Оман — легендарна рослина, чудовий лікувальний засіб. Із давніх часів його цінували за корисні властивості. А у 1804 році в коренях оману виявили інулін, який сьогодні рекомендують вживати хворим на цукровий діабет замість цукру і крохмалю.
Оман високий, дивосил, дев'ятисил — багаторічна трав'яниста рослина з родини айстрових (складноцвітих). Його народні назви відображають глибоку віру наших предків у велику силу трави. Вважалося, що ця рослина володіє не однією, а дев'ятьма чарівними силами, зцілюючи хворих від дев'яти недуг.
Дивосил — рослина, яка часом досягає у висоту 2,5 метра і цвіте красивими квітами жовтого кольору, зустрічається вздовж берегів водойм, на вологих луках, у листяних лісах, серед чагарників, у місцях виходу ґрунтових вод. Користується в народі великою пошаною і популярністю, тому запаси оману високого в природі зменшуються.
І офіційна, і народна медицина визнають, що дивосил має відхаркувальні, протимікробні, протизапальні, жовчогінні та сечогінні властивості, а тому використовують його дуже часто.
Застосовують відвар коренів оману для лікування легеневих хвороб. Він полегшує відкашлювання харкотиння при застуді, зменшує надмірне виділення слизу з дихальних шляхів. Крім того, відвари кореневищ поліпшують апетит і сприяють травленню, регулюючи перистальтику кишечника. Вони також позитивно впливають на загальний обмін речовин, виявляють антимікробну і легку сечогінну дію. При вживанні відвару поліпшується стан хворих на туберкульоз — пом'якшується та заспокоюється кашель, зменшуються катаральні явища. Гарний ефект дає цей препарат при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту (гастритів, колітів, неінфекційних проносів). Допомагає він і при олігоменореї (мізерних менструаціях).
У народній медицині оман застосовують і для лікування гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, жовтяниці, водянки, легких форм цукрового діабету та різних шкіряних недуг. Відваром кореневищ полощуть ротову порожнину і горло при запаленнях, ним промивають рани, які довго не загоюються.
У Стародавньому Римі кореневище рослини вживали як ліки і як приправу до різних страв. У період Середньовіччя дуже популярним було вино з дивосилу. У кагор або червоний портвейн додавали свіжий сік кореневища оману, мед і кип'ятили десять хвилин. Таке вино допомагало зміцнювати життєві сили. Стародавні лікарі використовували оман як засіб, що бадьорить і зміцнює. Корінь рослини входив до складу багатьох цілющих зіль. Народні цілителі вважали дуже ефективною суміш порошку кореневища оману з медом.
Для лікування бронхіальної астми взяти корінь оману, траву фіалки триколірної, траву чебрецю, здрібнені корінь анісу, мати-й-мачухи — усього по 20 г. На дві столові ложки суміші — 500 мл води. Запарити і настояти 1 годину. Приймати по півсклянки двічі на день, уранці й увечері, після їжі.
Для лікування коклюшу беруть по одній чайній ложці кореня оману ви- Ісокого і чебрецю, заварюють як чай в склянці окропу, вживають по 1 чайній ложці через кожні 2 години.
Допоможе і такий чай: взяти по 20 г кореневища оману високого, квіток дивини скіпетроподібної, трави чебрецю звичайного, плодів ганусу звичайного і 10 г трави багна звичайного. Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, кип'ятити 1 хвилину на малому вогні у закритому посуді, настояти 1 годину. Приймати по 30-50 мл п'ять разів на день.
Для відновлення імунітету, який пригнічується внаслідок вживання протитуберкульозних препаратів, ураховуючи, що лікування туберкульозу триває місяці (часто роки), для м'якої корекції порушених імунних функцій доцільно вживати такий лікарський збір: взяти по ЗО г кореневищ оману, плодів смородини чорної, плодів шипшини коричної, плодів горобини звичайної, трави кропиви дводомної, трави суниць лісових, листків смородини чорної, трави сухоцвіту багнового, трави споришу звичайного, кореневищ пирію повзучого, коренів солодки голої, трави подорожника великого.
