Озокерит, під назвою «гірський віск», або «застиглі сльози землі», відомий так само давно, як і нафта. Є мінералом із групи нафтових бітумів. В Україні є велике родовище озокериту, який відзначається високою якістю.
Внаслідок озокеритових аплікацій у шкірі збільшується вміст залишкового азоту, води, відбувається значне посилення аутолізу і протеолізу, чого не спостерігається в разі застосування грілки. Озокерит поліпшує окисно-відновні процеси, має протизапальні властивості, стимулює репаративні процеси, імуногенез. Він покращує гемодинаміку, зменшує прояви венозного застою, прискорює загоювання післяопераційних ран і трофічних виразок, запобігає спайковому процесу. Продукти життєдіяльності мікрофлори, що містяться в озокериті, виявляють біологічну і антибіотичну дію. Ось чому застосування озокериту показане в багатьох випадках, а саме: при хронічних запальних процесах у фазі ремісії, підгострому періоді; гострих захворюваннях після усунення проявів токсикозу. Він з ефективністю застосовується для лікування не тільки в умовах курорту (захворювання органів травлення і сечових органів), а й у стаціонарах (вірусний гепатит, дизентерія, пневмонія), місцевих санаторіях (хронічні захворювання бронхів, легень, травного каналу, сечових органів, наслідки поліомієліту).
Стерилізують озокерит нагріванням на водяній бані до 100 °С протягом 30-40 хв. У випадку повторного використання озокериту його підігрівають і додають 25 % озокериту, який не був у вжитку. В дитячій практиці озокерит використовують, як правило, у вигляді компресів і аплікацій (кюветно-аплікаційний метод). Суть методу полягає в тому, що розплавлений на водяній бані озокерит розливають у металеві кювети необхідної величини (залежно від віку дитини і ділянки аплікації) висотою 3-5 см, вистелені клейонкою. У кюветах озокерит досягає потрібної температури (визначається хімічним термометром), після чого його виймають із кювети разом із клейонкою і накладають на ділянку тіла, яка підлягає впливу. Поверх клейонки накладають шар вати. При цьому методі площа поверхні тіла, яка контактує з озокеритом, більша, ніж при застосуванні озокеритових компресів. Ділянка шкіри, на яку накладають озокерит, має бути сухою, інакше можливий опік. Процедури проводять переважно у положенні хворого лежачи.
Температура озокериту для аплікацій залежить від віку, гостроти запального процесу, кількості процедур. Загальноприйнятою є температура 45°С. Проте курс лікування треба призначати з температурою озокериту 40-42°С, в гострому і підгострому періоді захворювання рекомендується така сама температура озокериту, а у дітей раннього віку з гострою пневмонією — 38-40°С. Тривалість озокеритової аплікації у дітей — до 30 хв, але починати курс лікування треба з 20-25 хв (принцип поступовості). Щадні методи озокеритолікування передбачають зниження температури і стабільнішу тривалість процедури (до 30 хв). Кількість процедур на курс лікування підбирають індивідуально — від 8 до 15 аплікацій.
Озокеритові аплікації проводять через день, а в умовах місцевого санаторію або курорту, де немає мінеральних ванн, можливе здвоєння процедур (два дні підряд озокеритові аплікації, день перерви).
Властивості озокериту зумовлені вмістом у ньому твердих вуглеводів. Озокерит складається із церезину (60 %), парафіну (1-7 %), нафтових смол (до 12 %), асфальтенів (1-3 %), мінеральних масел (від 25 до 45 %), а також механічних домішок (до 5 %) і води (до 3 %).
Консистенція озокериту визначається наявністю в ньому рідких вуглеводів і може бути в діапазоні від м'якої до твердої. Озокерит не розчиняється у воді, спирті, лузі і розчинний у бензині, бензолі, хлороформі й різних смолах. У золі озокериту виявлені сірка, калій, залізо, натрій та інші елементи. В медичному озокериті не має бути механічних домішок.
Встановлено, що озокерит характеризується найбільшою теплоємністю і найменшою теплопровідністю від усіх інших чинників теплового лікування.
Консистенція озокериту визначається наявністю в ньому рідких вуглеводів і може бути в діапазоні від м'якої до твердої. Озокерит не розчиняється у воді, спирті, лузі і розчинний у бензині, бензолі, хлороформі й різних смолах. У золі озокериту виявлені сірка, калій, залізо, натрій та інші елементи. В медичному озокериті не має бути механічних домішок.
