Рентген діагностика бронхітів

Бронхіт - це запалення бронхів. За перебігом розрізняють бронхіт: гострий та хро­нічний, за протяжністю пошкодження - дифузний та обмежений, за глибиною - поверх­невий (ендобронхіт) і глибокий (панбронхіт), за характером запального процесу і секрету - катаральний,слизово-гнійний, фібринозний, гнійний, геморагічний, некро­тичний; за станом бронхіальної прохідності — обструктивний та необструктивний.
Гострий бронхіт продовжується до 1 місяця. Діагностика його ґрунтується на клінічних проявах. Найчастіше гострий бронхіт супроводжується нежитю, захриплістю голосу, загальною слабкістю, задишкою, підвищенням температури. Ранньою ознакою бронхіту є кашель, спочатку, як правило, сухий, через кілька днів — мокрий з виділенням невеликої кількості мокротиння. Кашель зберігається протягом 10-15 днів.
Рентгенологічна симптоматика гострого бронхіту невиразна. В разі тяжкого перебігу виявляється посилення легеневого рисунка та розширення просвіту бронхів. Запальний набряк слизової оболонки бронхів призводить до порушення їх прохідності та утворення емфіземи або ателектазу (частіше у дітей).
Бронхіоліт або капілярний бронхіт — це запалення сливової оболонки бронхіол, як правило, вірусної або бактеріальної етіології. Як самостійна хвороба буває у дітей першого року життя. Механізм розвитку гострого бронхіоліту такий самий, як і гос­трого бронхіту. Певну роль відіграє стан імунологічної реактивності організму.
Рентгенологічна симптоматика характеризується поєднанням емфізематозних ділянок, дифузного посилення легеневого рисунка та множинних вогнищевих тіней.
Хронічний бронхіт — це бронхіт, який тягнеться більше 1 місяця. На сьогодні немає загальноприйнятої класифікації бронхітів. Клінічно виділяють три види захворювання:
1.     простий бронхіт;
2.      слизово-гнійний;
3.      обструктивний бронхіт.
Клінічне обстеження хворого має основне значення в діагностиці хронічного бронхіту: воно допомагає встановити поступовий розвиток захворювання, його хвилеподібний перебіг - чергування загострень та ремісій. Найчастішим клінічним симптомом хронічного бронхіту є кашель з виділенням мокротиння, субфебрильна температура, задишка, поганий апетит, схуднення. Ступінь прояву симптомів зале­жить від форми бронхіту та фази його перебігу.
Рентгенологічна картина в разі неускладненої форми хронічного бронхіту протягом тривалого часу залишається невиразною. Однак, якщо на рентгенограмах немає пато­логічних змін, це не дозволяє виключити хронічнИЙ бронхіт.
Стовщення стінок бронхів у поєднанні з перибронхіальним склерозом зумовлює декілька рентгенологічних симптомів. Найчастіше це кільцеподібні тіні розширених бронхів у разі ортоградного напрямку рентгенівського випромінювання, або пара­лельні смужки (трамвайні рейки), якщо бронх розташований паралельно рентгенів­ській плівці чи під невеликим кутом до неї.
Стовщення стінок бронхів може поєднуватися ще з такими змінами легеневого рисунка, як дифузний пневмосклероз, який має сітчасто-трабекулярний вигляд, емфізематозність легень, легенева гіпертензія, збіднення легеневого малюнка, сплощення та низьке розташуванню тіні діафрагми - наслідки тяжкого ступеня хронічного бронхіту.
Методом вибору в діагностиці хронічного бронхіту є бронхографія, за допо­могою якої виявляють нерівномірне заповнення бронхів рентгеноконтрастною речовиною, циліндричні розширення, деформація й нерівність контурів ушкоджених бронхів, множинні обривки бронхіальних відгалужень. Для підтвердження діаг­нозу хронічного бронхіту потрібне поєднання даних клінічного, бронхоскопічного та бронхографічного дослідження.
Гострий бронхіт у дітей — це найчастіше запальне захворювання, зумовлене вірусною або вірусно-бактеріальною інфекцією (грип, кір, кашлюк, дифтерія та ін.); супровод­жується кашлем, короткочасним підвищенням температури до високих цифр, дифузним vшкoджeнням бронхів, про що свідчать різнокаліберні сухі та вологі хрипи.
Рентгенологічно гострий бронхіт у дітей до трьох років проявляється функціональними ознаками, які виникають внаслідок набухання слизової оболонки бронхів та звуження їх про­світу, порушенням вентиляції легень (гіпо-, гіпервентиляція, ателектаз). Порушення брон­хіальної прохідності (бронхостеноз усіх ступенів), яке виникає при ньому, є тимчасовим.

Немає коментарів :

Дописати коментар