Операційні втручання на підшлунковій залозі

Анотація: коротко перераховано основні операції на підшлунковій залозі та їх основні етапи.

Операції на великому дуоденальному сосочку при гострому панкреатиті

Прогресування деструкції підшлункової залози внаслідок протокової об­струкції є показанням до операції. Здійснюючи дренування холедоха у хво­рих, хірург залишає без уваги стан протоки підшлункової залози в вічку каналу великого сосочка. Такі втручання, як зондування, бужування, трав­матичне ретроградне видалення каменів або проштовхування їх у дванад­цятипалу кишку, самі можуть сприяти розвитку панкреатиту і панкреатонекрозу. Дану патологію можна запідозрити ще під час фібродуоденоскопії (набряк слизової дванадцятипалої кишки, згладження складок на її меді­альній стінці, яка ніби вибухає в просвіт кишки). Операцію на великому сосочку виконують, коли стає зрозуміло, що панкреатит є вторинним і зу­мовлений змінами в жовчних шляхах. При цьому завжди слід дренувати протоку підшлункової залози тонкою трубкою, щоб уникнути її пошкодження або прошивання. Такий дренаж виводять поряд із дренажем загальної жовчної протоки. Сік підшлункової залози лише під впливом жовчі і кишкової ентерокінази активується.

Отже, роз'єднання відтоку і зовнішнє роздільне виведен­ня жовчі і підшлункового соку, а також дуоденального вмісту запобігає активації ферментів і ліквідує панкреатичну гіпертензію, а, отже, сприяє швидкому зворотному розвитку гострого панкреатиту, що також виправдано при гострому вторинному панкреатиті.

Первинний хронічний панкреатит

При первинному хронічному панкреатиті і стенозі вічка загальної жовчної протоки і протоки підшлункової залози виконують папілохоледоховірсунгопластику. Якщо вічко загальної жовчної протоки прохідне, тоді виконують пар­ціальну папілосфінктеротомію з метою оголення вічка про­токи підшлункової залози. Створити сприятливі умови для вільного відтоку панкреатичного соку і ліквідації внутрішньопротокової панкреатичної і жовчної гіпертензії мож­на, виконавши папіловірсунгопластику і папілохоледохопластику, щоб ліквідувати рубцеві зміни в кінцевому відділі загальної жовчної протоки і в протоці підшлунко­вої залози. При індуративному, псевдотуморозному склерозуючому панкреатиті, ускладненому механічною жов­тяницею, згадані операції доповнюють панкреатоєюностомією з двобічним черезанастомозним зовнішнім дрену­ванням протоки підшлункової залози. Якщо у хворого виявлено непрохідність протоки підшлункової залози в межах голівки чи перешийка, то це є показанням до панкреатоєюностомії.

Поздовжня панкреатикоєюностомія

Поздовжня панкреатикоєюностомія полягає в розсіканні шлунково-поперечноободової зв'язки і розкритті чепцевої сумки. Панкреатикокишковий анастомоз формується дворядним швом: перший - між капсулою залози і серозно-м'язовою оболонкою кишки, другий - через всі шари кишки і розсіченої панкреатичної протоки разом з очеревиною з подальшим анастомозом за Брауном.

Каудальна панкреатоєюностомія

Некрсеквестректомія

Після розкриття чепцевої сумки широко розкривають дистальну половину залози. Мобілізують і піднімають хвіст підшлункової залози, відхо­дячи від селезінкових судин. Перпендикулярним розрізом проводять резекцію хвостової частини підшлункової залози на протязі 2-3 см. Прово­дять ґрунтовний гемостаз і в проксимальному напрямку мобілізують зало­зу на протязі 2-3 см. Відступивши на 30 см дистальніше дванадцятипалої кишки, пересікають голодну кишку, її дистальну куксу проводять через мезоколон і накладають панкреатоєюноанастомоз. Край кишкової стінки і поверхні розрізу залози зшивають вузловими швами. Разом із дистальною частиною залози довжиною 1-2 см місце шва інвагінують у просвіт кишки і накладають другий ряд вузлових швів між капсулою зало­зи і стінкою кишки. Краї отвору в мезоколон підшивають до проведеної через нього кишкової петлі. Проксимальну куксу голодної кишки імплан­тують У-подібним анастомозом за Ру в дистальний відрізок кишки.

Ульцерогенна аденома - синдром Золінгера-Елліссона

Ульцерогенна аденома - синдром Золінгера-Елліссона — характеризується:
а) рецидивною пептичною виразкою шлунка чи дванадцятипалої кишки;
б) гіперсекрецією шлункового соку, що не піддається медикаментозній корекції;
в) наявністю неспецифічної острівково-клітинної аденоми в підшлунковій залозі.
Методом лікування є гастректомія, після якої пухлина може зникнути, або над- чи піддіафрагмальна двобічна стовбурова ваготомія та видалення аденоми.

Лівобічна геміпанкреатектомія

Виконується при:
а) можливих інсуломах тіла та хвостової частини залози;
б) "сліпа резекція", коли неможливо виявити інсулому візуально чи пальпаторно;
в) при хронічному обмеженому лівобічному панкреатиті.
Після широкої мобілізації тіла і хвостової частини залози та визначення показань до радикально­го втручання мобілізують селезінку і виконують резекцію на рівні лівого краю верхньої брижової артерії. На цьому ж рівні пересікають селезінкові судини. Перев'язують протоку залози, а куксу зашивають серозними швами і прикривають пасмом великого чепця.

Нориці підшлункової залози

Хірургічне лікування зовнішніх нориць підшлункової залози

Найбільш радикальним методом лікування таких нориць є резекція підшлункової залози разом із норицею в випадках, коли паренхіма цієї ділянки повністю проросла сполучною тканиною. Таким хворим висікають норицю і виконують сегментарну резекцію рубцево зміненої ділянки залози. При виражених запально-дистрофічних змінах в залозі і розширеній високим тиском протоці резекцію доповнюють поздовжньою панкреатоєюностомією або папілотомією.

Хірургічне лікування внутрішніх нориць підшлункової залози

Основною причиною розвитку внутрішніх нориць є панкреатонекроз, що супроводжується панкреатогенним асцитом поряд із перикардитом і плевритом. При наявності панкреато-тонкокишкових нориць після від'єднання нориці від кишки дефект у кишці зашивають і виконують резекцію залози. Можуть виникнути наддіафрагмальні ускладнен­ня гострого панкреатиту. Коли піддіафрагмальні абсцеси через отвір у діафрагмі з'єднуються з порожниною плеври, виникає емпієма плеври, яка вимагає санації і закриття дефекту в діафрагмі.

Хірургічне лікування цукрового діабету

Операція полягає в виконанні спленоренального анастомозу бік у бік із збереженням селезін­ки, розрахована, в тому числі, і на розбавлення глюкогону в венозному руслі, минаючи печінку, що і є основним лікувальним фактором даної па­тології.