Рекомендаційний алгоритм проведення антибіотикопрофілактики і антибіотикотерапії госпітальної інфекції

Перш ніж призначити антибіотики для профілактики госпіта­льної інфекції, необхідно визначити групу ризику (кожен з перерахованих факторів збільшує ризик виникнення запальних ускладнень):

за даними анамнезу:

• похилий вік;

• часті простудні й інші запальні захворювання;

• ускладнення після перенесених операцій;

• * порушення імунного статусу (променева терапія, прийом кортикостероїдів, хіміопрепаратів, імуносупресорів);

• антибіотикотерапія останні 2 тижні (можливий дисбактеріоз);

• тривалість знаходження в стаціонарі більше 4-5 днів;

*за наявністю супутніх захворювань (онкологічні, тубер­кульоз, цукровий діабет, алкоголізм, наркоманія, ВІЛ-інфекція та ін.)

за загальним станом хворого (кахексія, гіповітаміноз С, анемія, гіпопротеїнемія, тривала гіпокінезія, гіпоксемія будь-якого генезу й ацидоз);

за характером майбутньої операції:

• умовно чиста - з розкриттям просвіту органу, але без явного інфікування;
• *умовно забруднена - при забрудненні, ліквідованому під час операції;
• *гнійна - при клінічних ознаках запалення, коли операція проводиться на фоні антибактеріальної терапії;
• великий об'єм крововтрати (навіть при її компенсації);
• тривалість операції більше З годин;
• обов'язкове ушкодження великих лімфатичних колекторів.

Антибіотики призначати при наявності у хворого одного з факторів ризику відміченого знаком «*» або двох невідмічених факторів після проведення відповідної проби на чутливість.

Апробована в усьому світі схема застосування антибіотиків побудована на одержанні максимальної концентрації антибіотика в крові на піку операційної травми. Для цього:

• максимальна разова доза антибіотика вводиться разом із премедикацією;
• при тривалій операції або короткому терміну напіввиведення обраного препарату, крім «премедикаційнного» проводять друге введення антибіотика через 1,5-2 години після початку операції; -при 4-5 факторах ризику антибіотик призначається за добу до операції, вводиться разом з премедикацією, а потім за загальною схемою.

Вибір антибіотика відбувається на підставі існуючих схем антибіотикотерапії з урахуванням:

• даних бактеріологічного обстеження хворого; 
• даних внутрішньо-лікарняного бактеріологічного моніторингу (через 3-5 днів мікрофлора ран, шкіри й слизових оболонок хворого змінюється на госпітальну, постійно «циркулюючу» у даному стаціонарі).

Крім того, при виборі препарату й схеми його введення необхідно:

• враховуючи економічну ефективність (загальну вартість антибіотикопрофілактики в порівнянні із широтою антибактеріальної активності);
• пам'ятати, що при використанні у відділенні більше півроку одного, навіть найефективнішого антибіотика, госпітальна мікрофлора може втратити до нього чутливість (антибіотик резерву - це антибіотик, який вкрай рідко використовується у вашому стаціонарі);
• чим менше можливостей до комплексної терапії і тяжча група ризику, тим більше показань до монотерапії з використанням антибіотика широкого спектру дії, наприклад, тієнаму або меронему.

Антибіотикотерапія проводиться з урахуванням всіх нижчевикладених принципів:

• призначати антибіотики необхідно тільки на фоні дезінтоксикаційної терапії і, якщо це можливо, після радикальної хірургічної санації гнійного вогнища;

• призначати раціональну антибіотикотерапію з урахуванням даних мазка за Грамом й чутливості мікрофлори;

• відповідно тривалості курсу антибіотикотерапії обраним препаратом доцільно відразу ж призначати хворим молочнокислі продукти й інші заходи профілактики дисбактеріозу (лакто-, біфідо- бактерин та ін.);

• спосіб введення препаратів залежить від обраних антибак­теріальних середників (їхньої фармакокінетики), загального стану хворого, вогнища інфекції й майбутньої або перенесеної операції; 

• для досягнення бактерицидної концентрації у вогнищі інфекції доцільно вводити антибіотики внутрішньоартеріально (болюсно або за допомогою спеціальних перфузоматів), або ендолімфатично;

• при виборі препарату необхідно враховувати його фармако­кінетику (шляхи переважного його виведення печінкою, нирками та ін.).

Ефективність антибіотикотерапії оцінювати кожні 3-4 доби.
При відсутності лікувального ефекту необхідно розгляну­ти такі припущення:

• чи має місце бактеріальна інфекція;
• чи правильно обраний антибіотик;
• чи немає нерозкритого або погано дренованого запального вогнища;
• чи не виникла суперінфекція (контроль мікрофлори);
• чи не являється спостережувана клінічна картина реакцією на антибіотикотерапію.

При ефективності призначеної антибіотикотерапії антибіотик не міняти.
Відміну антибіотикотерапії (при 2 або 3 препаратах) проводити поступово після двох днів нормальної температури тіла і нормалізації лейкоцитарної формули крові.
Антибіотикопрофілактика і антибіотикотерапія повинні починатися з механічної і фізичної антисептики (хірургічна обробка ран, дренування запальних вогнищ, «механічне» очищення кишечника та ін.).