Водолікування: застосування і механізми дії на людський організм

Метод полягає в застосуванні води з лікувальною і профілактичною метою. Розрізняють особисте водолікування (застосування з лікувальною метою прісної води) і бальнеотерапію (лікування природними або штучними мінеральними водами).

Як діє водолікування на організм людини

Механізм дії характеризується термічним (теплове або холодове), механічним і хімічним впливом на організм, при цьому реакція у відповідь реалізується рефлекторним шляхом через єдиний нейрогуморальний механізм. Вода справляє швидку й виражену термічну дію: легко передає організму тепло й віднімає його, спричиня­ючи відповідну реакцію терморегуляційного центру, на який одночас­но можуть впливати інкрети ендокринних залоз, біологічно активні речовини. Всі вони кількісно і якісно перебувають у тісному взаємо­зв'язку з нервовими, складномодульованими впливами, які охоплю­ють глибинні структури головного мозку, зокрема сітчастий утвір та інші системи, включаючи лімбічну. Найбільш виражена реакція у відповідь організму спостерігається з боку серцево-судинної системи.

У місцевих холодових процесах розрізняють три фази реакції су­дин шкіри. Перша фаза — рефлекторне звуження судин, яке викликає збліднення шкіри; друга фаза (через 0,5-1 хв) — активна гіперемія. Звужені судини розширюються при збереженні тонусу стінок судин, посилюється кровотік, шкіра стає рожевою і теплою. Якщо холодо­вий вплив триває довгий час, настає третя фаза реакції судин — па­сивна гіперемія. Судини залишаються розширеними, тонус судинної стінки знижується, кровотік уповільнюється, виникає місцевий застій крові. Шкіра стає синюшною і холодною на дотик.

Місцеві теплові процедури в основному впливають аналогічно, від­мінності полягають у ступені прояву реакцій. Судинні реакції не обмежуються місцем прикладання тепла або холоду, а поширюються на всю поверхню тіла, зокрема, інтенсивність їх з віддаленням від місця впливу прогресивно зменшується. Особливо вираженою є реакція на симетричних ділянках. Температурні подразнення відповідних діля­нок шкіри спричиняють судинні реакції з боку віддалених зон (органів), наприклад, ванна для ніг викликає реакцію судин головного мозку, ванна для рук — судин органів грудної порожнини та ін. Загальні водні процедури впливають на кровоносні судини якісно так само, як і місцеві, але через те, що температурному впливу піддається значно більша поверхня тіла, судинні реакції більш виражені.

У випадку місцевого термічного впливу в органах тих метамерів шкіри, які піддають температурному подразненню, судинні реакції такі самі, як і в судинах шкіри. При охолодженні шкіри грудної клітки суди­ни легень звужуються, а в разі прикладення тепла на ділянку попере­ку — розширюються судини нирок. При загальних водних процедурах судини органів черевної порожнини реагують на температурні подраз­нення протилежно реакції судин шкіри: при їх розширенні — звужу­ються і навпаки. Виняток становлять судини нирок і селезінки. Охолод­ження шкіри в ділянці серця зменшує частоту його скорочень, одночасно посилюючи їх і підвищуючи артеріальний тиск; тепловий вплив, навпа­ки, спричинює почастішання скорочень серця.

Прохолодні і холодові загальні водні процедури загалом розвантажують роботу серця, теплі — посилюють його діяльність, гарячі — значно посилюють. Після загальних водолікувальних процедур від­значається короткочасне (1-2 год.) збільшення вмісту гемоглобіну і клітинних елементів крові (лейкоцитів, еритроцитів). Курс водоліку­вання сприяє покращенню і нормалізації складу крові.
Водолікувальні процедури індиферентної температури справляють за­спокійливу дію, теплові тривалі — гальмівну, що пояснюється зменшен­ням під впливом тепла імпульсації у сітчастий утвір середнього мозку, а звідти зменшується кількість імпульсів, які надходять у кору великого мозку, що призводить до зниження її активності і гальмування.
Прохолодні і холодові загальні водні процедури збуджують нервову систему, покращують її функціональний стан, підвищують актив­ність та адаптаційні можливості організму, стимулюють функцію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи.
Короткочасні гарячі ванни, душі, компреси збуджують, а в разі тривалого їх застосування спричиняють гальмування, пригнічення фізіологічних функцій.

