Гормони гастроентеропанкреатичної системи (APUD-система). Біогенні аміни

Травна система синтезує та виділяє значну кількість гормонів (понад 12 пептидів та біогенних амінів). Гормони травного тракту володіють специфічною дією. Частина з них (гастрин, секретин, холецистокінін, мотилін, панкреатичний поліпептид і ентероглю кагон) діє за ендокринним механізмом, тоді як інші володіють паракринним впливом або діють нейроендокринним шляхом (як ло­кальні нейромедіатори чи нейромодулятори). До пептидів із нейроендокриною дією відносять вазоактивний інтестинальний пептид, соматостатин, речовину Р, енкефаліни, гастрин-рилізинг пептид і нейротензин та ін.
За особливостями хімічної будови гормони травного тракту відносять до родин:

• секретину (секретин, глюкагон, шлунковий інгібувальний поліпептид, вазоактивний інтестинальний пептид і гліцентин);

• гастрину (гастрин і холецистокінін);

• похідних ненасичених жирних кислот (простагландини);

• похідні опіоїдних пептидів (мет- і лейенкефаліни).

Чисельні гормони (гастрин-рилізинг пептид, мотилін, сомато­статин, нейротензин, речовина Р) також продукуються органами травної системи, однак їх не відносять до певної родини через відсутність структурної подібності.

Родина секретину

Секретин — пептид з 27 амінокислотних залишків синтезується та cекретується S-клітинами дванадцятипалої кишки і проксимального відділу порожньої кишки. Виділення секретину стимулюють пептиди порожнини дванадцятипалої кишки та надходження кислого шлункового вмісту. Секретин активує секрецію води та бікарбонатів підшлунковою залозою, жовчі — печінкою, кислоти та пепсину — шлунком. Він чинить ліполітичний вплив, інгібує дію гастрину на секрецію шлунка.
Норма в сироватці крові — 26-49 нг/л.
Шлунковий інгібувальний поліпептид (ШІП) складається з 43 амінокислотних залишків, виділяється К-клітинами слизової обо­лонки дванадцятипалої та порожньої кишок при надходженні гідрохлоридної кислоти і пептонів хімуса в тонку кишку, інгібує скорочення шлунка та шлункову секрецію, стимулює сек­рецію інсуліну В-клітинами підшлункової залози за умов гіпер­глікемії.
Вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВІП) — пептид, який складається з 28 залишків амінокислот і виділяється клітинами. Присутній у нейронах підслизового, брижового спле­тень та кровоносних судин підшлункової залози і бере участь у ре­гуляції моторики кишки, розслаблення м'язів-замикачів. ВІП сти­мулює секрецію підшлункової залози та тонкої кишки, зумовлює вазодилатацію, активізує моторику шлунка, гальмує секрецію шлункових залоз, підвищує концентрацію глюкози та жирних кислот у крові.
Норма ВІП у плазмі крові за методами ІФА, РІА — 0-76 мМО/л.
Підвищення рівня ВІП спостерігають у хворих з ВІПомами — пухлинами острівців підшлункової залози, дрібноклітинним раком легенів, нейробластомами.

Родина гастрин-холецистокінін

Гастрин продукується G-клітинами, локалізованими в слизовій оболонці воротарної пече­ри шлунка та дванадцятипалої кишки. Назва "гастрин" об'єднує групу гетерогенних пептидів, які різняться за кількістю амінокис­лотних залишків (гастрин-4, -14, -17, -34). Гастрин стимулює сек­рецію хлоридної кислоти та пепсиногену шлунковими залозами, прискорює моторику, справляє трофічну дію.
Норма гастрину в сироватці крові за методом РІА — 0-95,3 пмоль/л.
Підвищення рівня гастрину спостерігають у хворих із гастриномою, яка локалізується в δ-клітинах підшлункової залози, але про­дукує гастрин, у нормі їм не властивий.
Холецистокінін виділяється λ-клітинами дванадцятипалої кишки і стимулює секрецію підшлункового соку, виділення гідро­карбонатів і інсуліну підшлунковою залозою та скорочення жовч­ного міхура, активує моторику кишки.

Біогенні аміни

Біогенні аміни являють собою порівняно прості за хімічною будовою речовини, які є похідними амінокислот. До них належать серотонін, гістамін, γ-аміномасляна кислота, а також нейромедіатори — норадреналін і дофамін.

Гістамін утворюється при декарбоксилюванні гістидину в лаброцитах і виділяється у зв'язаному стані під час алергійних захворювань та анафілактичних шокових синдромів. У травній системі він секретується ЕСL-клітинами та підвищує секрецію хлоридної кислоти в шлунку, сприяє розширенню та проникності капілярів, скороченню непосмугованих м'язів внутрішніх органів.

Норма гістаміну в плазмі крові — 250-350 нмоль/л, у сечі — 0,39-1,2 мкмоль/добу.
Збільшення концентрації гістаміну в крові спостерігають при мієлоїдному лейкозі (до 100-115 мкг/мл), а також після переохолодження, перегрівання, впливу рентгенівських променів, іонізу­ючої радіації, ультрафіолетових променів.
Серотонін — 5-гідрокситриптамін, утворюється з незамінної амінокислоти триптофану. Він синтезується в невеликих кількос­тях усіма тканинами організму, але основна його кількість проду­кується хромафінними (ЕС1, ЕС2) клітинами травного тракту. Се­ротонін у нейронах виконує функції нейромедіатора, стимулює секрецію підшлункової залози, моторику шлунка та тонкої кишки, збільшує рівень глюкози в крові, пригнічує тканинне дихання й окисне фосфорилювання, підвищує активність тріацилгліцеролліпази, стимулює утворення неетерифікованих жир­них кислот й інгібує синтез перекисів ліпідів.
Норма в плазмі крові — 0,28-1,7 мкмоль/л, у сечі — 0,5-1,2 мкмоль/добу.
Збільшення концентрації серотоніну спостерігають при карциноїдному синдромі, гострій кишковій непрохідності, муковісцидозі, гострому інфаркті міокарда.
Зниження рівня серотоніну в крові виявляють у хворих з паренхіматозними захворюваннями печінки, холециститами, лейкозом, синдромом Дауна, при загостреннях хронічного лейкозу, фенілкетонурії. Різко знижується при хворобі Верльгофа.