Лікування синдрому Шегрена

Синдром Шегрена або так званий «сухий синдром» - це хронічне захворювання, яке проявляється запаленням екзокринних залоз з наступним розвитком їх секреторної недостатності з переважним ураженням слинних і слинних залоз, а також верхніх дихальних шляхів, шлунка і піхви.

Лікування включає в себе такі препарати і заходи:

- нестероїдні протизапальні препарати

- глюкокортикостероїди і цитостатики

- інгібітори протеолізу

- ліки для покращення мікроциркуляції і регенеративних процесі

- терапія базового захворювання

- офтальмологічне лікування і заходи для терапії ксеростомії.

Використання нестероїдних протизапальних препаратів

При низькій активності препарати даної групи є досить ефективними. Арсенал є досить широким: бруфен по 600 мг, індометацин по 0,025 г 3р/д, піроксикам 0,01 г 2р/д, вольт арен 0,025 г 1-2 р/д. Ці лікарські середники гальмують аутоімунний процес в залозах, справляють протизапальний ефект, покращують мікроциркуляцію.

Глюкокортикостероїди та цитостатики використовуються зазвичай при значнній активності процесу. Зокрема преднізолон призначають в добовій дозі 10-40-60 мг в залежності від степеня активності з поступовим зниженням дози за умови покращення загального стану. Цитостатики додають до стероїдних препаратів тоді коли є стійкий хронічний паротит, відмічається генералізована лімфаденопатія що нагадує доброякісну лімфому, при васкулітах і вісцеритах. Тому можна розглядати цитостатики як посилений варіант глюкокортикостероїдів. Азатіоприн використовують в дозах 100-150 мг на добу, лейкеран (до 10мг) поєднують з преднізолоном (до 10 мг).

Інгібітори протеолітичних ферментів інактивують протеїнази, що виводяться з лізосом. Контрикал вводять в/в по 10 000 – 30 000 ОД, загалом на курс – до 5 введень.

Для покращення мікроциркуляції застосовують гепарин у загальних дозах (5000 ОД 4р/д) 10-14 днів. Як препарат, що посилює регенерацію тканин можна рекомендувати солкосерил чи актовегін (2 мл 1р/д протягом 20 днів).

Лікування основного захворювання може проводитися вже згаданими глюкокортикостероїдами чи цитостатиками або як альтернативний варіант – D-пеніциламіном та препаратами золота (кризанол, тауредон).

Місцеве офтальмологічне лікування зводиться до таких заходів:

а) носіння світлозахисних окулярів;

б) використання «штучних сліз» (1% розчин метилцелюлози) до 8 раз на добу, або 10% розчину ацетилцистеїну кожні 2 години;

в) інстиляції цитралю та рибофлавіну (вітамін В2), використання метилурацилової мазі сприятимуть кращій регенерації рогівки;

г) гідрокортизонові очна мазь допоможе при вираженому запаленні кон’юнктиви;

д) при приєднанні інфекції використовують закапування в очі альбуциду або фурациліну.

Позитивний ефект відмічається після прийому всередину бромгексину (6-16 мг) тричі на день, що сприяє покращенню секреторної функції слинних залоз.

Місцеве лікування ксеростомії (сухості в роті) повинне в себе включати часті полоскання ротової порожнини та використання «штучної слини». Сіалостимулюючим ефектом володіє такий розчин: 100 мл дистильованої води, 10 мг цитрату натрію, 6 мг лимонної кислоти, 5 мг натрію хлориду. У випадку частих рецидивів сіалоаденіту призначають аплікації 50% розчину димексиду (150 мл) з гепарином (25 000 ОД) і гідрокортизоном (125 мг) на ділянку слинних залоз. На курс – 10-15 процедур. При паротиті допоможуть місцеві новокаїнові блокади. Для розсмоктування інфільтратів застосовують підшкірне введення лідази (1мл протягом 20 днів) та електрофорез з лідазою на ділянку привушної залози.