Столову ложку суміші заливають 500 мл води, настоюють 2 години, витримують на водяній бані 20 хвилин, настоюють до охолодження, проціджують, відтискають. П'ють по 40 — 80 мл 4 рази на день за 15 хвилин до їди малими ковтками. Вживати слід також на ніч перед сном, запиваючи 100-200 мл молока, упродовж 2-3 місяців.
При ревматичних хворобах взяти по 10 г коренів оману високого і лопуха, заварити в 250 мл води, 5 хвилин прокип'ятити, настояти 20 хвилин. Вживають по 1 столовій ложці З рази на день.
Протионкологічний, загальнозміцнюючий, тонізуючий рецепт: 200 г кореня свіжого оману, 2 літри вина типу "Кагор". Залити корені вином на ніч, настояти. Вранці проварити на малому вогні. Не проціджувати. Приймати профілактично 3 рази на день по 2 столові ложки перед їдою.
При цирозі печінки: приготувати суміш з рівних частин кореня дивосилу, кореня лопуха, трави звіробою, трави деревію, трави череди, трави гірчака, квіток пижма звичайного, квіток ромашки, плодів шипшини, листя шавлії. Запарити окропом (1 столова ложка суміші на склянку окропу), настояти 30 хвилин. П'ють по півсклянки 3 рази на день за 20 хвилин до їди.
Народна медицина Карпат широко використовує дивосил для лікування таких хвороб, як виразка шлунка, виснаження, бешихові запалення, знижена кислотність шлунка, туберкульоз, ревматизм, пухлини різної локалізаціїі навіть розсіяний склероз.
Розсіяний склероз. Для лікування цієї хвороби треба у вересні заготувати корінці дивосилу і любистку прохолодного. Окрім цього, назбирати шапинок червоного мухомора (у лісах Карпат їх дуже багато). П'ять шапинок червоного мухомора підсушити і залити 250 мл 50% самогону з виноградного вина. Банку закрити капроновою кришкою і закопати в землю на три місяці, потім вийняти і давати настоянку хворим по 25 мл тричі на день впродовж місяця.
Далі продовжувати лікування вже настоянкою кореня дивосилу і любистку. Цю настоянку готують на основі якісного червоного вина або коньяку. А тим, у кого підвищена кислотність, травники рекомендують настій цього кореня (по 10 г коренів дивосилу і любистку залити 200 мл окропу, настояти півгодини). Приймати 3 рази на день по одній столовій ложці натщесерце вранці і на ніч. Термін лікування — три місяці з перервами по 5 днів щомісячно.
При бешиховому запаленні травники використовують листя оману, яке зривають на Трійцю. До запаленого місця прикладають свіжу жаб'ячу ікру, зверху лист дивосилу і все це міцно обгортають лляною ганчіркою, роблячи так на заході сонця.
При ревматизмі корені дивосилу і лопуха (нові, літні), взяті в рівних пропорціях, запарити окропом і випивати в лазні. Піт, у якому накопичуються ефірні олії, виводить з тіла патогенні мікроби ревматизму.
Для лікування гнійних і довготривалих важкозагоюваних ран готують мазь: у киплячому свинячому смальці томлять подрібнений корінь дивосилу 1 годину на малому вогні (щоб ледь кипіло) і прикладають на лляній ганчірці на різні рани і пухлини. Також для лікування ран використовують марлеві пов'язки, просочені таким розчином: кореневища з коренями оману високого, бруньки тополі чорної, трава кропиви дводомної, хвоя ялиці білої та 40 г коренів живокосту лікарського. 50 г спорошкованої суміші залити 300 г олії (краще ялівцевої), витримати на водяній бані 20 хвилин, настояти 24 години. Фільтрувати через марлю гарячим.
Для лікування імпотенції і фригідності у жінок рекомендується пити такий напій: у літрі води кип'ятити протягом 20 хвилин 200 г свіжих кореневищ оману. У проціджений відвар додати склянку калинового соку, 100 г меду, 1 г лимонної кислоти, розмішати і пити охолодженим.
