає в мобілізації шлунка по великій кривизні з обох боків від анастомозу і виділення його з вікна в брижі поперечно-ободової кишки. Це втручання необхідно виконувати обережно, щоб не пошкодити середню товстокишкову артерію, що нерідко втягується у виразковий інфільтрат. У зв'язку з цим слід триматися близько до стінок анастомозу і контролювати пульсацію брижових судин. Пошкодження товстокишкової артерії вимагає накладання судинного анастомозу або резекції поперечноободової кишки, що значно ускладнює операцію, а своєю травматичністю погіршує прогноз. У хворих з пептичними виразками на місці гастроентероанастомозу найзручніше обмежитись
консервативним методом зупинки кровотечі в поєднанні з черезплевральною наддіафрагмальною стовбуровою ваготомією. Це доцільно в тих випадках, коли в силу певних причин реконструктивна операція на шлунка не показана: похилий вік, захворювання серцево-судинної системи. Надійно виконана повна ваготомія веде до різкого зниження кислотності шлункового соку, припинення болю і створює всі умови для загоювання пептичної виразки. Для цього обов'язковою є задовільна функція анастомозу, що встановлюється рентгенологічно.
|
Субтотальна резекція шлунку за Бальфуром |
При кровоточивій виразці анастомозу, що розвинулась після резекції шлунка
за методом Більрота II, досить поширеною є повторна резекція кукси шлунка разом з анастомозом і виразкою. Методика операції міняється залежно від виду анастомозу. При задньому він мобілізується в мезоколон разом з брижею тонкої кишки, обидва коліна тонкої кишки пересікають, а анастомоз із виразкою залишається зв'язаним лише зі шлунком. Безперервність тонкої кишки відновлюється шляхом ентероентероанастомозу кінець у кінець. Потім куксу шлунка мобілізують і проводять ререзекцію разом з анастомозом. Під кінець куксу шлунка анастомозують із кишкою
на короткій петлі за Фінстерером. Виконувати
анастомоз на довгій петлі з Браунівським анастомозом патофізіологічно менш виправдано, оскільки в таких випадках нерідко розвиваються пептичні виразки внаслідок відсутності нейтралізації шлункового соку дуоденальним вмістом у ділянці гастроентероанастомозу.
Особливо складними є реконструктивні операції при пептичних виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, які розвинулись після резекції шлунка з короткою привідною петлею. У таких випадках розсікається Трейтцева зв'язка для додаткової мобілізації і подовження привідної петлі. Якщо раніше була виконана резекція шлунка
за методом Більрота II в модифікації Бальфура, шлунок
резекують і накладають
анастомоз за Фінстерером на короткій петлі. Якщо дозволяє кукса шлунка, то після видалення анастомозу найчастіше мобілізують куксу дванадцятипалої кишки для накладання
терміно-латерального анастомозу з метою редуоденізації.
Немає коментарів :
Дописати коментар