Розриви діафрагми. Неспецифічний діафрагматит

Анотація: хірургічне лікування розривів діафрагми. Симптоми і діагностика неспецифічного діафрагматиту.

Розриви діафрагми

Розрив діафрагми найчастіше зустрічається зліва і може комбі­нуватися з іншими важкими пошкодженнями (перелом кісток тазу, ребер). Проявляється дана патологія не самим розривом, а ут­воренням діафрагмальної кили з переміщенням шлунка і кишечника в плевральну порожнину. У хворих констатується зміщення меж серця, відсутність легеневого звуку й ослаблене або відсутнє дихання зліва. Іноді можна вислухати кишкові шуми і плескіт рідини у переміщеному кишечнику або шлунку. Рентгенологічно це підтверджується наявністю рівнів відповідно у кишці і шлун­ку. Самостійно зарубцюватись можуть лише розриви правого скле­піння діафрагми. Лівобічні розриви потребують хірургічної корекції. Торакотомія при цьому є єдиним оптимальним доступом, тобто че­рез торако-френо-лапаротомію проводять ревізію і вправляють орга­ни черевної порожнини, переміщені у плевральну порожнину, що при свіжих травмах неважко здійснити. Інша річ - при старих трав­мах, де вже сформовані зрощення. Кишківник, шлунок, селезінку гострим шляхом мобілізують від легені, перикарда, парієтальної плеври і опускають в черевну порожнину. Рану діафрагми зашива­ють густими П-подібними швами з ґрунтовним гемостазом і утво­ренням дуплікатури. Якщо поряд з цим наявний ателектаз легені, покритої рубцево зміненою плеврою, то виникає необхідність у виконанні декортикації легені. Плевральну порожнину дренують і пошарово герметично зашивають.

Гостре запалення діафрагми (неспецифічний діафрагматит)

Це гнійний процес, який із піддіафрагмального простору (піддіафрагмальний абсцес) може переходити на стінку діафрагми, а там через численні лімфатичні шляхи і шлюзи діафрагми та через роз'ї­дену гнійним процесом діафрагмальиу стінку - у плевральну по­рожнину, викликаючи явища реактивного плевриту. На противагу цьому абсцеси і гангрена нижньої долі легень, інкапсульовані гнійні плеврити теж викликають гнійне запалення діафрагми. Вищезга­даним шляхом процес поширюється на діафрагмальний листок оче­ревини з розвитком явищ перитоніту. При цьому також розвиваєть­ся флегмонозний пандіафрагматит з утворенням дефекту в діаф­рагмі. У хворих з'являються сильні болі по лінії прикріплення діаф­рагми до грудної стінки, що поширюються на живіт. Клінічні яви­ща ідентичні до нижньочасткових і діафрагмальних плевритів з яви­щами подразнення діафрагмального нерва. Типовим для діафрагматиту є те, що при глибокому диханні і рухах, які підвищують навантаження на діафрагму, болі не посилюються.
Рентгенологічно спостерігається потовщення, сплющення, ви­соке стояння і обмеження рухів ураженого склепіння діафраг­ми. Наявність реактивного плевриту, а при піддіафрагмальних абсцесах утворення піддіафрагмально-плевральної або піддіафрагмально-легеневої чи бронхіальної нориці з подальшим само­виліковуванням, є підтвердженням діагнозу. Іноді така нориця зліва з'єднується з порожниною шлунка і набуває хронічного характеру. Хірургічне лікування полягає у дренуванні піддіаф­рагмального простору або плевральної порожнини з подальшою активною протизапальною терапією.