Взяти по 100 г кореня оману, кореня аїру, кореня вовчого тіла болотного (сабельник), трави вербени, по 50 г хвоща польового, насіння селери, сушеного кореня пастернаку. Усі складові ретельно перемішати та подрібнити. Просіяти крізь сито «додавати у співвідношенні 1:1:1 – мед, бджолиний пилок. Вживати на ніч по 1 столовій ложці.
Рецепт чаю від жіночого непліддя: взяти по 50 г кореня оману, валеріани, квітів нагідок, квітів звіробою, кропиви дводомної, квітів білої кропиви, трави деревію, 100 г квітів материнки, по 70 г трави приворотня звичайного, споришу, і 10 г насіння льону. Усі складові ретельно подрібнити і перемішати. Нагріти 200 г червоного вина типу "Кагор", всипати до нього 1 столову ложку приготованої суміші і на маленькому вогні проварити 7 хвилин. Дати настоятись 20 хвилин і наприкінці покласти 1 столову ложку меду. Процідити. Цю порцію випивати ковтками протягом дня. У період менструації бажано не вживати, а пити 5 Днів до і 5 днів після очікуваних місячних для нормалізації жіночого циклу.
Для лікування болю голови. "У кого росте оман, нехай протягом року збирає до пляшки з вином молоді пагони, потім стебла, квіти, а восени — корінь. Коли рослина віддасть силу, вийняти їх, отримаєш ліки від мігрені, легеневих хвороб, недуг шлунка", — так писала свята Гільдегарда.
Рецепт: взяти 200 г оману (частини рослини у різних фазах росту), 1,5 л червоного вина (навесні рослина набирає силу, тому закладку починаємо робити саме в цю пору року). Бруньки та гілки мають інший мікроелементний склад, аніж насіння та корені — восени. Коли всі складові будуть у пляшці, настояти ще місяць, потім процідити. Увесь цей час вино тримати у пляшках з темного скла. Пити по 20 мл до і після їди. Тривалий прийом не рекомендований.
Відвар кореня дивосилу добре відбілює шкіру. Чайну ложку подрібнених коренів заливають склянкою холодної води, настоюють годину, потім ставлять на вогонь і кип'ятять півгодини, проціджують, а згодом протирають шкіру обличчя 2-З рази на день.
Оман високий, дивосил, дев'ятисил — багаторічна трав'яниста рослина з родини айстрових (складноцвітих). Його народні назви відображають глибоку віру наших предків у велику силу трави. Вважалося, що ця рослина володіє не однією, а дев'ятьма чарівними силами, зцілюючи хворих від дев'яти недуг.
Ось яка легенда-бувальщина ходить про оман. На березі ріки у гірській печері жив старий чернець, який дивосилом лікував людей від багатьох страшних хвороб. Люди йому за це віддячували харчами. Але одного дня величезні потоки води, які спадали з високої гори, відрізали ченцеві шлях до печери. Люди плакали і думали, що схимник помер з голоду. Проте монах не загинув, він розгрібав кам'яні завали, знаходив корінці дивосила і жував їх. Корінці дивосила замінили йому хліб! Яка ж була радість селян, коли через місяць вони розчистили шлях до печери і знайшли там ченця живим і здоровим. "Новим хлібом" назвав тоді схимник рятівні корінці дивосила. Ця назва досі існує в деяких селищах Закарпаття, а ще — "м'ясистий хліб".
І ведмеді люблять відвідувати чагарники цієї рослини. Вони злизують з квіток цілющий мед, виліковуючись ним від багатьох хвороб. Від цього й пішла ще одна назва дивосилу — ведмеже вухо.Дивосил — рослина, яка часом досягає у висоту 2,5 метра і цвіте красивими квітами жовтого кольору, зустрічається вздовж берегів водойм, на вологих луках, у листяних лісах, серед чагарників, у місцях виходу ґрунтових вод. Користується в народі великою пошаною і популярністю, тому запаси оману високого в природі зменшуються.
