Насамперед: збирати лікарські трави може тільки той, хто знає правила їх збору і вигляд рослини не за малюнком, а за ботанічними ознаками, тому зможе її відрізнити від близьких видів, котрі не варто заготовляти через низьку біологічну цінність.
Квітки і суцвіття збирають вручну залежно від строків цвітіння кожного виду, але переважно на початку цвітіння, щоб квітки або суцвіття не зів'яли і не розпалися на окремі елементи. Цілими суцвіттями беруть ромашку, календулу, пижмо; квітками збирають алтей, коров'як липу; у троянди беруть тільки пелюстки.
Листя багатьох рослин починають збирати тоді, коли вони досягають нормальних розмірів. Збирають все літо до початку відмирання, пожовтіння.
Найкращою сировиною все ж є листочки, зібрані на початку цвітіння. Є винятки з цього правила: листя мати-й-мачухи з'являється після цвітіння, листя травневої конвалії беруть у період бутонізації, а листя брусниці відразу з-під снігу або пізно восени після плодоношення (зібрані в інший час, вони швидко чорніють і втрачають лікувальну цінність). Листя бобівника збирають з другої половини червня по серпень, коли в ньому найбільше гіркоти.
Насіння збирають тільки дозріле, ціле, не пошкоджене комахами. Плоди соковитих ягід потрібно збирати рано-вранці, оскільки зібрані вдень, у сильну спеку, вони швидко псуються.
Плоди шипшини збирають з чашолистками за кілька днів до повного дозрівання, коли вони ще тверді; чашолистки видаляють після сушіння.
Бруньки збирають до початку сокоруху, коли луски, що їх вкривають, ще не розійшлися. Сушать їх у прохолодному, провітрюваному приміщенні.
Кору заготовляють тільки з молодих гілок, до 3-4 років, з діаметром стовбура не більш ніж 10 см під час початку весняного сокоруху, тобто зазвичай у квітні-травні. У цей період кора містить найбільше біологічно активних речовин і легко відшаровується.
Стовбур попередньо очищають від наростів, лишайників, потім ножем роблять поперечний напівкільцевий надріз (кільцевий нищить дерево), паралельно йому роблять такий же надріз на відстані 25 см і з'єднують їх поздовжніми надрізами. Кору знімають тільки з бічних гілок і захоплюють зрізом не більш як 1/3 кола. А краще знімати її із зрубаних гілок на вирубках задля охорони рослин, бо оголені гілки на цілих деревах легше піддаються зараженню патогенними грибами.
Сировину, що містить глікозиди серцевої групи (адоніс, травнева конвалія, жовтушник), потрібно сушити при температурі 55°, аскорбінову кислоту — при температурі 80-90°, алкалоїдну сировину — при 40-50°, а сировину, що містить ефірну олію, — при 30-35°, розкладаючи тонким шаром. Завдяки такому сушінню відбувається процес утворення ефірних олій, і у висушеній сировині їх може бути більше, ніж у свіжій.
При вищій температурі ефірні олії випаровуються, бо мають низьку температуру випаровування. З цієї ж причини ароматні трави і коріння кип'ятити не слід, а тільки заварити, закрити кришкою і настояти. Приміщення для сушіння сировини має бути провітрюваним, рослини кладуть шаром 3-5 см. Листя мати-й-мачухи, подорожника, трифолі розкладають поодинці. Трави можна сушити підвішеними.
Щоб коріння і кореневища висихали рівномірно, їх слід розрізати на рівні частини. Сушіння вважається закінченим, якщо рослини добре ламаються, а ягоди, стиснуті в руці, не злипаються, не бруднять рук, а в розціпленій руці розсипаються. Вихід готової сухої сировини у різних рослин неоднаковий: чим вища вологість, тим менше вихід.
У сухій сировині вологість приблизно однакова — 10-18%. Вихід готової сировини в середньому буде такий: бруньки — 40-50%, кора — 50-55%, трава — 20-25%, листя — 20-25%, соковиті плоди —15-20%, корені — 30-35%.
Лікарська сировина не підлягає прийманню та застосуванню, якщо в ній виявлено: стійкий затхлий запах, гниль і цвіль, домішки сторонніх рослин, що ускладнює використання сировини, пошкодження гризунами та їхній послід, відсутність запаху, властивого цій сировині.
