Що таке безоар шлунка і як його лікувати

Безоар представляє собою конгломерат з сторонніх тіл в порожнині шлунка. Патологія є досить рідкісною.

Найчастіше в клінічній практиці лікаря зустрічається фітобезоари. Це накопичення рослинної клітковини, яка виповнює порожнину шлунка. Такі скупчення неперетравлених залишків рослинної сировини формуються зазвичай після вживання хурми впродовж тривалого часу.

Консистенція і розміри таких конгломератів може бути різна в залежності від тривалості захворювання. Для виникнення захворювання обов’язково повинні бути присутні сприяючі фактори до яких в даному випадку відносять перенесені ваготомії і резекції шлунка,порушення моторної функції шлунка.

Значно рідше зустрічаються тріхобезоари, які є конгломератами з волосся. Волосся потрапляє через рот і накопичується в шлунку. Таке явище найчастіше спостерігається у психічно хворих  і у дітей, які мають звичку жувати волосся. В зв’язку з гнучкістю волосся такі конгломерати в шлунку можуть досягати величезних розмірів.

Значно рідше зустрічаються піксобезоари (звичка жувати смолу), себобезоари (вживання великої кількості тваринного жиру), лактобезоари (накопичення казеїну і лактози у недоношених дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні).

Клінічна картина залежить від тривалості захворювання та кількості і якості чужорідних речовин, які знаходяться в шлунку. Зазвичай хворі скаржаться на постійні ниючі болі в епігастрії, відчуття важкості і здуття, відрижку після їди. При великих розмірах безоару відмічається значне схуднення, загальна слабкість. Перистальтичні рухи в шлунку періодично викликають защемлення стінки безоара у вихідному відділі, що проявляється кількаразовим блюванням на фоні інтенсивних спастичних болей.

Безоар несе велику небезпеку за рахунок ускладнень. Так зокрема при просуванні частини конгломерату у кишку може виникнути гостра кишкова непрохідність, при постійному подразненню слизової оболонки чужорідним вмістом формуються виразки, які з часом можуть викликати кровотечу або навіть переродження у злоякісну пухлину (малігнізація). Інколи може статися перфорація (прободіння) стінки шлунка.

Діагностувати бездар зазвичай допомагають додаткові методи обстеження, а саме контрастна рентгенографія і фіброгастроскопія. Ці інструментальні обстеження дають змогу оцінити форму і характер, консистенцію безоару.

Лікування на початкових етапах повинно бути консервативним. Призначають промивання шлунка 10% розчином соди, лужними мінеральними водами і паралельно виконують масаж передньої черевної стінки. За допомогою ендоскопії можна провести подрібнення і подальше видалення шматочків чужорідного тіла через шлунковий зонд. У випадку неефективності методики застосовують хірургічне видалення конгломерату шляхом гастротомії (через отвір в шлунку).