Поліпи
Пухлини шлунка неепітеліального характеру зустрічаються рідко. Зате часто ускладнюються кровотечами, а особливо поліпи. Поодинокі чи множинні поліпи й аденоматоз легко вразливі, а тому часто кровоточать. Поодинокі поліпи видаляються шляхом поліпектомії під час гастроскопії з електрокоагуляцією і подальшою біопсією. Ознаки малігнізації є показанням до радикальної операції, так само як і поліпоз.
Рак шлунка
Шлунково-кишкова кровотеча досить часто виникає при раку шлунка з розпадом пухлини та арозією судин, що вказує на запущеність процесу. Такі пухлини, як правило, неоперабельні внаслідок задавненості, отже, залежно від ситуації перев'язують судини, обшивають пухлину або
Геморагічний гастрит
Гостра шлунково-кишкова кровотеча зустрічається при ерозивному геморагічному гастриті найчастіше (10-15%). Під час ендоскопії виявляються грубі складки, набрякла слизова оболонка з множинними підслизовими крововиливами й ерозіями, покритими сірим нальотом або чорними плівками, що вказують на множинні вогнища кровоточивих ерозивних поверхонь. Вони легко піддаються коагуляції через ендоскоп. Найбільш ефективним при такій патології є внутрішньоаортальне введення гемостатичних препаратів. Якщо доводиться виконувати операцію, то оскільки ерозії переважно розміщуються в дистальних відділах шлунка, проводять резекцію чи ваготомію.Ковзна грижа стравохідного отвору діафрагми
Ковзні грижі стравохідного отвору діафрагми також бувають причиною кровотечі внаслідок защемлення частини шлунка в килових воротах після великого фізичного навантаження. Кінцевий діагноз встановлюється рентгенологічно в положенні Тренделенбурга. Якщо кровотеча не піддається консервативному лікуванню - хворих оперують. Через гастротомічний отвір після опускання защемленої частини шлунка прошивають джерело кровотечі, а закінчують операцію езофагофундоплікацією за Ніссеном. Таким чином зупиняють кровотечу і ліквідують грижу.Синдром Мелорі-Вейса
Синдром Маллорі-Вейса - поздовжні розриви слизової оболонки кардіального відділу шлунка, що супроводжуються вираженою кровотечею, діагностуються під час фіброгастроскопії. Оптимальним методом лікування є гемостатична терапія, можливе і внутрішньоаортальне введення гемостатичних препаратів із коагуляцією розірваної слизової оболонки і судин. Під час операції через гастростомічний отвір зашивають поздовжні розриви слизової. Якщо ж дана патологія поєднується з виразковим процесом, то операцію доповнюють стовбуровою або селективною ваготомією з пілоропластикою.
Тонкокишкові кровотечі
Тонкокишкові кровотечі найчастіше зустрічаються при ракових ураженнях, саркомі і карциноїдах, що здебільшого локалізуються в початковому і термінальному відділах кишечника. Під час лапаротомії знаходять великих розмірів пухлину, яку видаляють із подальшим накладанням анастомозу. При кровотечах із дивертикулів, у тому числі і з дивертикула Меккеля, що часто локалізуються по брижовому краю кишки, знаходять приховану кров у калі, озерця контрасту при ангіографії. Виявити дивертикули під час операції не завжди просто, особливо при зупиненій кровотечі, тому з допомогою зонда кишку роздувають повністю або застосовують парціальне роздування шляхом її пункції. Дивертикул Меккеля можна виявити при прискіпливому спостереженні за пасажем барієвої маси. Виконують клиноподібну резекцію кишки разом з дивертикулом. Причиною кровотечі можуть бути і виразки в термінальному відділі тонкої кишки при рефлюксентериті, що діагностується при іригографії за закиданням барієвої суміші в тонкий кишечник. Кровотечі можуть виникати і в результаті звиразкування в місцях латеро-латеральних міжкишкових анастомозів, за рахунок сліпих мішків. У таких випадках виконують ререзекцію анастомозу. При усіх тонкокишкових кровотечах лікування починають із консервативних заходів. Якщо ж вони малоефективні, тоді використовують внутрішньоаортальний шлях введення гемостатичних препаратів, що в більшості випадків є ефективним.Геморагічна телеангіектазія
Геморагічна телеангіектазія (хвороба Рендю-Ослера-Вебера) проявляється кровотечею в результаті розриву телеангіектазій, розміщених на слизовій кишечника. Під час операції на стінці кишки знаходять множинні розсіяні круглої форми чітко відмежовані утвори синьо-фіолетового кольору діаметром 3-5 см, що розміщуються в підслизовому шарі. При кровотечі виконують резекцію кишки.Товстокишкові кровотечі
