Шийні вертеброгенні синдроми

Клінічна картина остеохондрозу шийного відділу хребта зумовлюється не грижовими випинаннями (у зв'язку з великою щільністю центрального відділу задньої поздовжньої зв'язки задні грижі диска в шийному відділі дуже рідкісні), а змінами кісткових структур (остеофіти) і дисковертебральним артрозом. Дегене­ративно-дистрофічні зміни найбільш часто розвиваються в нижньошийних сегментах, що відзначаються найбільшою рухливістю. Має також значення і те, що поблизу кістково-суглобового апарату знахо­дяться хребтові артерії та межовий симпатичний стовбур. У задньобокових відділах тіл хребців знаходяться витягнуті доверху півмісяцеві або гачкоподібні відростки. Вони стикаються з тілами хребців і утворюють так звані унковертебральні суглоби. Збоку біля них знаходиться хребтова артерія, а попереду вони обмежують міжхребцеві отвори.

Шийні вертеброгенні рефлекторні синдроми (цервікалгія) - це гострий або підгострий біль у шийній ділянці, постійний або у вигляді нападу (цервікаго — простріл). Біль частіше тупого, ниючого, розпирального характеру. Нерідко він поширюється у потиличну ділянку та надпліччя. Біль посилюється під час рухів головою або поворотів голови та інших рухів, після сну, під час кашлю, зміни погоди; пацієнти відзначають своєрідне відчуття «кілка в шиї». Під час огляду шийної ділянки рухи хребта бувають різко обме­женими. Під час глибокої пальпації визначається болісність окремих остистих відростків. Характерним є виник­нення м'язово-тонічного синдрому. Виникнення цервікалгії зумовлено остеохондрозом Cıv- Cv і Cv — Cvı хребців.

Цервікокраніалгія або синдром хребтової артерії, або задній шийний симпатичний синдром (синдром Барре — Льєу) — це вазомоторні, дистрофічні порушення, зумовлені подраз­ненням симпатичних сплетень хребтової артерії. Ці  порушення зумовлені розростаннями в унковертебральних суглобах та по передніх кінцях суглобових відростків хребців. Дегенеративно-дистрофічні зміни локалізуються у нижньошийній ділянці хребта на рівні Cv —Сvı, Cvı — Cvıı — Thı хребців. Вони викликають подразнення симпа­тичних сплетень та інших рецепторів хребта, що зумовлює розви­ток дистонічних порушень у басейні хребтової артерії.

Клінічна картина характеризується наявністю кохлеовестибулярних, зорових і слухових порушень. Частою скаргою буває майже постійний головний біль, який нерідко поширюється на тім'яну та скроневу ділянки, очні яблука. Наявне запаморочення, що частіше має системний характер і виникає під час різких рухів голови або при поворотах голови. Інколи ці розлади поєднуються з порушеннями слуху та нападами дроп-атак (drop attacks).

Цервікобрахіалгія — це рефлекторний синдром, за наявності якого у процес втягуються не тільки м'язи шиї, але й рук і який характеризується розвитком м'язово-тонічних, нейродистрофічних і нейросудинних синдромів верхніх кінцівок. Основні прояви цервікобрахіалгії зумовлені патологією шийного відділу хребта на рівні Cv-Cvı, Сvı-Cvıı, Сvıı-Thı хребців. Основним симп­томом є постійний біль у ділянці шиї та проксимальних відділах руки, плечового пояса, грудної клітки. Біль виникає також у ділянці сухожилково-навколосуглобових тканин плечового та ліктьового суглобів. Напад болю посилюється під час рухів голови, кашлю, іноді іррадіює у над- і підключичну ділянки, лопатку. Якщо уражений корінець Сvıı, біль поширюється від шиї, лопатки та іррадіює у руку по зовнішній поверхні плеча і тильній поверхні передпліччя на II та III пальці. У разі цервікобрахіалгії спо­стерігаються м'язово-тонічні, вазомоторні та нейродистрофічні синдроми, які необхідно диференціювати. Найчастіше зустріча­ються плечолопатковий періартроз, синдром плече-кисть, епікондильоз плеча.

Плечолопатковий періартроз — це м'язово-тонічні та нейро­дистрофічні порушення тканин, що оточують плечовий суглоб. Джерелом патологічної імпульсації є патологічно змінений шийний хребцевий сегмент. У відповідь на це у хворих відзначається дефанс у привідних м'язах плеча і тому внаслідок контрактури відведення його стає обмеженим. Рефлекторний генез цих порушень підтверд­жується тим, що введення розчину новокаїну в уражений шийний диск призводить до тимчасового зникнення м'язово-тонічних розладів.

Синдром плече—кисть Стейнброкера характеризується клі­нічною картиною плечолопаткового періартрозу в поєднанні з вегетативно-судинними і трофічними змінами в ділянці кисті та променево-зап'ясткового суглоба. Спостерігається набряк кисті, змінюється колір шкіри і температура у цій ділянці. Ліктьовий суглоб до процесу не залучається.

Синдром епікондильозу плеча спостерігається не тільки в разі патології шийного відділу хребта, але й за умови дегенеративно-дистрофічних уражень фіброзних і м'язових тканин, що прикріп­люються до зовнішнього і, дещо рідше, внутрішнього надвиростка плеча.

Вищезазначені синдроми, незважаючи на значні відмінності клінічних проявів, різну локалізацію ураження дисків, мають багато загальних ознак: по-перше, біль у разі нейродистрофічних синдромів характеризується дифузністю і не відповідає зоні іннер­вації периферичного нерва; по-друге, наявна болісність тканин під час надавлювання, особливо у місцях прикріплення м'язів і зв'язок; у м'язах визначають болісні вузлики з чіткими краями (вузлики Корнеліуса); по-третє, малорухомість у суглобах; по-четверте, трофічні порушення: набряки, місцеве зниження темпе­ратури тіла, остеопороз, гіпертрихоз.

Шийна радикулопатія (радикуліт). Основним симптомом хвороби є біль, що виникає раптово у вигляді прострілу після невправного руху або фізичного навантаження. Біль посилюється під час рухів голови, іррадіює у надпліччя, руку, надлопаткову ділянку. Положення голови буває вимушеним, голова дещо нахилена в бік ураженого коріння. Насамперед страждають корінці Cvı — Cvıı. За такої умови у ділянці іннервації уражених корінців виявляються гіпестезія або анестезія, гіпотонія м'язів руки, надпліччя. Можуть знижуватися сухожилкові та періостальні рефлекси, виникати вегетативно-судинні розлади. За наявності процесів у шийному відділі хребта, навіть за умови ураження одного або двох корінців, нерідко спостерігається полірадикулярний синдром через рефлекторно-компресивний характер впливу на сусідні корінці.