Зібрані та висушені рослини слід зберігати в коробках, ящиках, мішечках, тільки не в поліетиленових, і обов'язково зробити етикетку з назвою рослини та терміном збору.
Сировину, що містить слиз (насіння льону), доцільно заливати водою кімнатної температури і настоювати протягом 5 — 8 годин, а потім кип'ятити близько 15-30 хвилин. Рослинну сировину, що містить багато крохмалю (коріння алтею, живокосту), не варять. Якщо варимо рослини, які містять важкорозчинні у воді речовини (наприклад, дубильні), їх проціджують негайно гарячими, всі інші — через 30-45 хвилин після охолодження.
Відвар доводять кип'яченою водою до початкового об'єму, але найчастіше цим можна знехтувати, оскільки початковий об'єм зменшується на 2 столові ложки. Холодні витяжки готують шляхом настоювання на воді кімнатної температури протягом 8-12 годин, потім проціджують і п'ють.
Водні екстракти зі зборів, складених з різних частин рослин: квіток, насіння, листя, кори, коріння, потребують більш спеціальної технології приготування. Такі суміші заливають холодною водою і витримують протягом 6-12 годин при кімнатній температурі, проціджують, зливають половину витяжки, другу половину разом із сировиною кип'ятять 15-20 хвилин, потім після проціджування змішують з настоєм, приготовленим на холодній воді. Але частіше готують чай — заливають окропом, настоюють 15-30 хвилин і п'ють теплим, особливо це стосується сечогінних і потогінних чаїв.
Якість водних витяжок залежить від ступеня подрібнення рослинної сировини. Листя трави і квіти подрібнюють до 5 мм, коріння, кореневища, кору — до 3 мм.
Настоянки роблять на 40% і 70%-му спирті протягом 5 — 10 діб, співвідношення сухої сировини і рідини — 1:5,1:10. Максимальний вихід біологічно активних речовин спостерігається при використанні 40%-го спирту. Зберігати водні витяжки потрібно в прохолодному місці не більш як два дні.
Разові та добові дози лікарських рослин і препаратів з них залежать від терапевтичної мети і стану хворого. Для разової дози сухих, подрібнених частин рослин, якщо в них не містяться речовини сильної дії, беруть одну дрібку, що відповідає 3-5 г для листя і квіток, 6-8 г — для кори і коріння. Наприклад, ложка трави деревію важить близько 2,5 г, квіток коров'яку — 1,5 г, кори 6-7 г. Дітям до року дають 1/18 частину норми дорослої людини, до 5 років — 1/4 норми, до 14-ти — 1/2.
Для припарок рослинну сировину подрібнюють до 6 мм, заливають окропом до утворення кашки, витримують 3-5 хвилин, потім розстеляють на шматок тканини і прикладають до болючого місця.
Мазі готують з подрібненої сировини. У 100 г жиру розмішують 10 — 20 — 50 г сировини, витримують на водяній бані від 30 хвилин до З годин, остуджують і проціджують.
Ви повинні твердо знати, яка частина рослини вам потрібна, яким чином її заготовляти, у які терміни вегетації і навіть у який час доби. Заготовляють рослину тоді, коли вона містить найбільшу кількість біологічно активних речовин, від яких залежить її лікувальна дія.
У різних рослин це буває в різні фази розвитку і залежить від погодних, ґрунтових умов, календарного терміну збору і навіть часу доби. Так, ягоди і яблука, зібрані до сходу сонця, будуть солодшими, ніж зібрані ввечері. Ефірні олії накопичують більше рослини південних схилів, а показник вмісту інуліну в коренях кульбаби і лопуха, наприклад, буде значно вищим восени, ніж навесні.Особливості збору лікарської сировини
Після збору коріння струшують від землі, складають у кошики і промивають холодною проточною водою. Потім розкладають на підстилках, остаточно очищають від стебел, дрібних коренів, якщо це потрібно, велике коріння розрізають і досушують. Деякі корені (аїр, алтей, солодка) перед сушінням очищають від кори.
