Омела: лікувальні властивості

Високо на кронах безли­стих дерев можна поба­чити наче гнізда — насп­равді це омела. У цю пору найкраще зрізати її — деревам це не шко­дить. і, відповідно, заго­товляти дуже корисну лікарську сировину.

Омела: загальні відомості

Найбільше корисних речовин у листі та корі омели. Її активно за­стосовують у народній медицині, але це слід робити дуже обережно і зі знанням справи, бо рослина от­руйна.
Активні речовини омели знижують артеріальний тиск, роз­ширюють судини, зменшують збу­дливість центральної нервової си­стеми.
У Німеччині і Швейцарії навіть ро­звинувся самостійний напрям ліку­вання рослиною — омелотерапія. Науковці дослідили, що омела сти­мулює природне відмирання рако­вих клітин і має антиметастатичний вплив, тож препарати з омели екс­периментально застосовують і в лікуванні онконедуг.
У домашніх умовах найпростіше використову­вати протизапальні властивості омели. Свіжий сік вічнозеленої ро­слини прикладають до ран, на­ривів, фурункулів. Активні речови­ни соку знімають запалення і спри­яють загоєнню хвороб шкіри. Юні дівчата і хлопці часто мають проб­лему — висипання на шкірі. І вит­рачають гроші на дорогі аптечні препарати. А можна спробувати відвар з омели — ефективний засіб проти прищів і гнійників.
Столову ложку сировини (дрібно порізані листя і стебла) залити склянкою окропу, настояти годину, процідити і робити примочки (наприклад, проти прищів). Але увага: ця рослина отруйна, тому вона протипоказана вагітним, застосо­вувати її слід обережно, тільки короткими (до тижня) курсами, адже сильнодійні речовини мають здатність накопичуватися в організмі.

Омела в народі

Омела вражає своєю надзви­чайністю. У народі її називають відьминою мітлою, чортовим по­мелом, вихоровим гніздом, баб'я­чим прокльоном, шульгою або лісовою повією. На Закарпатті чимало легенд про цю рослину. Одна з них розказує таке: любила відьма лі­тати на мітлі разом з чорними дро­здами. Якось вона забула мітлу на верхів'ї дуба, а коли згадала, то на­казала дроздам знайти її. Ті довго шукали, аж допоки не побачили високо на дубі зелений кущик з білими ягодами. Дрозди рознесли насіння по інших деревах, і "віни­ки" з'явилися повсюди. Відьма те побачила і була дуже задоволена. Вона й назвала рослину лісовою повією — коли повіє вітер, кущ хи­тається, а відьма в дорогу збирає­ться.
Омела — вічнозелений кущ з гілками, які легко ламаються. На­сіння і плоди омели дуже отруйні. Поширюється омела завдяки пта­хам, які чистять дзьоб від липкого насіння, а воно й проростає на но­вому дереві. Паразитує омела на деревах багатьох листяних порід — на липах, тополях, вільсі, вербі, дубі, яблуні, груші та інших, при­кріплюючись до них спеціальними коренями-присосками. На хвойних деревах омела трапляється дуже рідко. Сильно розростаючись, оме­ла може спричинити засихання і за­гибель дерев.
Токсичні властивості, місце про­ростання та характерний вигляд (коли дивишся на омелу, то таке враження, що якась дивна сила за­кинула на дерево цей вічнозелений кущик) сприяли тому, що в народі до омели ставлення дивне. Ще в давні часи омела символізувала родючість. Первісна людина вважа­ла, що в цій рослині міститься бо­жественний дух. У римській міфо­логії за "золотою гілкою" омели ге­рой Троянської війни Еней спуска­вся в підземний світ. Очевидно, це пов'язано з походженням росли­ни. Омела не росте, як інші росли­ни, з грунту. Вона приходить із неба, ніколи не стикається із зем­лею, інакше втратить свою силу. Ось чому омелу після зрізання відразу кладуть на біле полотно. Вживаю­чи в їжу омелу, можна було, згідно з переказами давніх германців, спілкуватися з духами. Відповідно до давньої міфології, духи розпо­ряджаються мертвими, заплідню­ють жінок. Вважалося, що смолис­тий сік омели має склад чоловічої сперми. Омела — дивна рослина. Вона допомагає заплідненню жі­нок. Свого часу римський учений Пліній Старший помітив, що "оме­ла сприяє зачаттю, якщо жінка но­сить її з собою".

Чи впливає на фармакологічні властивості омели те, на якому де­реві вона паразитує?

Рослина-господар впли­ває на активність речовин омели. Одні фітотерапевти вважають, що найбільша біологічна активність в омели, яка виросла на вербі чи на дубі, інші — у рослини, що вирос­ла на груші, клені, глоді. Для ліку­вання використовують молоді па­гони з листками, частіше — листя. У жодному разі не можна викори­стовувати насіння та ягоди — вони отруйні! Сировину заготовляють від пізньої осені до початку сокоруху в деревах. Зрізані гілки та листя су­шать у добре провітрюваному при­міщенні, розстеливши тонким ша­ром на полотні чи папері. Додатко­во обробляють омелу в сушарках при температурі 40-50 градусів. А зберігають рослину в щільно за­критих банках у сухому темному місці.

