Виявляється, близько 60% дітей і 20% підлітків гризуть нігті. Таку статистику оприлюднили вітчизняні психологи. Медики запевнили, що йдеться не про безневинну звичку, а про прояв неврозоподібного стану.
Тоді як більшість батьків на таке взагалі не зважають.
Якщо в дитини з'явилася звичка гризти нігті, не можна її за це сварити. Натомість є батьки, котрі б'ють по пальцях дітей, коли ті пхають їх до рота. А є й такі, що вдаються до народних способів позбавлення поганої звички, наприклад, змащують пальці дитини гірчицею чи перцем. Насправді гризти нігті дитина починає через певні проблеми, відчуття напруги, втому, страхи, депресію чи стрес.
Це не просто звичка, а хвороблива реакція на певну ситуацію. Якщо не допомогти дитині подолати проблему й вона впродовж тривалого часу перебуватиме в стані напруги, у неї почнуть розвиватися психосоматичні хвороби (наприклад, виразка, астма, невроз). Тому батьки повинні сприймати цей прояв як сигнал до дій. Можливо, треба більше часу проводити з малям, бо близькість із батьками заспокоює. Якщо гризти нігті почала дитина шкільного віку, подумайте, за яку справу вона взялася б охоче, наприклад, рухливі ігри, спортивний гурток. Важливо, щоб це був і ї вибір, а не ваш примус.
Тоді як більшість батьків на таке взагалі не зважають.
Якщо в дитини з'явилася звичка гризти нігті, не можна її за це сварити. Натомість є батьки, котрі б'ють по пальцях дітей, коли ті пхають їх до рота. А є й такі, що вдаються до народних способів позбавлення поганої звички, наприклад, змащують пальці дитини гірчицею чи перцем. Насправді гризти нігті дитина починає через певні проблеми, відчуття напруги, втому, страхи, депресію чи стрес.
Такий розлад у медицині має назву "оніхофагія", його поява є сигналом негараздів у психологічному стані дитини. Дорослі мали б помітити, що до цього маля вдається на фоні певних переживань, скажімо, через погіршення стосунків між батьками — навіть якщо вони приховують, діти часто це відчувають. Або ж причиною появи такої звички нерідко є перевантаженість дитини в школі та в позаурочний час, переїзд, поява братика чи сестрички (це розцінюється як втрата батьківської уваги).
У дорослому віці кожен із нас має свої напрацьовані шляхи розслаблення та зняття стресу. А дитину треба вчити позбавлятися напруження. Якщо цього не зробити, звичка гризти нігті перетвориться на умовний рефлекс, що проявлятиметься на фоні будь-якої проблеми та збережеться в дорослому житті. Зрештою, часто оніхофагію такі діти в дорослому віці замінюють курінням.Це не просто звичка, а хвороблива реакція на певну ситуацію. Якщо не допомогти дитині подолати проблему й вона впродовж тривалого часу перебуватиме в стані напруги, у неї почнуть розвиватися психосоматичні хвороби (наприклад, виразка, астма, невроз). Тому батьки повинні сприймати цей прояв як сигнал до дій. Можливо, треба більше часу проводити з малям, бо близькість із батьками заспокоює. Якщо гризти нігті почала дитина шкільного віку, подумайте, за яку справу вона взялася б охоче, наприклад, рухливі ігри, спортивний гурток. Важливо, щоб це був і ї вибір, а не ваш примус.
Немає коментарів :
Дописати коментар