Корисні властивості дев'ясила
Кореневища і корені дивосилу містять велику кількість полісахаридів, поміж них найбільше інуліну, псевдоінуліну. Внаслідок гідролізу під дією кислот інулін переходить у цукор — фруктозу, яка у 1,5-2 рази солодша, ніж звичайний цукор (сахароза). Процес отримання фруктози з кореневищ оману досить складний та трудомісткий.І офіційна, і народна медицина визнають, що дивосил має відхаркувальні, протимікробні, протизапальні, жовчогінні та сечогінні властивості, а тому використовують його дуже часто.
Застосовують відвар коренів оману для лікування легеневих хвороб. Він полегшує відкашлювання харкотиння при застуді, зменшує надмірне виділення слизу з дихальних шляхів. Крім того, відвари кореневищ поліпшують апетит і сприяють травленню, регулюючи перистальтику кишечника. Вони також позитивно впливають на загальний обмін речовин, виявляють антимікробну і легку сечогінну дію. При вживанні відвару поліпшується стан хворих на туберкульоз — пом'якшується та заспокоюється кашель, зменшуються катаральні явища. Гарний ефект дає цей препарат при лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту (гастритів, колітів, неінфекційних проносів). Допомагає він і при олігоменореї (мізерних менструаціях).
У народній медицині оман застосовують і для лікування гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, жовтяниці, водянки, легких форм цукрового діабету та різних шкіряних недуг. Відваром кореневищ полощуть ротову порожнину і горло при запаленнях, ним промивають рани, які довго не загоюються.
У Стародавньому Римі кореневище рослини вживали як ліки і як приправу до різних страв. У період Середньовіччя дуже популярним було вино з дивосилу. У кагор або червоний портвейн додавали свіжий сік кореневища оману, мед і кип'ятили десять хвилин. Таке вино допомагало зміцнювати життєві сили. Стародавні лікарі використовували оман як засіб, що бадьорить і зміцнює. Корінь рослини входив до складу багатьох цілющих зіль. Народні цілителі вважали дуже ефективною суміш порошку кореневища оману з медом.
Рецепти з дев'ясилу
Для лікування задавнених бронхітів, частого повторного кашлю і навіть астматичних бронхітів народні цілителі рекомендують такий рецепт. Взяти 10 г подрібнених коренів оману, додати 10 г очищеної подрібненої кори тополі чорної, всипати в емальований посуд, залити 500 мл води, довести до кипіння і кип'ятити 15 хвилин. Зняти з вогню і дати настоятися не менше шести годин. Процідити, додати 50 мл меду (бажано липового) і довести об'єм кип'яченою водою до 500 мл. Пити по одній столовій ложці тричі на день за 15 хвилин до їди. У холодильнику ці ліки можуть зберігатися 3-4 доби, а оскільки вживати їх треба протягом двох тижнів, то доведеться приготувати ще кілька порцій. Слід пам'ятати, що перед вживанням ці ліки потрібно обов'язково підігріти до температури людського тіла або хоч до кімнатної.
Якщо гострий бронхіт затягнувся, п'ють настій такої суміші: корінь оману високого, подорожник, череда, хвощ польовий, квітки цмину піскового (по 1 частині), плоди шипшини (2 частини). Запарюють 1 столову ложку суміші склянкою окропу, настоюють. Вживають по півсклянки два рази на день після іди.Для лікування бронхіальної астми взяти корінь оману, траву фіалки триколірної, траву чебрецю, здрібнені корінь анісу, мати-й-мачухи — усього по 20 г. На дві столові ложки суміші — 500 мл води. Запарити і настояти 1 годину. Приймати по півсклянки двічі на день, уранці й увечері, після їжі.
Для лікування коклюшу беруть по одній чайній ложці кореня оману ви- Ісокого і чебрецю, заварюють як чай в склянці окропу, вживають по 1 чайній ложці через кожні 2 години.
Допоможе і такий чай: взяти по 20 г кореневища оману високого, квіток дивини скіпетроподібної, трави чебрецю звичайного, плодів ганусу звичайного і 10 г трави багна звичайного. Столову ложку суміші залити 300 мл окропу, кип'ятити 1 хвилину на малому вогні у закритому посуді, настояти 1 годину. Приймати по 30-50 мл п'ять разів на день.