Які хвороби лікують омелою

Препарати з омели знижують артеріальний тиск, заспокоюють, вони мають в'яжучу та кровоспин­ну дію, стимулюють сечовиділення. Настій з омели рекомендують при гіпертонічній хворобі І та II стадій.
Крім того, настій омели рекоме­ндують при надмірних менстру­аціях, маткових кровотечах, при клімаксі, а також при легеневих чи носових кровотечах. Цю рослину використовують і в лікуванні де­яких новоутворень, особливо якщо вони не піддаються операціям. При тому користуються омелою, знятою з берези. Такий відвар використо­вують ще як кровоочисний засіб. А відвари омели, яка росла на дубі, рекомендують вживати при хворо­бах серця, бронхіальній астмі, тубе­ркульозі легень. Свіжий сік омели прикладають до ран, виразок, пухлин, ним закапують вуха (по 2 крап­лі тричі на день).
Ще омела допомагає здолати істерію, її використовують у ліку­ванні епілепсії. Відвар цієї рослини заспокійливо діє на центральну нервову систему, його використовують при надмірній збудливості, судомах, запамороченні. Позитивну лікувальну Дію має ця рослина для літніх людей при занепаді сил, поганому самопочутті, болю голови.
Омела має сечогінну дію, тому її ре­комендують при хворобах нирок (нефрит), при артриті, ревматизмі, осте­охондрозі. Відвар цієї рослини реко­мендують вживати на початкових стадіях гіпертонії у зборах, а також при крововиливах у мозок (інсульт), атеросклерозі. При запаленні лімфатичних вузлів настій вживають усередину, а також роблять примоч­ки. При білях, ерозії шийки матки з відвару роблять спринцювання, ста­влять тампони; а при геморої засто­совують міцніший відвар для ванно­чок.
Проте слід пам'ятати, що трива­ле вживання засобів з омели може спричинити отруєння. Не можна пити настої та відвари цієї росли­ни при вагітності, низькому тиску, порушеній функції щитоподібної залози, індивідуальній непереносимості. Омела — токсична росли­на, тому треба дотримуватися до­зування.

Як готують настої з омели

  1. Щоб приготувати настій, по­трібно 15 грамів сировини залити 200 мілілітрами окропу. Настоює­мо до охолодження, проціджуємо і вживаємо по столовій ложці тричі на день.
  2. Чай з омели готуємо так: чайну ложку сировини заливаємо 200 міліграмами кип'яченої холодної води. Настоюємо 8 годин, вживає­мо по 80 міліграмів тричі на день.
  3. Настоянку з омели готуємо на 70%-му спирті у співвідношенні 1:5. Настоюємо тиждень, а потім вживаємо по 40 крапель тричі на день.
  4. При гіпертонічній хворобі готу­ють 30% настоянку зі свіжого лис­тя омели, яка виросла на глоді. Для цього використовують горілку. На­стоянку вживають від пів до пов­ної чайної ложки тричі на день про­тягом двох-чотирьох тижнів, а далі — при потребі. Або: взяти по 30 г листя омели білої та квіток глоду криваво-чер­воного. Чайну ложку збору залити склянкою окропу, настояти 30 хви­лин, процідити. Вживати по 60-80 мл тричі на день через годину після їди.
  5. Для лікування аденоми викорис­товують такий засіб: листя омели білої, корені кульбаби лікарської, квіти гадючника в'язолистого — по 50 грамів, корені вовчуга польово­го — 100 грамів, кора ліщини — 200 грамів. 2 столові ложки суміші заливають 600 міліграмами окро­пу, варять 3 хвилини, настоюють півгодини, проціджують. Вживають по 80 міліграмів 6 разів на день за 15 хвилин до їди та через 30 хвилин після вживання їжі.
  6. Для вигнання круглих глистів вживають суміш листків омели і ко­реня валеріани у співвідношенні 1:2, подрібнених на порошок, по чайній ложці щодня протягом З днів. При цьому їдять багато свіжої тертої моркви. Дітям при глистах дають теплий відвар з 3 г листків омели на 200 мл молока.
  7. При надмірних менструаціях: сто­лову ложку суміші (порівну) трави омели білої, трави грициків і трави споришу варити 15 хвилин у склянці води. Випивають вранці і ввечері по склянці.
  8. Застосовують відвар омели з ва­леріаною. Узяти по 6 г омели і ва­леріани на склянку окропу, дати раз закипіти і після охолодження пити по столовій ложці через 2 години.
  9. При кольпіті і білях — столову ло­жку омели і столову ложку деревію звичайного заливають 1 л окропу, настояти до охолодження і викори­стовувати для спринцювання. Для лікування склерозу судин:
  • взяти 25 г рути жовтої, по 20 г омели білої (росте на каштані або глоді), квітів каштана, квітів гречки; по 10 г буркуна жовтого, цмину, ко­реня валеріани. Усі рослини змі­шати, подрібнити. На одну порцію взяти столову ложку сировини на 200 мл окропу. Заливати чай кра­ще в термос, настоювати ніч. Зран­ку процідити, додати до смаку ме­ду, пити 3 рази на день по 200 мл протягом 2 місяців;
  • внутрішньо: взяти 5 г омели бе­резової; 10 г листя гінкго білоба, 10 г квітів каштана, 10 г буркуна жовто­го, 15 г квітів гречки, 10 г деревію. Усі складові змішати, подрібнити, і Взяти столову ложку на 200 мл ок­ропу. Настоювати 30 хвилин. Пити 2-3 рази на день.

Немає коментарів :

Дописати коментар