Товстокишкові кровотечі спостерігаються при дивертикульозі, раку, полілозі, неспецифічному виразковому коліті, проктиті, сторонніх тілах, судинних ектазіях, ворсинкуватих пухлинах, геморої. Звиразкування слизової дивертикулів ободової кишки може бути причиною кровотечі, яка зупиняється консервативним шляхом. Кровотечі із пухлин є результатом розпаду тканини й арозії судини, що частіше буває при екзофітному раку, вони завжди масивні. Діагностуються рентгенологічно, ендоскопічно, ангіографічно. Лікування розпочинають із консервативних заходів. Через фіброколоноскоп кровоточиву поверхню зрошують розчином амінокапронової кислоти і дицинону. Основним методом лікування все ж таки є хірургічний, перед операцією хворим вводяться антибіотики (кефзол, цепорин, гентаміцин). Якщо ступінь поширення пухлини дозволяє, її видаляють. Однією з ознак поліпів і ворсинкуватих пухлин товстого кишківника є виділення свіжої крові з прямої кишки. Часті рецидиви таких кровотеч сприяють розвитку анемій, загальної слабкості, зменшенню вмісту сироваткового заліза, зниженню гемоглобіну. Діагноз уточнюють рентгенологічно та ендоскопічно, при цьому видаляють поліпи на ніжці. При інтенсивних кровотечах лікування розпочинають із консервативних заходів, якщо при значних кровотечах така терапія не ефективна, то застосовують внутрішньоаортальне введення гемостатичних препаратів. При великих розмірах ворсинкуватих пухлин виконують геміколектомію. Лейоміома може звиразковуватись і розпадатись, що веде до профузних кровотеч, які зупиняються консервативно, а великі пухлини видаляються в плановому порядку. Лімфангіоми також проявляються кровотечами, лікуються оперативно.Неспецифічний виразковий коліт
При неспецифічному виразковому коліті кровотечі рідко бувають масивними. Діагностуються іригографічно, фіброколоноскопічно й ангіографічно. Ендоскопічно визначається відсутність гаустрації кишки, згладженість контурів, звиразкування, набряк, зубчастість, подвійний контур, псевдополіпоз, який також є ознакою даного захворювання. Консервативний метод лікування полягає у внутрішньоаортальному введенні гемостатичних препаратів. Використовуються специфічні патогенетично обґрунтовані препарати (сульфасалазін, салазопіридазін, кортикостероїди, імунодепресанти, антибактеріальні препарати, метронідазол).
Хвороба Крона
Хвороба Крона (рефлюксентерит) - характеризується виразками, що проникають у м'язовий шар, а іноді і в довколишню клітковину. Вони нерідко бувають джерелом кровотечі. Якщо кровотеча не піддається звичайним консервативним методам лікування, то аорту катетеризують і проводять гемостатичну і специфічну консервативну терапію.Ендометріоз
Ендометріоз - патологія переважно жіноча і легко піддається консервативному лікуванню. При масивних шлунково-кишкових кровотечах, а тим більше явищах непрохідності, показане хірургічне лікування.
Гемобілія і пошкодження печінки
Гемобілія є результатом різних патологій печінки і жовчовивідних шляхів. Це, перш за все, пошкодження печінки, запальні процеси, камені, пухлини і пошкодження жовчовивідних шляхів, абсцеси печінки, геморагічний холангіт, хірургічні втручання на печінці і жовчовивідних шляхах. Однією з таких причин є тривале дренування жовчних проток. Шлунково-кишкові кровотечі при цих патологах завжди стійкі і, як правило, рецидивні. Проявляються вони гематемезисом, меленою, болями в правому підреберні жовтяницею. Найпростішою операцією в цих випадках є перев'язування однієї з гілок або навіть головного стовбура печінкової артерії залежно від місця кровотечі. Якщо і після цього вона рецидивує і веде до важкої крововтрати, хворому показано оперативне втручання з ліквідацією джерела кровотечі.Закриті і відкриті пошкодження печінки також супроводжуються кровотечами через позапечінкові жовчні ходи. Такі кровотечі можуть виникнути при черезпечінковому дренуванні загальної жовчної протоки, особливо у випадках холангіту. Не слід забувати, що самі камені можуть стати причиною кровотечі зі звиразкувань жовчовивідних шляхів. Виявляють кровотечу при дуоденоскопії за виділенням жовчі з кров'ю з великого дуоденального сосочка. Цінна також ангіографія, що дає вичерпну інформацію про місце розташування кровоточивої судини. Цілеспрямованою консервативною терапією є внутрішньоаортальне введення гемостатичних препаратів із попереднім введенням пітуїтрину. При руйнівних пошкодженнях і профузних кровотечах вирішальну роль відіграє операція.
Під час хірургічного втручання виконують резекцію печінки, розкриття гематоми, прошивання кровоточивої судини, тампонаду рани. Іноді доводиться перев'язувати гілки печінкової артерії, проводити резекцію аневризми з прошиванням чи протезуванням судин.
Немає коментарів :
Дописати коментар