Операції на трахеї

Анотації: хірургічне лікування стенозу трахеї. Методи ліквідації трахео-стравохідних нориць і бронхогенних кіст.

  

Стенози трахеї

До первинних стенозів перш за все належать рубцеві, при яких стан хворих є важким і небезпечним, бо неможливо встановити кінець довгої трахеостомічної канюлі аборальніше звуження. Тому при сформованому рубцевому стенозі грудного відділу трахеї основним методом лікування є радикальна ліквідація стенозу шляхом циркулярної резекції звуження з одночасним віднов­ленням просвіту трахеї анастомозом кінець в кінець. Оскільки довжина рубцево зміненої частини трахеї після розривів не перевищує 2-4 см, накладання прямого анастомозу, як правило, завжди мож­ливе.

Стеноз трахеї

Вторинні або компресійні стенози трахеї виникають при різних вроджених вадах (аномалії аор­ти і її гілок, легеневої артерії, збільшення тимусу, вроджені кисти і пухлини межистіння, дивертику­ли стравоходу і трахеї) або в результаті патологічних процесів у прилеглих до трахеї органах і ткани­нах (загруднинний зоб, ретротрахеальний параезофагеальний абсцес, туберкульозний спондиліт, лімфогранулематоз, аневризма аорти, новоутвори межистіння).

Діагностується дана патологія з допомогою комп'ютерної чи звичайної томографії на фоні пневмомежистінуму, аортографії. Не слід забувати, що у зоні тривалого інтенсивного стискання трахеї може розвиватися локальна трахеомаляція, що вимагає зміцнення стінки трахеї. Одну із подвійних аортальних дуг перев'язують і прошивають механічним швом. При стисканні трахеї тимусом залозу видаляють.

Експіраторний стеноз трахеї (дискінезія трахеї)

При цьому процесі ослаблена широка перетин­часта частина трахеї на вдиху пролабує у просвіт. Дана патологія зустрічається у хворих з емфіземою легень, хронічним астматичним бронхітом. Основними ознаками є задуха, приступи кашлю, відчут­тя стороннього тіла у ділянці яремної вени. Остаточний діагноз встановлюється при трахео­бронхоскопії. Хірургічну корекцію виконують шляхом укріплення мембранозної частини грудного відділу трахеї, а іноді і правого головного бронха, підшиваючи до них консервований кістковий транс­плантат. У процесі розсмоктування кістки мембранозна частина трахеї проростає сполучною тканиною і таким чином ліквідуються явища пролабування. 

Трахео-стравохідні нориці

Дана патологія буває вродженою і набутою.

Вроджені нориці проявляються приступами кашлю (при харчуванні), розвитком аспіраційної пнев­монії. Для діагностики у стравохід вводять тонкий зонд і через нього водорозчинну контрастну речовину, яка зразу ж потрапляє у трахею чи правий головний бронх. Із правобічної торакотомії пере­в'язують норицю або розсікають і зашивають отвори у трахеї чи бронху і стравоході.
Набуті трахео-стравохідні нориці виникають при пошкодженні грудної клітки, стравоходу, ту­беркульозі лімфатичних вузлів межистіння, після операції на трахеї і стравоході, перфорації в тра­хею тракційного дивертикула стравоходу, хімічних і термічних опіках стравоходу, гнійних межистінітах, лімфогрануломатозі.
Клінічно спостерігаються приступи кашлю під час їжі з виділенням гнійного харкотиння і часто­чок їжі. При клапанних норицях кашель відсутній. З діагностичною метою у стравохід вводять зонд і через нього - метиленовий синій з молоком чи водою, при кашлі виділяється пофарбоване харко­тиння. Контрастне рентгенологічне обстеження підтверджує наявність нориці. У хворих констатується гнійний трахеобронхіт, аспіраційна пневмонія, абсцес і гангрена легень, межистініт і кровотечі. Хірур­гічне лікування ділиться на паліативне, умовно радикальне і радикальне.
До паліативних операцій належать: гастростомія, єюностомія, введення у стравохід алопластичних протезів.
Умовно радикальними є: розкриття абсцесу, видалення стороннього тіла, зашивання нориці.

Дивертикул трахеї

Радикальне хірургічне лікування полягає у роз'єднанні патологічного ходу між трахеєю і стра­воходом з подальшим зашиванням отворів. З метою передопераційної підготовки ліку­ють запальні процеси в легенях, трахео-бронхіальному дереві, ліквідують явища гнійної інтоксикації. Виконують правобічну передньо-бокову торакотомію з пересіканням дуги непарної вени і широким розкриттям межистінальної плеври. Пересікають норицю і зашивають отвори в обох органах. У першу чергу відновлюють цілість трахеї, а потім на зонді зашивають стравохід. У винятко­вих випадках, коли широкий отвір зашити неможливо, виконують резекцію ураженої частини стра­воходу, аборальний його відрізок зашивають наглухо, а оральний виводять на шию як езофагостому з одночасним накладанням гастростоми. Пластику стравоходу виконують у другому етапі. Якщо отвори вдалось зашити, тоді для зміцнення швів їх прикривають клаптем плеври на ніжці або сусідніми тканинами.

Надійнішою є методика, що полягає у пересіканні стравохідно-тра­хейної нориці між двома лігатурами. Кінці страво­ходу зближують вузловими м'язово-адвентиційними швами, накла­деними на задню стінку впоперек або косо. Вище і нижче швів надсікають передні стінки обох сегментів стравоходу і з його просвіту на задню стінку анастомозу накладають вузлові шви. У шлунок через місце анастомозу проводять зонд і над ним на передню губу анастомозу накладають вузлові шви. Закінчують формування анастомозу накладанням вузлових швів на м'язово-адвентиційний шар передніх стінок анастомозу.

Вроджені дивертикули трахеї (бронхогенні кісти)

Основними їх ознаками є локалізація справа від нижньої частини трахеї, циліндрична або веретеноподібна форма, аборальний і боковий напрямок. Показанням до хірургічного лікування є інфіку­вання і роздування повітрям з подальшим стисканням трахеї, легені або магістральних вен. Під час правобічної передньо-бокової торакотомії і межистінотомії дивертикул відсікають, а отвір у трахеї зашивають і прикривають довколишніми тканинами.