Гастроезофагальний рефлюкс: поради і народні методи лікування

Причиною гастроезофагального рефлюксу е незмикання кардії. Тобто отвір між стравоходом і шлунком змикається не до кінця, і кислий шлунко­вий вміст потрапляє у стравохід, у якому, на відміну від шлунка, не виробляються захисні речовини, схожі на крох­маль, і тому кислота зі шлунка подразнює сли­зову стравоходу, аж до утворення ерозій на ній.

А якщо не змикається ще й перехід зі шлунка у дванадцятипалу кишку, то її вміст закидається у шлунок. У кишці ж се­редовище лужне, бо має нейтралізовувати шлункову кислоту, і в нормі може містити жовч. Тож коли такий чужорід­ний вміст потрапляє у шлунок, жовч може подразнювати слизову оболонку шлунка, викликаючи рефлюкс-гастрит або ерозивний гастрит.

Не слід гастроезофагальний рефлюкс плутати з виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки, оскільки при цій хворобі обов'язково в організмі є патогенний мі­кроб Helicobacter pilori й без його ліквідації хворобу не вилікуєш. Так, при рефлюкс-гастриті тест на Helicobacter pilori не завжди позитивний. Крім того, ерозії — це поверхневе ураження слизової, і піс­ля лікування вони зникають безслідно, а виразка — глибоке ушкодження, після лікування якого залишається рубець.
Гастроезофагальний рефлюкс проя­вляється печією за грудиною так само, як і при стенокардії. Але якщо при стено­кардії пече більше після фізичного нава­нтаження, то при гастроезофагальному рефлюксі пече після того, як понахиля­тися або після лежачого положення. Так само частіше або сильніше пече після того, коли споживаєте жири, шоколад, каву, ци­трусові, томати або при використанні дея­ких ліків (антихолінергічних препаратів, антагоністів кальцію, бета-блокаторів, снодійних препаратів, нітратів, прогесте­рону та ін.).
При наявності дуоденогастроезофагеального рефлюксу у хворих людей може виникати відчуття гіркоти — через закид вмісту дванадцятипалої кишки, що містить жовч. А закид шлункового вміс­ту погано впливає на зуби — емаль на них витоншується, вони стають чутливими до зовнішніх подразників (тепло, холод, со­лодке). Інколи закид шлункової кислоти може бути таким високим, що при огляді задня стінка горла яскраво-рожевого або й червоного кольору, що слід диференці­ювати з ларингітом — запаленням гортані, яке часто буває вірусного походження.

Небезпечно, коли людина з гастроезофагітом почала різко худнути, не прохо­дить їжа, часто нудить, є задишка, біль у грудях, анемія — тоді треба обов'язково зробити хромоендоскопію із забором пі­дозрілих ділянок шлунка на біопсію, бо за перерахованих симптомів слід передусім виключити онкологію.

Для швидшого зняття симптомів неду­ги, згідно з протоколами лікування МОЗ України, хворий має приймати інгібітори протонної помпи тривалим курсом.
У період загострення слід після їди уни­кати нахилів уперед і не лягати протягом трьох годин, спати з піднятою спинкою лі­жка або високо на подушці.
З народних засобів лікування больовий синдром добре знімає такий збір: коре­невище лепехи болотяної, кореневище пе­рстачу прямостійного (калгану), квітки на­гідок лікарських, квітки липи серцелистої, трава вівса посівного, корінь солодки голої, лист м'яти перцевої, плоди фенхеля, тра­ва деревію звичайного. Усе взяти в рівних частинах, подрібнити, змішати. 1 ч. л. збо­ру залити окропом, настояти 15 хв. Пити по півсклянки 3 рази надень перед їдою.
Для покращення перетравлювання їжі кореневище оману високого, трава золототисячника, плоди фенхеля, трава поли­ну лимонного, квітки ромашки, лист суниці лісової, лист чорниці звичайної, коре­невище пирію повзучого — усе взяти в рі­вних частинах, подрібнити, змішати. 1 ч. л. збору залити окропом, настояти 15 хви­лин. Пити по півсклянки 3 рази надень пе­ред їдою.
Сприяє загоюванню ерозій і знімає бо­льовий синдром 60% настій прополісу. 20 капель прополісу на 2 столові ложки мо­лока вживати 3 рази на добу за 15 — ЗО хвилин до їди. Курс триває 2 тижні. Обо­в'язково брати саме молоко, а не воду.
Це лікування ефективне, та воно не лік­відовує причини — незмикання кардії. На­далі, коли біль від печії стане трохи мен­ший, не обійтись без масажу живота, який сприяє тому, що покращується моторика сфінктерів шлунка.

З трав для поліпшення тонусу сфінкте­рів візьміть квітки ромашки лікарської, ко­реневище лепехи болотяної, квітки нагідок лікарських, листя м'яти перцевої, пло­ди фенхеля, траву звіробою звичайного, траву вівса посівного, траву материнки звичайної, плоди кмину звичайного — усе в рівних частинах, подрібнити, зміша­ти. 1 ч. л. збору залити окропом, настояти 15 хв. Пити по півсклянки 3 рази на день перед їдою.

При нормальній кислотоутворювальній функції шлунка п'ємо і такий збір: пло­ди ялівцю звичайного, трава деревію зви­чайного, трава чебрецю звичайного, тра­ва кропиви собачої, трава золототисячни­ка, листя подорожника великого, листя бобівника трилистого — усе взяти в рів­них частинах, подрібнити, змішати. 1 ч. л. збору залити окропом, настояти 15 хв. Пити по півсклянки 3 рази на день перед їдою.
У буденному житті дотримуйтеся таких порад: 

• не носити тісного одягу і тугих поя­сів, корсетів, бандажів, що призводить до підвищення внутрішньочеревного тиску; 
• не переїдати, не їсти на ніч і не спо­живати дуже гарячих страв; 
• обмежити споживання продуктів, що викликають зниження тиску нижнього стравохідного сфінктера і викликають по­дразнення (а це жири, спиртне, кава, шо­колад, цитрусові); 
• відмова від куріння і вживання спир­тного; 
• зниження маси тіла за наявності на­дмірної ваги та ожиріння; 
• консультація лікаря та додаткова оці­нка співвідношення користі-ризику при потребі вживання ліків, що викликають рефлюкс (антихолінергічні, спазмолітики, седативні і транквілізатори, інгібітори ка­льцієвих каналів, бета-блокатори, теофі­лін, простагландини, нітрати).

Дієту краще підбирати індивідуально, з лікарем. Та найважливіше — пам'ятайте, що найчастіше саме переїдання заборо­нене всім хворим з гастроезофагальним рефлюксом.