Що таке гепатит В і як з ним боротись

За рівнем інфікованості вірусом гепатиту В Україна посідає одне з провідних місць у Європі. А за даними Європарламенту, людей із хвороба­ми печінки за п'ять років побільшало удвічі.
Тому найперше маємо дбати про печінку — орган, що відпо­відає за виконання близько півтисячі життєвих функцій ор­ганізму. Та замало лише не зловжи­вати спиртним чи жирною їжею, треба берегтися від вірусів, що є першими ворогами печінки.

Чим відрізняється вірус гепатиту В від вірусів гепатиту А і С

Спільною ознакою цих вірусів є те, що вони розмножу­ються в печінці, чим завдають їй непоправної шкоди. Адже пе­чінка — найбільший внут­рішній орган, який бере участь у перероблянні всього, що ми з'їдаємо, вдихаємо або поглина­ємо через шкіру, в енергію й "будівельні блоки" для м'язів, го­рмонів, імунної системи.

Печінка виконує функції "це­нтральної лабораторії" орга­нізму, в ній відбуваються всі біо­хімічні процеси, без яких немо­жливий нормальний обмін речо­вин і функціонування всього організму.
Вірус гепатиту В переда­ється з кров'ю, як і гепатиту С, а вірус гепатиту А — через брудні руки. А різниться він і тим, що є унікальним, у патології людини нема подібного вірусу. Він має дуже складну будову, його навіть не навчились культивувати. І діагностика вірусу гепатиту В є не­простою. Річ утому, що організм виробляє антитіла не до самого вірусу, а лише до окремих його білків. І ті антитіла є різними в різні періоди хвороби. Це дає змогу діагностувати хворобу на будь-якій стадії, але тільки якщо лікар пройшов спеціальну підготовку.
Крім того, вірус гепатиту В над­звичайно стійкий у зовнішньому середовищі і погано піддається дезінфекції. Тому при маніпуляціях необхідно суворо дотри­муватись вимог до стерилізації інструментарію.

Ризик інфікування вірусом

Для інфіку­вання людини досить 0,00001 або й навіть 0,000001 мл інфікованої крові, тобто її невидимої частки.
Якщо порівнювати зі СНІДом, то, наприклад, на тисячу медичних працівників, які травмували­ся під час роботи з хворим (вколо­лися голкою, забрудненою кров'ю хворого, або порізалися склом від забрудненої пробірки), ним інфікується лише один на сто працівників. Ризик підчепити цю інфекцію в салонах красоти та стоматологічних кабінетах є значно вищим за умови, що там неправильно проводиться обробка інструментів.
Також цей вірус виявлено у поті, слині, вмісті піхви, менструальній крові, спермі, спинномозковій рідині, грудному молоці, змивах із носоглотки.

Потрапляння вірусу в організм людини

Заразитися можна під час різних, навіть малотравмуюючих медичних маніпуляцій, якщо їх виконують неякісно стерилізованими інструментами. Вірус може потрапити в організм і під час переливання донорської крові. Тому, відповідно до Закону України "Про запобігання за­хворюваності на СНІД та соціальний захист населення", "переливання крові застосовує­ться лише у випадках, коли таке медичне втручання є єдиним за­собом для порятунку життя лю­дини". У всіх інших випадках доцільно використовувати кро­возамінники або власну кров, за­готовлену під час підготовки до запланованої операції.
Інфікування можливе і в кос­метичних кабінетах та перукар­нях, де можуть бути нестерильні голки для татуювання, проко­лювання вух, пірсингу. Спільне використання таких особистих речей, як бритви, зубні щітки або інструменти для манікюру — теж імовірний спосіб передаван­ня вірусу. Воротами для цього вірусу можуть бути і ранки на шкірі.
Тож у зону особливого ризику потрапляють медичні працівники, які мають справу з кро­в'ю.

Чи можливий статевий шлях зараження вірусом

За статистикою, зара­ження статевим шляхом спостерігається у 20-30% інфікованих. Вели­ка доза вірусу, що надходить зі спермою, сприяє частішому за­раженню жінки від чоловіка. Проте для чоловіків можливість зараження більша у разі статево­го акту під час менструації чи у випадку, якщо в жінки є ерозії шийки матки. Збудник також може передаватися від вагітної жінки та породіллі до плоду і но­вонародженого.
Особливо ризикують інфіку­ватися цим вірусом наркомани і особи з невпорядкованим ста­тевим життям. Небезпечні й ритуальні обряди з ушкоджен­ням шкіри і слизових оболо­нок. Також варто знати, що цей вірус не передається повіт­ряно-крапельним шляхом, при звичайному спілкуванні з хворим.

