Алергія на пилок, що робити?

З початком ХХ століття в світі різко збільшилася кількість хворих на алергію, яка може проявлятися у різних формах. Досить частим проявом алергічної реакції є поліноз, або іншими словами алергія на пилок рослин.

Дане захворювання має чітку сезонну активність, яка залежить від періоду цвітіння трав і дерев. Зазвичай з квітня по вересень в осіб, які страждають полінозом, може виникнути алергічна реакція. Для орієнтовного вияснення причини алергії на пилок слід зауважити, що прояви хвороби різко посилюються під час прогулянок надворі і дещо слабшають при перебуванні вдома. По біологічному довіднику слід встановити, які конкретно рослини цвітуть в даний період року і чи ростуть вони поблизу вашого дому.

Симптоматика полінозу є досить типовою. Алерген подразнює слизові оболонки, що викликає нежить, чхання і почервоніння кон’юнктиви. Виділення з носа рясні і у великій кількості, прозорі. Чхання спостерігається по типу періодичних нападів. Через подразнення кон’юнктивальної оболонки виникає алергічний кон’юнктивіт зі сльозотечею і свербінням. Висипка на шкірі зустрічається рідко і зазвичай є наслідком потрапляння пилку на її поверхню. В деяких випадках алергія на пилок може проявитися у вигляді бронхіальної астми чи навіть вираженої задухи.

Діагностувати поліноз може практично кожен, проаналізувавши час і місце, де виникла алергічна реакція. Проте для чіткого встановлення причинного алергену слід, в період ремісії, провести провокаційні нашкірні алергопроби. Для цього використовують стандартний набір розведень алергенів для різних рослин. Після проведення проб в залежності від розміру папули, яка утворилася під відповідним подразником, встановлюють точний діагноз і призначають лікування від алергії на пилок.

Лікування в період цвітіння проблемної для вас рослини повинно зводитися, перш за все, до зменшення часу проведеного надворі.  Приймають антигістамінні препарати  (лоратидин, цетрин) та використовують будь-які судиннозвужуючі краплі в ніс (нафтизин). Після прогулянки бажано промити слизову носа і ока теплою водою. В період ремісії призначають специфічну імунотерапію, яка полягає в прийомі розведених доз причинного алергену. Алергічний провокатор вживається у вигляді таблеток або застосовується як підшкірні ін’єкції. Лікар призначає відповідну схему і послідовність прийому вказаного препарату. Тривале лікування специфічною імунотерапією дозволяє через кілька років значно знизити чутливість організму до пилку рослин і суттєво послабити прояви алергії.