Шпинат: лікувальні властивості

Про шпинат як про цілющу рослину писав ще Авіценна. Арабські знахарі називають його "королем овочів".
У XI ст. шпинат завезли араби в Іспанію, у XIV ст. він з'явився у Франції, а незабаром і в інших країнах Європи. У середні віки особливим делікатесом вважали шпинатовий хліб, який випі­кали з борошна, що одержували з насіння шпинату.

Лікувальні властивості шпинату

Шпинат — акумулятор багатьох ко­рисних речовин, дуже цінний поліві­тамінний продукт. У шпинаті городньо­му містяться рідкісні, якщо порівняти з іншими рослинами, вітаміни Р, РР, К, Е, а також вітаміни А, С, В1, В3 і фолієва кислота. Ця рослина відрізняється від інших тим, що внаслідок термічної обробки вітаміни А і С у ньому не руй­нуються. До того ж листя містить багато білка, більше якого серед городніх рослин тільки в горосі і квасолі. У шпинаті виявлено вуглеводи (фрук­тоза, глюкоза, сахароза), каротиноїди, сапоніни, флавоноїди, органічні кис­лоти і багатий набір мінеральних речовин (солі калію, кальцію, заліза, фосфору, магнію, натрію). Він багатий на залізо, що в поєднанні з фолієвою кислотою робить його незамінним у харчуванні хворих, у яких виявили руйнівні процеси кровотворення. Вітаміни групи В, що містяться у шпинаті, допомагають зміцненню не­рвової системи. Це корисно для людей розумової праці, тих, кому треба відновити життєві сили.

Однак, вживаючи страви зі шпинату, слід дотримуватися деяких правил обережності. Якщо зберігати такі стра­ви протягом 1-2 діб у теплому приміщенні, утворюються отруйні азо­тистокислі солі. Тому або слід їсти що­йно приготовлені страви, або зберігати їх на холоді чи в холодильнику. Нату­ральний шпинат можна заморозити або засушити.

Лікувальні рецепти зі шпинату

Шпинат використовують для приго­тування різних страв, але особливо ко­рисно вживати його сирим — як салат. Як лікувальний засіб має капілярозміцнювальні, протисклеротичні і протизапальні власти­вості. Молоде листя свіже і варене ре­комендують при хворобах нервової системи, недокрів’я, цукровому діабеті, ентероколіті, порушенні росту в дітей, при великому фізичному та розумо­вому навантаженні, а також вагітним жінкам. Водний настій — при закре­пах, метеоризмі, невротичних станах, ларингіті, фарингіті, бронхіті і запа­ленні легень. Для його приготування 10 г листя залити склянкою води і ва­рити 5 хвилин. Після охолодження процідити. Приймати по 0,25 склянки на день до їди. Супи та пюре зі шпи­нату рекомендують при ожирінні.

Слід зауважити, що листя шпинату містить багато щавлевої кислоти, тому він протипоказаний у лікувальному харчуванні людям з порушеним водно-сольовим обміном, хворим на по­дагру, тим, що потерпають від хвороб нирок і печінки, жовчного міхура і дванадцятипалої кишки.
Шпинат сушений. Молоде зелене ли­стя, зібране до цвітіння, помити, зрізати черешки і просушити на рушнику. Після цього розкласти листя на деці, за­стеленому папером для випікання, і су­шити в духовці при температурі 40°С, часто ворушачи, протягом 2-3 годин або під навісом протягом теплого со­нячного дня. Висушений шпинат по­дрібнити руками і скласти в скляні ба­нки, у щільні паперові або полі­етиленові пакети та зав'язати гумкою. Зберігати в темному сухому місці.
Шпинат натуральний. Підготовлену сировину скласти в емальовану каст­рулю і залити водою в співвідношенні: 0,75 шпинату, 0,25 води. Довести суміш до кипіння, прокип'ятити 3 хви­лини й одразу розфасувати в банки, підігріті на водяному нагрівнику. На­крити банки кришками, поставити в каструлю з гарячою водою (+70°С) і довести воду до кипіння. Стерилі­зувати при температурі +100°С банки 0,5 л - 25 хвилин, 1 л - 35 хвилин і закрутити. Доречно відразу перевірити якість закрутки, перевернувши банки, і дати їм охолонути.