Чи можливий шлях зараження від укусу комара

Сьогодні більшість дослід­ників заперечує роль комах-кровососів у поширенні цього вірусу, тому що встановлено брак реп­лікацій ДНК в організмі комах.

Профілактика гепатиту В

Проти гепати­ту В уже понад двадцять років існує вакцина, яка захищає від усіх його форм. Вона абсолют­но не шкідлива і дієва на 95%. З 2006 року, згідно з наказом МОЗ України, проти цього вірусу щеплять усіх немовлят ще у по­логових будинках через добу-дві після народження. А дітей, яких народили хворі на гепатит В жінки, вакцинують у перші два­надцять годин життя.
Не потребує це щеплення і спеціального обстеження пе­ред процедурою. Навіть якщо щепити людину, хвору на хро­нічний гепатит В, який не має клінічних проявів, то вона їй не зашкодить. Цю вакцину вико­ристовують навіть з лікуваль­ної метою. Існує також схема швидкої імунізації осіб, що піддаються ризику зараження, наприклад, через травму забру­дненою кров'ю голкою.
Перше щеплення роблять відразу піс­ля інциденту, друге — за сім днів після першого, третє — за 21 день після другого.
За звичною схемою щеплення роблять тричі через місяць. А та­ких важких хворих, що потребу­ють гемодіалізу, бо в них не функціонують нирки, вакцину­ють чотири рази подвійною до­зою. Тобто вакцина не зашкодить навіть важкохворим, але вбереже від інфікування гепатитом В, ймовірність зараження яким дуже висока під час процедури ге­модіалізу.
До слова, в Україні спостері­гається тенденція до зниження захворюваності на гепатит В. Якщо у 90-х роках було інфіковано 6,5% населення, то нині — 5,4%. Я пояснюю це саме вакцинацією населення, використанням одно­разових шприців та кращою стерилізацією медичних інструмен­тів.
Обов’язковій вакцинації підлягають перш за все медичні працівники, бо вони конта­ктують із кров'ю хворих. Та­кож пройти щеплення мають люди, у сім'ї яких є хворий на гепатит. Інакше постійний страх заразитися побутовим шляхом через випадковий поріз дуже ускладнить життя. Передовсім це стосується по­дружжя.
Доцільно пройти вакцинацію пацієнтам із хронічними хворобами, через які їм часто роб­лять медичні маніпуляції, а та­кож тим, кого готують до тран­сплантації органів та тканин.
Вакцинуватися проти гепати­ту В та А потрібно й усім хворим на хронічний гепатит С. Це захи­стить їхню печінку від небезпе­ки зараження ще одним вірусом.

Коротко про лікування гепатиту В

Після зараження вірусом інкубаційний період зазвичай триває від 60 до 90 днів. Почат­кова стадія гепатиту В називає­ться гострою інфекцією і часто спричиняє жовтяницю, що дає можливість діагностувати хво­робу. У цьому випадку лише у 3-5% хворих недуга переходить у хронічну форму. Решта ж 95% позбавляється вірусу і має до нього стійкий імунітет. Проте мушу зазначити, що більшість хворих переносить недугу в легкій формі, без жовтяниці. Тоді ймовірність переходу в хронічну форму висока.
Лікування хронічного гепати­ту В надзвичайно складне, три­вале і недешеве. Річ у тому, що вірус може ховатися в тих орга­нах, де немає захисних сил ор­ганізму, і відновлюватися за якийсь час. Тобто не можна впевнено сказати, що вірус по­долано остаточно.
Проте сьогодні досягнуто зна­чного прогресу в лікуванні хво­роби, з'явилися ефективні пре­парати, так звані аналоги нуклеозидів. Вони майже не дають побічної дії, і їх добре перено­сять хворі. Своєчасне призначе­ння цих препаратів хворим на хронічний гепатит В (тобто до розвитку незворотних змін) сприяє поліпшенню якості жи­ття та запобігає розвитку циро­зу і раку печінки. Проте визна­читися з терміном лікування ва­жко, бо інколи воно триває ро­ками.
Тому основною в боротьбі з ге­патитом В є профілактика зараження. А це — якісна стери­лізація медичного інструмен­тарію, дотримання санітарно-гігієнічних вимог до косметич­них кабінетів та перукарень, боротьба з наркоманією, а та­кож безпечний секс. До речі, все це сприятиме зменшенню захворюваності на СНІД, гепатит С та інші хвороби, що пере­даються з інфікованою кров'ю та статевим шляхом.
Гепатит В належить до так званих керованих інфекцій, тож за допомогою вакцини мо­жна значно знизити захворю­ваність і навіть ліквідувати її.