Анотація: лапароскопічна симптоматика і типові зміни ангіограм при мезентеріальному тромбозі.
У всіх випадках проводиться диференціальна діагностика з захворюваннями, клінічна картина яких близька до даної патології в перші години захворювання (гострий панкреатит, перфоративна виразка, гостра кишкова непрохідність, інфаркт міокарда та ін.). Основними методами діагностики є аортографія і лапароскопія.
У запущених випадках вже на операційному столі виконують інтраопераційну артеріографію. При цьому вивчають дані артеріальної, венозної і капілярної фаз контрастного дослідження. В артеріальній фазі ембол помітний у передньо-задній проекції, оскільки він найчастіше локалізується дистальніше відходження середньої ободової брижової артерії. Під час дослідження в артерію можна провести вазодилятатор з метою ліквідації спазму судин, а також ввести гепарин, гідрокортизон, інгібітори протеаз, антибіотики. Артеріографія допомагає діагностувати різні стадії неоклюзивних пошкоджень кишківника на підставі наявності звужень дистального артеріального дерева зі спазмом інтрамуральних судин. У даній ситуації використовується внутрішньоартеріальний шлях введення спазмолітичних і антикоагулянтних препаратів, можливо з повторним ангіографічним контролем за ефективністю проведеної терапії. Така тактика позбавляє необхідності в лапаротомії, винятком може бути лише тромбоз дрібних судин брижі на обмеженій ділянці, для чого необхідно проводити лапаротомію.
Іноді в післяопераційному періоді виникає необхідність в артеріографії для виключення ретромбозу артерії в місці втручання, а також для діагностики чи виключення продовженого тромбозу кишечника. При фазовому аналізі ангіографії контраст протягом 10-14 секунд проходить стовбур і гілки брижових артерій, потім артерії кишкової стінки і лише після цього потрапляє у вени брижі, головний стовбур верхньої брижової і ворітну вени. Кожна з фаз (артеріальна, капілярна, венозна) надає певну інформацію і важлива для діагностики різних порушень мезентеріального кровообігу. Крім того, вона інформує про стан стінки кишки і ступінь її життєздатності.
У всіх випадках проводиться диференціальна діагностика з захворюваннями, клінічна картина яких близька до даної патології в перші години захворювання (гострий панкреатит, перфоративна виразка, гостра кишкова непрохідність, інфаркт міокарда та ін.). Основними методами діагностики є аортографія і лапароскопія.
Лапароскопічна картина
У стадії ішемії оглядова лапароскопія базуються не лише на морфологічних, але й на функціональних ознаках (відсутність перистальтики, спазм кишкових петель, посилення блідості на хвилі перистальтичного скорочення кишкової петлі). Зате у стадії інфаркту і перитоніту лапароскопічна семіотика дає вичерпні дані про наявну патологію. При цьому можна судити про ступінь деструкції кишкової обсяг поширеності процесу, характер перитоніту.Зміни ангіограми при мезентеріальному тромбозі
Ангіографія показана в неясних випадках, де з її допомогою можна точно встановити вид порушення кровообігу в басейні верхньої брижової артерії з локалізацією і протяжністю ураження а також стан шляхів і ступінь колатеральної компенсації даного кровотоку. Виходячи з цього, визначається подальша хірургічна тактика. Ангіографія виконується у випадках значних діагностичних утруднень, коли запідозрюється дана патологія. В діагностично ясних випадках ангіографія показана при невеликих термінах з часу захворювання. Через введений в аорту зонд проводять також інфузійну терапію, що сприяє поліпшенню стану кишкової стінки.У запущених випадках вже на операційному столі виконують інтраопераційну артеріографію. При цьому вивчають дані артеріальної, венозної і капілярної фаз контрастного дослідження. В артеріальній фазі ембол помітний у передньо-задній проекції, оскільки він найчастіше локалізується дистальніше відходження середньої ободової брижової артерії. Під час дослідження в артерію можна провести вазодилятатор з метою ліквідації спазму судин, а також ввести гепарин, гідрокортизон, інгібітори протеаз, антибіотики. Артеріографія допомагає діагностувати різні стадії неоклюзивних пошкоджень кишківника на підставі наявності звужень дистального артеріального дерева зі спазмом інтрамуральних судин. У даній ситуації використовується внутрішньоартеріальний шлях введення спазмолітичних і антикоагулянтних препаратів, можливо з повторним ангіографічним контролем за ефективністю проведеної терапії. Така тактика позбавляє необхідності в лапаротомії, винятком може бути лише тромбоз дрібних судин брижі на обмеженій ділянці, для чого необхідно проводити лапаротомію.
Іноді в післяопераційному періоді виникає необхідність в артеріографії для виключення ретромбозу артерії в місці втручання, а також для діагностики чи виключення продовженого тромбозу кишечника. При фазовому аналізі ангіографії контраст протягом 10-14 секунд проходить стовбур і гілки брижових артерій, потім артерії кишкової стінки і лише після цього потрапляє у вени брижі, головний стовбур верхньої брижової і ворітну вени. Кожна з фаз (артеріальна, капілярна, венозна) надає певну інформацію і важлива для діагностики різних порушень мезентеріального кровообігу. Крім того, вона інформує про стан стінки кишки і ступінь її життєздатності.
Нерідко в зв'язку з тривалою артеріографією артеріальна фаза нашаровується на капілярну і на першій секунді проектується основний стовбур артерії і всі наявні в ньому зміни. Потім на 2-3-й секунді з'являється артеріальний малюнок кишкової стінки з хмароподібними тінями капілярної фази. Суттєво відрізняється венозний малюнок з появою гілок верхньої брижової вени, її головного стовбура і ворітної вени. При емболіях чітко прослідковується кукса верхньої брижової артерії. Неоклюзивні види порушень у даному судинному басейні діагностуються за різким спазмом артеріальних судин. Спазм верхньої брижової артерії поширюється на інтестинальні вени, що проектуються у вигляді тонких ліній, не більш одного мм в діаметрі, з різким зменшенням у них кровотоку. Ця картина є вторинною і свідчить про виражений спазм артеріол та прекапілярних сфінктерів кишкової стінки.Венозний тромбоз системи верхньої брижової вени діагностується за другорядними ознаками, це перш за все пролонгована артеріальна фаза, спазм стовбура і гілок верхньої брижової артерії, закидання контрасту в аорту. Крім того, спостерігається подовження капілярної фази і більш тривале й інтенсивне контрастування кишкової стінки, яка залишається потовщеною, з одночасним потраплянням контрасту у просвіт кишки, венозна фаза дослідження відсутня.
Немає коментарів :
Дописати коментар