Рентгендіагностика абсцесу легені

Абсцес легені — порожнина, заповнена гноєм і в відмежована від легеневої тканини біогенною капсулою.

Етіологія абсцесу легені різноманітна. Найчастіше він є ускладненням пнев­монії та інших патологічних процесів, у тому числі й не пов'язаних із захворю­ванням легень. Проте, в деяких випадках абсцеси можуть виникати первинно в незміненій легені.

Розрізняють метастатичні (гематогенні, лімфогенні) і травматичні абсцеси. Метастатичні гематогенні абсцеси є ускладненням крупозної та септичної пневмонії; виникають внаслідок гематогенного перенесення збудників гнійної інфекції, як ускладнення септичних процесів (остеомієліт, гнійний отит, карбункул тощо). Септичні емболи з гнійних вогнищ заносяться в дрібні легеневі артерії та артеріоли. Через це спочатку виникає інфаркт паренхіми легені , а потім розплавлення та утворення порожнини з перифокальним запаленням.

Метастатичні абсцеси, що виникли лімфогенно, розвиваються під час поширення гнійної інфекції з судин органів і тканин лімфатичними шляхами. Запальний інфільтрат розплавляється з утворенням порожнини.

Травматичний абсцес - це ушкодження легені внаслідок вогнепального поранення, нещасного випадку, проникнення інфікованих сторонніх тіл тощо.

В розвитку абсцесу легені розрізняють три ста­дії (періоди):

1.  Ранню, або некротичну.

2.   Порожнинну.

3.   Капсулярну.

В ранній стадії відмічається гнійне розплавлення інфільтрованої тканини легені без утворення порожнини, в другій (порожнинній) - процес розплавлення поширюється на бронх, через який некротичні маси під час кашлю частково відкашлюються. Виникає порожнина з нерівними внутрішніми контурами; рідина, некротичні маси, що залишилися в порожнині й проникле через бронх повітря утворюють горизонтальний рівень. Зовнішні контури порожнини обмежені широкою, без чітких меж зоною інфільтрації непра­вильної форми.

В другій стадії відходження некротичних мас закінчується. По краях порожнини розвивається волокниста сполучна тканина, завдяки чому внутрішні контури абсцесу стають рівними й чітко окресленими, зменшується перифокальна інфільтрація.

Діагноз абсцесу легені без особливих трудношів ставиться на підставі характер­ної картини. Однак деталізацію процесу (локалізація, стадія розвитку, морфологічні особливості), а також можливі ускладнення з'ясовують головним чином під час рент­генологічного дослідження.

Рентгенологічна картина багато в чому залежить від стадії розвитку абсцесу. Так, у ранній стадії, коли немає сполучення некротичних мас абсцесу з бронхом, визна­чається затемнення легеневої ділянки без чітких зовнішніх контурів, на тлі якого іноді виявляється інтенсивніша тінь неправильної округлої форми. В другій стадії при част­ковому звільненні некротичних мас абсцесу через відвідний бронх визначається ділян­ка затемнення неправильної форми без чітких зовнішніх контурів. На тлі затемнення диференціюється ексцентрично розташоване просвітлення, пізніше з'являється гори­зонтальний рівень рідини, який зберігається або зменшується. Внутрішні контури порожнини спочатку нерівні, згодом вони стають чіткіші, перифокальне запа­лення навколо порожнини зменшується.

Під час диференціальної діагностики абсцесу легені потрібно враховувати порож­нини, що утворюються в легенях при різних захворюваннях, головним чином при кавер­нозному туберкульозі, розпаді ракової пухлини та ускладненій бронхолегеневій кісті.

Туберкульозна каверна рентгенологічно розпізнається, по-перше, за наявністю вогнищевих тіней навколо порожнини; по-друге, за відсутністю горизонтального рівня, оскільки вона майже суха або містить малу кількість рідини; по-третє, на під­ставі того, що навколо туберкульозної каверни перифокальне запаленню або зовсім відсутнє, аби незначне. При диференціальній діагностиці потрібно враховувати клінічні та лабораторні дані, а також анамнез хвороби.

Порожнина злоякісної (ракової) пухлини рентгенологічно схожа на порожнину абсцесу й диференціальний діагноз в цих випадках ускладнюється. При цьому дово­диться враховувати анамнез, клінічні та лабораторні дані, тривалість захворювання, динаміку процесу і час повторних рентгенологічних дослідженнь, а також наслід­ки лікування.

Диференціальна діагностика з бронхолегеневою ускладненою кістою не становить труднощів, оскільки порожнина кісти, навіть ускладненої, залишається дуже тон­костінною й чітко окресленою, перифокальної зони часто немає. При кісті майже відсутні скарги хворого, немає підвищення температури тіла, помітних змін в системі крові.