Встановлено, що озокерит характеризується найбільшою теплоємністю і найменшою теплопровідністю від усіх інших чинників теплового лікування.
Лікувальні властивості озокериту
Біологічно активні речовини, що містяться в озокериті, проникають крізь неушкоджену шкіру і потрапляють у кров'яне русло, впливаючи на різноманітні функції людського організму, переважно на вегетативну нервову систему. Крім хімічної, озокерит справляє на організм теплову і механічну дію.Внаслідок озокеритових аплікацій у шкірі збільшується вміст залишкового азоту, води, відбувається значне посилення аутолізу і протеолізу, чого не спостерігається в разі застосування грілки. Озокерит поліпшує окисно-відновні процеси, має протизапальні властивості, стимулює репаративні процеси, імуногенез. Він покращує гемодинаміку, зменшує прояви венозного застою, прискорює загоювання післяопераційних ран і трофічних виразок, запобігає спайковому процесу. Продукти життєдіяльності мікрофлори, що містяться в озокериті, виявляють біологічну і антибіотичну дію. Ось чому застосування озокериту показане в багатьох випадках, а саме: при хронічних запальних процесах у фазі ремісії, підгострому періоді; гострих захворюваннях після усунення проявів токсикозу. Він з ефективністю застосовується для лікування не тільки в умовах курорту (захворювання органів травлення і сечових органів), а й у стаціонарах (вірусний гепатит, дизентерія, пневмонія), місцевих санаторіях (хронічні захворювання бронхів, легень, травного каналу, сечових органів, наслідки поліомієліту).
Як правильно застосовувати озокерит. Озокеритолікування в педіатрії
Методика озокеритолікування нескладна і може бути здійснена навіть в домашніх умовах.
Температура озокериту для аплікацій залежить від віку, гостроти запального процесу, кількості процедур. Загальноприйнятою є температура 45°С. Проте курс лікування треба призначати з температурою озокериту 40-42°С, в гострому і підгострому періоді захворювання рекомендується така сама температура озокериту, а у дітей раннього віку з гострою пневмонією — 38-40°С. Тривалість озокеритової аплікації у дітей — до 30 хв, але починати курс лікування треба з 20-25 хв (принцип поступовості). Щадні методи озокеритолікування передбачають зниження температури і стабільнішу тривалість процедури (до 30 хв). Кількість процедур на курс лікування підбирають індивідуально — від 8 до 15 аплікацій.
Озокеритові аплікації проводять через день, а в умовах місцевого санаторію або курорту, де немає мінеральних ванн, можливе здвоєння процедур (два дні підряд озокеритові аплікації, день перерви).
Озокеритові аплікації так само, як і грязеві, не слід призначати в період загострення захворювання, за наявності різкого болю, геморагічних проявів, підвищення температури тіла і збільшення ШОЕ. Аплікації озокериту діти переносять добре. Це дозволяє застосувати озокерит ширше, ніж грязі.
Озокеритові компреси в дитячій практиці не дістали значного поширення. Для їх приготування беруть марлю або іншу гігроскопічну тканину, яку складають у 6-8 шарів і зшивають у вигляді прокладки. Потім її опускають у посудину з розплавленим озокеритом, просочують ним, віджимають закручуванням (навкруг корнцангу над кришкою каструлі, металевою тарілкою) і розкладають на клейонці. Після того як температура прокладки досягне 42-45 °С (визначається термометром), її накладають на місце дії. Далі на першу прокладку накладають другу, меншого розміру, але з вищою температурою (45-50 °С), зверху на неї кладуть вощаний папір, шар вати, все фіксують бинтом і накривають ковдрою.
Озокеритові компреси в дитячій практиці не дістали значного поширення. Для їх приготування беруть марлю або іншу гігроскопічну тканину, яку складають у 6-8 шарів і зшивають у вигляді прокладки. Потім її опускають у посудину з розплавленим озокеритом, просочують ним, віджимають закручуванням (навкруг корнцангу над кришкою каструлі, металевою тарілкою) і розкладають на клейонці. Після того як температура прокладки досягне 42-45 °С (визначається термометром), її накладають на місце дії. Далі на першу прокладку накладають другу, меншого розміру, але з вищою температурою (45-50 °С), зверху на неї кладуть вощаний папір, шар вати, все фіксують бинтом і накривають ковдрою.
Немає коментарів :
Дописати коментар