Траву (надземну частину) збирають зазвичай на початку цвітіння. Зрізують її на рівні нижнього листя, але ні в якому разі не висмикують руками, оскільки це забруднює сировину і веде до знищення запасів. Для особистих потреб слід збирати стільки, скільки вам треба на рік, тому що сировина має свій термін зберігання.
Краще трави сушити, підвісивши їх під навісом. Якщо заготовляти сировину для аптек, варто її здати відразу після збору, щоб сушити в механізованих сушарках з дотриманням температурного режиму та гігієнічних норм.Квітки і суцвіття збирають вручну залежно від строків цвітіння кожного виду, але переважно на початку цвітіння, щоб квітки або суцвіття не зів'яли і не розпалися на окремі елементи. Цілими суцвіттями беруть ромашку, календулу, пижмо; квітками збирають алтей, коров'як липу; у троянди беруть тільки пелюстки.
Листя багатьох рослин починають збирати тоді, коли вони досягають нормальних розмірів. Збирають все літо до початку відмирання, пожовтіння.
Найкращою сировиною все ж є листочки, зібрані на початку цвітіння. Є винятки з цього правила: листя мати-й-мачухи з'являється після цвітіння, листя травневої конвалії беруть у період бутонізації, а листя брусниці відразу з-під снігу або пізно восени після плодоношення (зібрані в інший час, вони швидко чорніють і втрачають лікувальну цінність). Листя бобівника збирають з другої половини червня по серпень, коли в ньому найбільше гіркоти.
Насіння збирають тільки дозріле, ціле, не пошкоджене комахами. Плоди соковитих ягід потрібно збирати рано-вранці, оскільки зібрані вдень, у сильну спеку, вони швидко псуються.
Бруньки збирають до початку сокоруху, коли луски, що їх вкривають, ще не розійшлися. Сушать їх у прохолодному, провітрюваному приміщенні.
Кору заготовляють тільки з молодих гілок, до 3-4 років, з діаметром стовбура не більш ніж 10 см під час початку весняного сокоруху, тобто зазвичай у квітні-травні. У цей період кора містить найбільше біологічно активних речовин і легко відшаровується.
Стовбур попередньо очищають від наростів, лишайників, потім ножем роблять поперечний напівкільцевий надріз (кільцевий нищить дерево), паралельно йому роблять такий же надріз на відстані 25 см і з'єднують їх поздовжніми надрізами. Кору знімають тільки з бічних гілок і захоплюють зрізом не більш як 1/3 кола. А краще знімати її із зрубаних гілок на вирубках задля охорони рослин, бо оголені гілки на цілих деревах легше піддаються зараженню патогенними грибами.
Як сушити лікарські трави
Сушити сировину потрібно за такого температурного режиму, що сприяє збереженню активних речовин. Здебільшого температура нагрівання не повинна перевищувати 60°.
При вищій температурі ефірні олії випаровуються, бо мають низьку температуру випаровування. З цієї ж причини ароматні трави і коріння кип'ятити не слід, а тільки заварити, закрити кришкою і настояти. Приміщення для сушіння сировини має бути провітрюваним, рослини кладуть шаром 3-5 см. Листя мати-й-мачухи, подорожника, трифолі розкладають поодинці. Трави можна сушити підвішеними.
Щоб коріння і кореневища висихали рівномірно, їх слід розрізати на рівні частини. Сушіння вважається закінченим, якщо рослини добре ламаються, а ягоди, стиснуті в руці, не злипаються, не бруднять рук, а в розціпленій руці розсипаються. Вихід готової сухої сировини у різних рослин неоднаковий: чим вища вологість, тим менше вихід.
У сухій сировині вологість приблизно однакова — 10-18%. Вихід готової сировини в середньому буде такий: бруньки — 40-50%, кора — 50-55%, трава — 20-25%, листя — 20-25%, соковиті плоди —15-20%, корені — 30-35%.
Терміни і умови зберігання
Терміни зберігання можуть бути затверджені для певної сировини, якщо таких немає, то трави і квіти можна зберігати 1-2 роки, плоди — 2-3 роки, кору, корені, бульби — З-5 років.Лікарська сировина не підлягає прийманню та застосуванню, якщо в ній виявлено: стійкий затхлий запах, гниль і цвіль, домішки сторонніх рослин, що ускладнює використання сировини, пошкодження гризунами та їхній послід, відсутність запаху, властивого цій сировині.
