Перфоративна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки: клінічна картина

Анотація: типова клінічна картина перфоративної виразки. Стадії перебігу перфорації. Нетипові варіанти клініки перфоративної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки.

Клінічна картина перфоративної виразки

Клінічно у хворих виникає різкий раптовий біль в епігастрії або правому підребер'ї, що обмежуєть­ся верхнім відділом живота. Потім біль поширюється у праву, рідше - в ліву пахвинну ділянку, а далі - по всьому животу з іррадіацією в плече, праву лопатку. Блювота у цих хворих носить суто рефлек­торний характер, пізніше при перитоніті вона стає закономірною. Втягнений живіт, що не бере участі в акті дихання, може бути невиразним у хворих похилого віку і повних із кволими та атрофічними м'язами. Отже, у всіх хворих помітна тріада ознак (Мондора): болі, напруження м'язів передньої черевної стінки і виразковий анамнез. Крім того, можуть бути і функціональні ознаки: блювота, затримка газів, стільця і сильна спрага. Різкий біль у першу годину може призвести до шокового стану, сповільнення пульсу, який у процесі розвитку перитоніту частішає. (симптом Жобера). При цьому слід пам'ятати, що у випадках, коли перфорації передувало загострення виразкової хвороби із супутнім гострим панкреатитом, який супроводжується здуттям поперечно-ободової киш­ки (симптом сторожової петлі), печінковий кут її може вклинюватись між реберною дугою і печінкою, що перкуторно також проявляється зникненням печінкової тупості. Різкий "кинджальний біль" у над­черевній ділянці (симптом Делафуа), що іррадіює в ділянку правої ключиці чи лопатки (симптом Елекера), іноді супроводжується колапсом. Власне симптом Делафуа з досить високою вірогідністю може вказувати на діагноз: «перфоративна виразка». Клініка, яка починається з цього симптому зазвичай додатково підтверджує наявність у хворого перфорації. Прикриті перфоративні виразки можуть тривалий час викли­кати стійке напруження м'язів у правій верхній частині живота на фоні задовільного загального стану хворого. В деяких випадках захворювання має ремітуючий характер і дає нові спалахи гострого процесу.
Дихання стає поверхневим, переривчастим, пришвид­шеним внаслідок іммобілізації діафрагми. У 50-70% хворих зникає печінкова тупість

Перфоративна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки: перебіг

За протіканням дана патологія ділиться на три періоди: шоку, відносного благополуччя, перитоніту.
Перший період продовжується до 6 годин. Його тривалість залежить від діаметра перфоративного отвору, ступеня наповнення шлунка в момент перфорації й інших факторів, від яких залежить пошкод­ження очеревини вмістом шлунка. У стадії відносного благополуччя виражені ознаки сходять нанівець і стан хворих поліпшується. У результаті парезу нервових закінчень болі поступово зменшуються, живіт стає менш напруженим, повільно розвивається парез кишечника, метеоризм, наростає частота пульсу, підвищується температура тіла. Такий стан продовжується від 8 до 10 годин.

Атипова перфорація виразки шлунка і ДПК

Атипова перфоративна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки трапляється рідко, до неї належать виразки, розміщені позаочеревинно на задній стінці дванадцятипалої кишки, в кардіальному відділі шлунка або на задній його стінці. Шлунковий вміст і вміст дванадцятипалої кишки надходять не у вільну черевну порожнину, а в заочеревинний простір, заднє межистіння і чепцеву бурсу. Їх протікання характеризується гострим початком, а при прикритих перфораціях - ще й витіканням у черевну порожнину вмісту перфорованого органа. 
Як тільки настає прикриття перфоративного отвору і обмеження процесу, помітно поліпшується загаль­ний стан хворого, біль і напруження передньої черевної стінки значно зменшуються. Якщо прикриття відбувається зразу після перфорації або коли вміст вили­вається в добре обмежену злуковим процесом ділянку черевної порожнини, початкова картина захворювання може пройти непомітно для лікаря. В подальшому ускладнення, пов'язані з формуванням обмежених гнійників черевної по­рожнини, ще більше затемнюють клінічну картину, але на­пруження в епігастрії і короткочасні болі в животі в анам­незі насторожують хірурга, свідчать про можливість при­критої перфорації.
Рентгенологічно в ранній стадії можна виявити пневмоперитонеум, в більш пізній час іноді ок­реслюються обмежені внутрішньочеревні гнійники.