Для відновлення імунітету, який пригнічується внаслідок вживання протитуберкульозних препаратів, ураховуючи, що лікування туберкульозу триває місяці (часто роки), для м'якої корекції порушених імунних функцій доцільно вживати такий лікарський збір: взяти по ЗО г кореневищ оману, плодів смородини чорної, плодів шипшини коричної, плодів горобини звичайної, трави кропиви дводомної, трави суниць лісових, листків смородини чорної, трави сухоцвіту багнового, трави споришу звичайного, кореневищ пирію повзучого, коренів солодки голої, трави подорожника великого.
Столову ложку суміші заливають 500 мл води, настоюють 2 години, витримують на водяній бані 20 хвилин, настоюють до охолодження, проціджують, відтискають. П'ють по 40 — 80 мл 4 рази на день за 15 хвилин до їди малими ковтками. Вживати слід також на ніч перед сном, запиваючи 100-200 мл молока, упродовж 2-3 місяців.
При ревматичних хворобах взяти по 10 г коренів оману високого і лопуха, заварити в 250 мл води, 5 хвилин прокип'ятити, настояти 20 хвилин. Вживають по 1 столовій ложці З рази на день.
Протионкологічний, загальнозміцнюючий, тонізуючий рецепт: 200 г кореня свіжого оману, 2 літри вина типу "Кагор". Залити корені вином на ніч, настояти. Вранці проварити на малому вогні. Не проціджувати. Приймати профілактично 3 рази на день по 2 столові ложки перед їдою.
При цирозі печінки: приготувати суміш з рівних частин кореня дивосилу, кореня лопуха, трави звіробою, трави деревію, трави череди, трави гірчака, квіток пижма звичайного, квіток ромашки, плодів шипшини, листя шавлії. Запарити окропом (1 столова ложка суміші на склянку окропу), настояти 30 хвилин. П'ють по півсклянки 3 рази на день за 20 хвилин до їди.
Народна медицина Карпат широко використовує дивосил для лікування таких хвороб, як виразка шлунка, виснаження, бешихові запалення, знижена кислотність шлунка, туберкульоз, ревматизм, пухлини різної локалізаціїі навіть розсіяний склероз.
Розсіяний склероз. Для лікування цієї хвороби треба у вересні заготувати корінці дивосилу і любистку прохолодного. Окрім цього, назбирати шапинок червоного мухомора (у лісах Карпат їх дуже багато). П'ять шапинок червоного мухомора підсушити і залити 250 мл 50% самогону з виноградного вина. Банку закрити капроновою кришкою і закопати в землю на три місяці, потім вийняти і давати настоянку хворим по 25 мл тричі на день впродовж місяця.
Далі продовжувати лікування вже настоянкою кореня дивосилу і любистку. Цю настоянку готують на основі якісного червоного вина або коньяку. А тим, у кого підвищена кислотність, травники рекомендують настій цього кореня (по 10 г коренів дивосилу і любистку залити 200 мл окропу, настояти півгодини). Приймати 3 рази на день по одній столовій ложці натщесерце вранці і на ніч. Термін лікування — три місяці з перервами по 5 днів щомісячно.
При занепаді сил рекомендують приймати настій кореня дивосилу на червоному вині по 25 мл за обідом (цей настій покращує апетит).
Використовують і ще такий рецепт: дивосил (корінь) — 5 г, тирлич жовтий (трава) — 5 г, деревій (трава) — 5 г. Усе це кип'ятять 10 хвилин у 0,5 л води і настоюють. Пити протягом дня по склянці через кожні 2 години.При бешиховому запаленні травники використовують листя оману, яке зривають на Трійцю. До запаленого місця прикладають свіжу жаб'ячу ікру, зверху лист дивосилу і все це міцно обгортають лляною ганчіркою, роблячи так на заході сонця.
При ревматизмі корені дивосилу і лопуха (нові, літні), взяті в рівних пропорціях, запарити окропом і випивати в лазні. Піт, у якому накопичуються ефірні олії, виводить з тіла патогенні мікроби ревматизму.
