Медунка та її лікувальні властивості

Старі люди казали, що навесні слід збирати медунку, мовляв, це надзвичайно корисна, справді цілюща росли­на. Вони робили з меду­нки чай і пили в негоду чи тоді, коли хворіли.
Медунка вкривається без­ліччю дрібних квіточок, що формою скидаються на дзвіно­чки. Цікава відмінність цієї ро­слини від безлічі інших: на од­ній стеблині можуть бути кві­ти різного відтінку, зокрема яскраво-рожевого, фіолетово­го, пурпурового, бузкового, блідо-блакитного, волошково-синього. А ще можна спостері­гати рідкісне серед квіткових рослин явище зміни забарвле­ння віночка у процесі цвітін­ня. Спершу з'являються ро­жеві квіточки, а під кінець цвітіння стають синіми.

Після відцвітання виростає розетка прикореневого листя на довгих черешках, загострених і подовжених, які виглядом та формою нагадують воловий язик (це одна з багатьох назв ро­слини). Наукова назва pulmonaria походить від латинського pulmo, що означає "легеня", це пов'язано з ефективним засто­суванням медунки при ліку­ванні легеневих хвороб.
Українська ж назва рослини, що використовується в науко­вій літературі - "медунка". Це пов'язано з її медоносними властивостями. У квітках меду­нки всіх видів (а на території України росте п'ять видів цьо­го роду) міститься багато нек­тару, до того ж вона один з найбільш поширених весняних медоносів. Нектаропродуктивність цих дивовижних рослин сягає 100 кілограмів меду з гектара. Якщо висмикнути ві­ночок квітки й пожувати його нижню частину, відчуєте солодкий, медовий смак.

Користь для здоров’я

Медунку здавна використовують як лікарську рослину — йдеться про її надземну час­тину. Використовують медун­ку як допоміжний засіб при лі­куванні легеневих хвороб. А за­галом рослина має протизапа­льну, відхаркувальну, в'яжучу, сечогінну, проносну, крово­творну, метаболічну, протиканцерогенну дію, регулює діяльність залоз внутрішньої сек­реції.Настій та витяжки з медунки корисно діють на слизові обо­лонки дихальних шляхів, на туберкульозне вогнище, змен­шуючи запалення і підвищую­чи опірність організму, такі ліки полегшують розрідження виділень у верхніх дихальних шляхах. Препарати з медунки застосовують як дієвий засіб проти застуд, вони ефективні при захворюванні легень, коли є катар горла і бронхів, утруд­нене відхаркування, хрипота, сухий кашель.

Приготування ліків

Для приготування настою слід залити дві столові ложки подрібненої сировини 400 мілілі­трами окропу, настоювати годи­ну, тоді процідити. Випивати по третині - половині склянки 3-4 рази на день після їди.
Настій медунки має приєм­ний, м'який смак, тому його мо­жна пити як звичайний чай. Але не рекомендовано вживати пре­парати з медунки на голодний шлунок, бо не може спричини­ти нудоту. Крім того, ці ліки про­типоказані при кишковій атонії та хронічних закрепах.

Застосовують цю травичку і зо­внішньо, зокрема, при кровоте­чах або як засіб для загоювання ран. Для цього можна прикладати до рани розім'яте листя рос­лини або посипати порошком із сухої медунки. За такі власти­вості рослину називають ще йод-травою. До речі, завдяки вмісту йоду та алкалоїдів, траву медун­ки лікарської (зібрану під час цві­тіння) успішно використовують для лікування гіпотиреозу. Для приготування настою слід залити дві столові ложки подрібненої сировини 200 мілілітрами окро­пу, настояти годину, процідити. Вживати по третині склянки тричі на день після їди.

А ще щойно зібрану траву рос­лини корисно споживати у салаті, особливо при гіпофункції щитоподібної залози. Завдяки великому вмісту вітамінів і ніж­ному смаку свіжих прикореневих листків можна приготувати ко­рисні й смачні салати, а також додавати рослину до варених страв.
В Англії медунку спеціально розводять як цінну салатну рослину. Її зас­тосовують у традиційній меди­цині Австрії, Британії, Німеччи­ни — там вона входить до складу відхаркувальних препаратів. В Україні, а ще у Болгарії, Франції, Німеччині й Польщі її застосо­вують у народній медицині.