Водні процедури справляють відчутний вплив на функцію дихання, ступінь прояву якого пропорційна різниці температур тіла дитини і води. У випадку короткочасного як холодового, так і теплового впли­ву спостерігається поглиблення й зменшення частоти дихання, а на­далі, залишаючись глибоким, воно частішає. Крім рефлекторного впливу через екстерорецептори, водні процедури впливають на ди­хальний центр, і, відповідно, у зв'язку з підвищенням обміну речови­ни, що супроводжується збільшенням вмісту вуглекислоти, активі­зується функція дихального центру.

Підвищення обміну речовин і зв'язаного з ним газового обміну в зумовлює активізацію окиснювальних процесів в організмі дитини під впливом теплових і холодових процедур.
Посилення потовиділення під час водолікування нерідко сприяє зниженню температури тіла при високій початковій, виведенню з організму шкідливих речовин, підвищенню водного обміну.
Важливе значення при лікуванні дитячих хвороб має властивість водних процедур впливати на тонус гладких м'язів. Холодові й прохолодні процедури підвищують його не лише на місці прикладання, а й за його межами. Виходячи з цього, для впливу на м'язову тканину органів черевної порожнини й посилення перистальтики кишок засто­совують холодові процедури. Теплові процедури, навпаки, спричи­няють розслаблення, пригнічення перистальтики кишок.
Поряд з термічним впливом будь-яких водолікувальних процедур має значення їх механічна дія, яка при деяких процедурах (обтиран­ня, обливання, душ, купання у річці, морі та ін.) є значною. Хоча тиск води у ванні порівняно незначний, він впливає на кровообіг, посилює роботу серця. Тому під час лікування дітей ослаблених, з порушенням функції серцево-судинної системи, слід повільно наливати воду у ванну, в якій вже знаходиться дитина (або повільно занурювати її у готову ванну), щоб уникнути несподіваності механічного подразнення і збільшувати його поступово.
Хімічна дія прісної води слабка. Внесення у воду різноманітних мінеральних речовин (столова або морська сіль, сода та ін.), органіч­них сполук, лікарських засобів або насичування її газом (вуглекислий газ, сірководень та ін.), перетворює прісну ванну у лікувальну або мінеральну, посилюючи її хімічну дію.

Питне лікування

Лікування мінеральними водами є дуже ефектив­ним і поширеним при багатьох хворобах органів травлення, сечових органів, метаболічних розладах та ін., справляє регулювальний вплив на секреторну, моторно-евакуаційну функцію травної системи, органів виділення. У механізмі дії мінеральних вод важливу роль відіграє утворення у нервово-хімічній фазі біологічно активних речо­вин — катехоламінів, кортикостероїдів, ацетилхоліну, гістаміну, серо­тоніну та ін. Мінеральна вода впливає на органолептичний нервовий апарат, зоровий аналізатор, сприяє активації травних гормонів (гаст­рин, ентерогастрин, урогастрон). Перший виділяється у разі застосування мінеральної води для пілоричного відділу шлунка й стимулює виділення вільної хлористоводневої (соляної) кислоти й пепсину. Вплив на дванадцятипалу кишку стимулює виділення ентерогастрину, урогастрону, які гальмують розвиток гастриту. Важливе значен­ня в механізмі дії мінеральної води має проникнення її компонентів: аніони та катіони нормалізують кислотно-основний стан, мікроеле­менти (залізо, магній) — секрецію соків. Всмоктуючись у тонкій і товстій кишках, компоненти води з током крові і лімфи потрапляють у різноманітні тканини, впливають на обмінні процеси в них.