Для лікування гнійних і довготривалих важкозагоюваних ран готують мазь: у киплячому свинячому смальці томлять подрібнений корінь дивосилу 1 годину на малому вогні (щоб ледь кипіло) і прикладають на лляній ганчірці на різні рани і пухлини. Також для лікування ран використовують марлеві пов'язки, просочені таким розчином: кореневища з коренями оману високого, бруньки тополі чорної, трава кропиви дводомної, хвоя ялиці білої та 40 г коренів живокосту лікарського. 50 г спорошкованої суміші залити 300 г олії (краще ялівцевої), витримати на водяній бані 20 хвилин, настояти 24 години. Фільтрувати через марлю гарячим.
Для лікування імпотенції і фригідності у жінок рекомендується пити такий напій: у літрі води кип'ятити протягом 20 хвилин 200 г свіжих кореневищ оману. У проціджений відвар додати склянку калинового соку, 100 г меду, 1 г лимонної кислоти, розмішати і пити охолодженим.
Взяти по 100 г кореня оману, кореня аїру, кореня вовчого тіла болотного (сабельник), трави вербени, по 50 г хвоща польового, насіння селери, сушеного кореня пастернаку. Усі складові ретельно перемішати та подрібнити. Просіяти крізь сито «додавати у співвідношенні 1:1:1 – мед, бджолиний пилок. Вживати на ніч по 1 столовій ложці.
Рецепт чаю від жіночого непліддя: взяти по 50 г кореня оману, валеріани, квітів нагідок, квітів звіробою, кропиви дводомної, квітів білої кропиви, трави деревію, 100 г квітів материнки, по 70 г трави приворотня звичайного, споришу, і 10 г насіння льону. Усі складові ретельно подрібнити і перемішати. Нагріти 200 г червоного вина типу "Кагор", всипати до нього 1 столову ложку приготованої суміші і на маленькому вогні проварити 7 хвилин. Дати настоятись 20 хвилин і наприкінці покласти 1 столову ложку меду. Процідити. Цю порцію випивати ковтками протягом дня. У період менструації бажано не вживати, а пити 5 Днів до і 5 днів після очікуваних місячних для нормалізації жіночого циклу.
Для лікування болю голови. "У кого росте оман, нехай протягом року збирає до пляшки з вином молоді пагони, потім стебла, квіти, а восени — корінь. Коли рослина віддасть силу, вийняти їх, отримаєш ліки від мігрені, легеневих хвороб, недуг шлунка", — так писала свята Гільдегарда.
Рецепт: взяти 200 г оману (частини рослини у різних фазах росту), 1,5 л червоного вина (навесні рослина набирає силу, тому закладку починаємо робити саме в цю пору року). Бруньки та гілки мають інший мікроелементний склад, аніж насіння та корені — восени. Коли всі складові будуть у пляшці, настояти ще місяць, потім процідити. Увесь цей час вино тримати у пляшках з темного скла. Пити по 20 мл до і після їди. Тривалий прийом не рекомендований.
Відвар кореня дивосилу добре відбілює шкіру. Чайну ложку подрібнених коренів заливають склянкою холодної води, настоюють годину, потім ставлять на вогонь і кип'ятять півгодини, проціджують, а згодом протирають шкіру обличчя 2-З рази на день.
Заготівля
Цілющі властивості мають кореневища і корені оману. Найкращий час для збирання — кінець літа - початок осені або рання весна. Та все ж викопують корені найчастіше у жовтні, коли погода досить прохолодна. Потім миють, ріжуть і сушать. Коли будете мити корені в ночвах або у ванночці, навіть у холодній воді відчуєте, що порепана шкіра рук стає м'якою і гладенькою. Ще сильніше діє на шкіру теплий відвар коренів. Таким чином дивосил може допомогти позбутися застарілих тріщин і мозолів.
За кількістю головок на кореневищі можна приблизно підрахувати вік рослини, бо найчастіше дивосил вегетує одним стеблом, яке щороку восени відмирає.
За кількістю головок на кореневищі можна приблизно підрахувати вік рослини, бо найчастіше дивосил вегетує одним стеблом, яке щороку восени відмирає.
Немає коментарів :
Дописати коментар