Перфорація кардіального відділу шлунка: особливості перебігу

При перфорації в кардіальному відділі шлунка у хворих розвиваються явища межистініту з клінікою емф­іземи межистіння. Швидкість надходження вмісту шлун­ка і газів у межистіння та їх кількість визначають стискання органів межистіння аж до розвитку екстраперикардіальної тампонади серця. Перш за все стискаються тонкостінне праве передсердя і верхня порожниста вена. У хворих з'являються задуха, приступи кашлю, ціаноз, зростає температура тіла, сповільнюється пульс, підвищується артеріальний тиск. Хворі збуджені, у них виникає відчуття страху, стискання за грудниною, утруднюється дихання, ковтання, крім того, з'являються стискуючого характеру болі в спині. Помітна охриплість голосу, шия та обличчя стають ціанотичними, одутлуватими, у ділянці яремної ямки з'являється крепітація, хворі займають напівсидяче положення. Емфізема швидко охоплює все тіло, обличчя від венозного застою стає фіолетово-синім з набряклими венами шиї. Перкуторно межі серця не визначаються, порушується серцево-судинна діяльність внаслідок розвитку екстраперикардіальної тампонади сер­ця. Швидке зростання тиску в межистінні порушує кровообіг і дихання, сприяє гіпоксії мозку і значно поглиблює важкий стан хворого.
Рентгенологічно в початковій стадії розвитку емфіземи відзначається нерівномірне променисте просвітлення в ділянці межистіння. Пізніше при більшому скупченні повітря чітко контуруються обидва листки межистінальної плеври, контрастуються межі серця, великих судин та інших органів межистіння внаслідок їх роз'єднання скупченим повітрям. Через 3-4 години від початку перфорації розвивається виражена підшкірна емфізема, повітря можна виявити й у верхніх відділах заочеревинного простору. При такому співвідношенні ознак поряд з виразковим анамнезом, раптовими болями в епігастрії, одно- дворазовою блювотою, у лікаря виникає думка про можливу перфорацію в кардіальному відділі шлунка.

Перфорація задньої стінки ДПК

Перфорація виразки задньої стінки дванадцятипалої кишки в заочеревинний простір при низько розташованих виразках проявляється гнійно-септичними ознаками. При цьому помітна ретракція м'язів спини, справа - позитивні кремастерний рефлекс і симптом Пастернацького. Визначається крепітація повітря в підшкірно-жировій клітковині попереку і передньо-бокової стінки живота, оскільки вміст дванадцятипалої кишки потрапляє в заочеревинну клітковину. Саме тому відсутня вира­жена болючість, - як при класичній перфорації. Повітря можна виявити в ділянці пупа внаслідок його поширення по круглій зв'язці печінки. Захворювання іноді протікає як септичний процес із подальшим утворенням флегмони.

