Комплекс відмінника

Перфекціонізм - хвороба нашого часу. Його ще назива­ють «синдромом відмінника». Стрибнути вище голови, зро­бити роботу найкраще, отри­мати максимальний результат і всесвітнє визнання. Одержимі цими ідеями люди забувають, що значить насолоджуватися життям. Вони завжди женуться за чимось примарним і впевнені в тому, що у них немає права на неідеальний результат. Перфекціоніст бачить все в чорно-білих кольорах: або рішення правиль­не, або - ні. Характерна риса перфекціоністок - витрачати на дріб'язкову справу кілька годин, а те, що можна зробити за тиж­день, розтягувати на довгі міся­ці. «Кращий друг» перфекціоніста - почуття провини.

Побоюючись щось зробити неправильно перфекціоністи не беруться за серйозніші справи і вважають за краще залишатися відмінниками у своїй давно освоєній сфері.
Перфекціоністка переконана, що кожній людині повинно бути властиве ревне прагнення до самовдосконалення, але життя підтверджує протилежне. Підле­глий неправильно підбив дебет з кредитом, коханий не приніс букет - вони всі ніби змовилися. Хто буде терпіти таке ставлення до себе? Ось вам і проблеми зі спілкуванням, з друзями, най­частіше саме відмінниці не мо­жуть знайти гідного чоловіка, перебираючи довгі роки канди­датів і залишаючись самотньою. Людина з таким комплексом «не вміє падати». Відмінник звик все робити ідеально, тож есе, що після школи пішло за іншим сценарієм, сприймається як провал. Нерідко в результаті завищених вимог і неможли­вості повністю їм відповідати з'являються психосоматичні ре­акції: головні болі, безсоння, порушення роботи внутрішніх органів, депресія, синдром хро­нічної втоми, навіть роздвоєння особистості.

Змалечку дитину вчили бути першою, вона мала бути лідером у школі, уні­верситеті, на роботі. Завищені вимоги до себе, які супроводжу­ються постійною самокритикою. Перфекціоністи рідко бувають задоволені результатами своїх старань - не лише на роботі, а й в інших сферах. Вони зациклюються на невдачах, сумніваються у власних силах, важко пережива­ють критику. Людина з комплексом відмінника все життя живе не для себе, а для свого оціню­вача, вона стає залеж­ною саме від похвали, від схва­лень. Здавалося б, у школі така схема працює: дитину люблять - і батьки, і вчителі. Але ситу­ація змінюється кардинально, коли людина перестає вчитися, а починає працювати. Нерідко на роботі відмінник, який праг­не робити все для похвали, цієї позитивної оцінки не отримує, просто тому, що начальство не любить хвалити своїх підлеглих. І той відмінник просто не знає, як йому діяти, тим більше, що люди з комплексом відмінника будь-яке зауваження на свою адресу сприймають болісно - це теж одна з ознак синдрому. В результаті - депресія: йому хочеться згорнутися в клубочок і більше нічого не робити. Що­правда, існує ще один сценарій: такі люди можуть десятиліття­ми працювати в одній і тій же фірмі, будучи найнадійнішим співробітником, але не просу­ваючись службовими сходами ні на крок: вони зациклені на ви­конанні доручень, на рутинній роботі, залишаючись у тіні тих, хто висуває нестандартні ідеї, пропонує нові шляхи. Побоюю­чись щось зробити неправиль­но, перфекціоністи не беруться за серйозніші справи і вважають за краще залишатися відмін­никами у своїй давно освоєній сфері. Не можуть будувати люди з комплексом відмінника й осо­бистих стосунків - у них дуже рідко щасливі шлюби, а от самотність - частий сценарій. Комп­лекс відмінника проектується і на оточення: всі навколо пови­нні бути ідеальними, вони теж не мають права на помилки. Дра­тують невимогливість до себе, безалаберність, приземленість.

Як виховувати дитину

Щоб не виховати у своїй ди­тині комплексу відмінника, бать­кам не потрібно свої нереалі­зовані амбіції реалізовувати за рахунок дитини. Слід чітко про­стежувати можливості школяра, які часто не дотягують до зави­щених вимог батьків. Врешті, батькам варто самим зрозуміти, що краще мати здорову, гармо­нійно розвинену дитину, яка не­погано вчиться, цікавиться чи­мось, крім книг, і не має проблем у спілкуванні з друзями. Краще підготувати дитину до можливих невдач, аніж налаштовувати її тільки на перемоги. У молодшій школі перемог досягати легше, аніж упродовж життя, але у під­літка вже не буде часу навчи­тися програвати і робити з цього висновки. Батькам слід визначити пріоритети - не варто бути найкращим у всіх сферах, це неможливо. Тому для своєї дитини виберіть її сильну сторону, а в інших ро­біть поблажки.

Навчіть дитину братися навіть за ту справу, яку вона сама не зможете виконати досконало, важливо вміти отримувати задо­волення від процесу, а не лише від результату.
Обов'язково пам'ятайте про­сте правило, аксіому життя: будь-яка людина має право на помилки, адже ніхто не ідеаль­ний, а на помилках вчаться. Все це зніме неймовірне напружен­ня, яке неодмінно супроводжує формування комплексу відмін­ника, і допоможе людині стати успішною.