Хондрома (діагностика і лікування)

   

Хондрома — доброякісна солітарна хрящо­ва пухлина, притаманна переважно дитячому та юнацькому віку. Хоча інколи вона з'являєть­ся в осіб віком 30—40 років. Основною локалі­зацією с діафізи коротких кісток кистей, стоп, кістки таза, ребра, тобто кістки, які містять най­більшу кількість хрящової тканини. Хондро­ма може рости від кістки назовні (екхондрома) або розвиватися зсередини кістки (енхондрома). Клінічно екхондрома проявля­ється появою нерухомої локальної твердої при­пухлості, яка з ростом розсуває не спаяні з нею рухомі м'які тканини. Має чіткі контури, не бо­люча при пальпації. Біль може виникати лише в результаті її тиснення на нерв. їх значні роз­міри обмежують рух у суглобі.

Енхондрома розміщується симетрично або асиметрично, внутрішньокістково. Її розвиток зумовлює потовщення кістки. Пальпаторно не болюча. Шкіра і м’які тканини над кістковим потовщенням рухомі, не спаяні, локальна температура не підвищена.

Патогномонічна рентгенологічна картина властива хондромі кисті. Пухлини фаланг паль­ців мають кулеподібну або дещо овальну фор­му. Розташовуються в кістці, здуваючи фалангу зсередини й утворюючи кулеподібну деформацію. При ексцентричній локалізації енхондро­ми деформації притаманна напівкулеподібна форма. Рідше хондроми фаланг розвиваються як екхондроми.

Фон пухлини прозорий, хрящовий, із вкра­пленням звапнених острівців або кісткової тка­нини. Інколи прозорий фон пухлини пересіка­ють кісткові балки з радіарним відгалуженням — звапнена сполучнотканинна строма в товщі гіалінового хряща.

Зовнішній контур пухлини завжди гладень­кий, не переривається, нагадує шкаралупу різ­ної товщини, що ніколи не відповідає товщині кортикального шару кістки, з якої росте пухлина. Остеопороз у кістці не з'являється. Спостеріга­ються патологічні переломи.

Диференціювати хондрому кисті необхідно зі spina venitosa множинним хондроматозом Олльє, гігантоклітинною пухлиною.

Діагностичні труднощі виникають за наяв­ності хондроми в кінцях великих довгих кіс­ток. На хондрому вказує ексцентричність її роз­ташування, наявність кісткових звапнених вкрап­лень, острівців на світлому фоні пухлини; гла­денька, з чіткими контурами поверхня. На від­міну від кісткової кісти, при хондромі корти­кальний шар не рівномірний, місцями то стон­шений, то потовщений. Крім того, при кістко­вій кісті кістка немов здута, потовщена, з рівно­мірно стоншеним кортикальним шаром. Здут­тя кістки при хондромі частіше має булавоподібну форму, а при кістковій кісті — овоїдну. Не містить кісткових, звапнених вкраплень, ост­рівців.

  Ці самі симптоми відрізняють хондрому від гігантоклітинної пухлини. Крім того, структура гігантоклітинної пухлини на фоні просвітлен­ня — сіткоподібна трабекулярна, при літичній формі наявні значні масиви просвітлення. Хондрома може малігнізуватися. Початок малігнізації рснтгенотогічно не візуалізуєіься. Пріори­тет належить пункційній біопсії. Лікування — хірургічне.