Перфорація передньої стінки ДПК

Локалізація перфоративного отвору в ділянці передньої стінки дванадцятипалої кишки або вихід­ного відділу шлунка сприяє поширенню вмісту в правій половині черевної порожнини, займаючи правий піддіафрагмальний простір, потім по правому боковому каналу опускається в порожнину малої миски, де також викликає подразнення очеревини (симптом Куленкампфа), — при пальцевому дослідженні визначається болючість передньої стінки прямої кишки і заднього склепіння піхви. При високо розташованих виразках у ділянці верхньої третини малої кривизни і кардіального відділу шлунка вміст його поширюється в лівій половині черевної порожнини. З лівого бокового каналу він безперешкодно стікає в Дугласовий простір, у той час, як при скупченні в правому боковому каналі вміст більше затримується у здухвинній ямці, а в малу миску надходить не завжди і в невеликих кількостях. При наявності рідини у правому піддіафрагмальному просторі, між печінкою і шлун­ком, він через Вінсловів отвір може потрапити в чепцеву бурсу. Шляхи поширення вмісту при перфорації залежать від таких причин:
  • локалізації перфоративного отвору;
  • ступеня вираженості форми і положення діафрагмально-ободових зв'язок;
  • анатомічної будови бокових каналів;
  • розміщення шлунка;
  • форми і розташування поперечно-ободової кишки;
  • прохідності Вінслового отвору.
У хворих може початись гикавка на початкових стадіях перитоніту або від рефлекторного подразнення діафрагми.
При перфораціях пептичних виразок, що складають 6-9% випадків усіх перфорацій, з'являють­ся сильні болі в лівій половині живота відповідно до місця розташування анастомозу, напруження м'язів передньої черевної стінки, констатується позитивний симптом Блюмберга з наявністю газу у вільній черевній порожнині. Інтенсивність болів у цих хворих завжди менша, ніж при перфорації інших виразок. Важливим фактором у встановленні діагнозу є перенесена раніше резекція шлунка або гастроентеростомія.

Перфорація і шлунково-кишкова кровотеча

Коли перфорація поєднується з гострою шлунково-кишковою кровотечею, особливо якщо кровотеча передує перфорації або виникає одночасно з нею чи дещо пізніше, то діагностика утрудне­на через нейтралізацію кров'ю вмісту, що надходить у черевну порожнину. У хворих відсутня гостра болючість і виражене м'язове напруження (симптом Бергмана). Найперше настає слабкість, запаморочення, тахікардія, зниження артеріального тиску, мелена і блювота кавовою гущею або навіть свіжою кров'ю, що вказує на шлунково-кишкову кровотечу. Якщо в черевній порожнині знаходиться велика кількість вільної рідини, в бокових каналах вислуховується значне вкорочення перкуторного звуку, відсутня перистальтика кишечника, а при ректальному дос­лідженні виявляється нависання передньої стінки прямої кишки і її болючість. Першими ознаками прогресуючого перитоніту є блювота, тахіпное, здуття живота, збільшення кількості повітря під діаф­рагмою. Диференціація вільного газу й інтерпозиції пневматизованої поперечно-ободової кишки поміж печінкою і діафрагмою базується на властивостях вільного газу змінювати своє положення, залежно від зміни положення тіла хворого свою конфігурацію він не змінює. У складних випадках хворим пропонують кілька ковтків "шипучої суміші"; виділений газ, що через перфоративний отвір потрап­ляє в черевну порожнину, легко контрастує при рентгенологічному обстеженні. Доцільним є використання контрастних речовин, що містять йод. Виходячи в черевну порожнину, вони підтверджують діагноз. При необхідності комбінують рентгенологічне та ендоскопічне обстеження, коли знаходять перфоративний отвір, визначають його локалізацію. Нагнітання повітря у хворих викликає больову реакцію, чим також підтверджується наявність перфорації.

Перфорація пухлини

Дещо по-іншому протікає перфорація пухлини, коли початок на фоні втрати ваги тіла не такий гострий, знижується апетит, настає загальна слабкість. В епігастрії при об'єктивному обстеженні можна знайти горбкувату пухлину. Лапароскопічно виявляють пухлину з перфоративним отвором і нерідко метастазами в інші органи і перш за все в печінку.

Перфорація в плевральну порожнину

Можлива перфорація виразки шлунка в плевральну порожнину при лівобічній діафрагмальній грижі чи релаксації діафрагми. При цьому надходження газу і шлункового вмісту в плевральну порож­нину викликає важкі розлади дихання і різку болючість у ділянці серця. В таких випадках ставиться діагноз інфаркту міокарда або спонтанного пневмотораксу.

Немає коментарів :

Дописати коментар