Зібрані та висушені рослини слід зберігати в коробках, ящиках, мішечках, тільки не в поліетиленових, і обов'язково зробити етикетку з назвою рослини та терміном збору.
Як приготувати лікарські засоби в домашніх умовах
У домашніх умовах можливе приготування тільки тих ліків, для яких не потрібно спеціальних умов. До них належать настої, настоянки, відвари, мазі, порошки, соки. Використовуючи лікарські форми, слід враховувати шлях їх введення в організм і спосіб приготування. Наприклад, алое, введене шляхом ін'єкції, має тонізувальний і біостимулювальний ефект, всередину — сокогінну дію на весь травний тракт, зовнішньо — ранозагоювальну. Водний екстракт і сухий порошок ревеню мають послаблювальний ефект завдяки антраглікозиду, а спиртова витяжка — закріплює дію за допомогою таноглікозиду.
Найбільш доцільною формою прийому лікарських рослин є свіжі водні витяжки - настої і відвари. Настої готують з ніжних частин рослин: листя, квіток, трави або із сировини, що містить леткі й нестійкі активні речовини.
Відвари — з кори, коренів, кореневищ, стебел, які важко набухають і повільно екстрагуються.Сировину, що містить слиз (насіння льону), доцільно заливати водою кімнатної температури і настоювати протягом 5 — 8 годин, а потім кип'ятити близько 15-30 хвилин. Рослинну сировину, що містить багато крохмалю (коріння алтею, живокосту), не варять. Якщо варимо рослини, які містять важкорозчинні у воді речовини (наприклад, дубильні), їх проціджують негайно гарячими, всі інші — через 30-45 хвилин після охолодження.
Відвар доводять кип'яченою водою до початкового об'єму, але найчастіше цим можна знехтувати, оскільки початковий об'єм зменшується на 2 столові ложки. Холодні витяжки готують шляхом настоювання на воді кімнатної температури протягом 8-12 годин, потім проціджують і п'ють.
Водні екстракти зі зборів, складених з різних частин рослин: квіток, насіння, листя, кори, коріння, потребують більш спеціальної технології приготування. Такі суміші заливають холодною водою і витримують протягом 6-12 годин при кімнатній температурі, проціджують, зливають половину витяжки, другу половину разом із сировиною кип'ятять 15-20 хвилин, потім після проціджування змішують з настоєм, приготовленим на холодній воді. Але частіше готують чай — заливають окропом, настоюють 15-30 хвилин і п'ють теплим, особливо це стосується сечогінних і потогінних чаїв.
Якість водних витяжок залежить від ступеня подрібнення рослинної сировини. Листя трави і квіти подрібнюють до 5 мм, коріння, кореневища, кору — до 3 мм.
Настоянки роблять на 40% і 70%-му спирті протягом 5 — 10 діб, співвідношення сухої сировини і рідини — 1:5,1:10. Максимальний вихід біологічно активних речовин спостерігається при використанні 40%-го спирту. Зберігати водні витяжки потрібно в прохолодному місці не більш як два дні.
Разові та добові дози лікарських рослин і препаратів з них залежать від терапевтичної мети і стану хворого. Для разової дози сухих, подрібнених частин рослин, якщо в них не містяться речовини сильної дії, беруть одну дрібку, що відповідає 3-5 г для листя і квіток, 6-8 г — для кори і коріння. Наприклад, ложка трави деревію важить близько 2,5 г, квіток коров'яку — 1,5 г, кори 6-7 г. Дітям до року дають 1/18 частину норми дорослої людини, до 5 років — 1/4 норми, до 14-ти — 1/2.
Для припарок рослинну сировину подрібнюють до 6 мм, заливають окропом до утворення кашки, витримують 3-5 хвилин, потім розстеляють на шматок тканини і прикладають до болючого місця.
Мазі готують з подрібненої сировини. У 100 г жиру розмішують 10 — 20 — 50 г сировини, витримують на водяній бані від 30 хвилин до З годин, остуджують і проціджують.
Немає коментарів :
Дописати коментар