Субарахноїдальний простір: поняття і значення. Причини та симптоми розширення підпавутинного простору. Діагностика

Головний мозок людини є досить складною структурою, яка як і серце людини постійно працює. Для правильної і злагодженої роботи ця складна система повинна мати добре кровопостачання і забезпечення поживними речовинами. Таку «живильну» роль для мозку виконують його оболонки, які не тільки підтримують гомеостаз, а й захищають від травм і різноманітних бактерій та вірусів. Виділяють три оболонки головного мозку – тверду, павутинну і м’яку.

Субарахноїдальний простір і його значення

Простір між павутинною (арахноїдальною) і м’якою оболонками називають субарахноїдальним. Павутинна оболонка оточує головний мозок, вкрита ендотелієм, з’єднана з твердою та м’якою оболонками над- та під павутинними сполучнотканинними перетинками. Зовнішня поверхня павутинної оболонки хоч і не зрощена з твердою оболонкою, проте в деяких місцях від неї підіймаються так звані грануляції, які входять у тверду мозкову оболонку і разом з нею – у внутрішню поверхню черепних кісток або в пазухи, що забезпечує резорбцію рідини у венозну систему. Внутрішня поверхня павутинної оболонки з’єднана з м’якою тонкими перетинками. У місцях, де такі зрощення відсутні утворюються розширення – цистерни.

Лікворні простори складаються з шлуночкової системи і субарахноїдальних просторів головного та спинного мозку. Шлуночкова система утворюється з чотирьох шлуночків – двох бокових, третього і четвертого.

Судинні сплетення шлуночкової системи є головним джерелом продукції спинномозкової рідини. У дітей її синтез складає в середньому 50-100 мл, а у дорослих – 100-150 мл, причому вона повністю оновлюється 3-7 разів на добу.

Циркуляція ліквору

Процес циркуляції спинномозкової рідини є досить складним. Вона постійно надходить з бокових шлуночків через міжшлуночковий отвір до третього, а далі – до четвертого шлуночка. З четвертого шлуночка через серединний та боковий отвори ліквор надходить у велику цистерну, омиває базальні та конвекситальні поверхні обох півкуль і далі прямує до спинного мозку. Після цього вона знову повертається до головного мозку де всмоктується венозною системою твердої мозкової оболонки.   

Загалом функції ліквору є дуже важливими. Спинномозкова рідина здійснює функцію механічного захисту мозку, регулятора внутрішнього тиску, екскреторну і транспортну функції, функцію імунологічного кордону.

Причини розширення субарахноїдального простору

Зміна розмірів і тиску в підпавутинному просторі є найчастіше ознакою запального процесу або пухлини. Механізм розвитку таких змін є досить простий. Запальний процесс (найчастіше арахноїдит або менінгіт посилює продукцію ліквору, який поступово розтягує субарахноїдальний простір. При пухлинному процесі відмічається механічна перепона відтоку ліквору, що є наслідком локального підвищення тиску і утворення розширень в певній ділянці шлуночкової системи мозку. Проте можливі і інші варіанти, які можуть призвести до розширення субарахноїдального простору. Зокрема тимчасова зміна розмірів ліквороциркулюючої системи можлива при реактивному набряку мозку, та зменшенні внутрішньочерепного простору за рахунок гематоми чи абсцесу.

Симптоматика розширення субарахноїдального простору

Розширення субарахноїдального простору призводить до підвищення тиску ліквору, що має відносно характерні симптоми. Пацієнти відмічають упертий, стійкий головний біль з явищами нудоти і фонтаноподібного блювання, підвищення чутливості до зорових і слухових подразників, запаморочення. Ступінь прояву симптомів залежить від гостроти розвитку розширення субарахноїдального простору.

У дітей розширення підпавутинного простору найчастіше  спостерігається при гідроцефалії і арахноїдиті. Значно рідше пологова травма чи вади розвиткунервової системи стають причинами цього ускладнення.

У дорослих частіше зустрічаються пухлинні і запальні процеси підпавутинного простору.

Діагностика

Розширення субарахноїдального простору легко визначається за допомогою інструментальних обстежень, послідовність яких визначається основним захворюванням. Ехоенцефалографія проводиться найчастіше в дітей і дає змогу визначити зміщення головного мозку відносно кісток черепа під тиском ліквору. Компютерна і магнітно-резонансна томографія в більшості випадків використовується для дорослих. Новітні методи дозволяють встановити пошарову структуру мозку і характер пухлинного росту, а в поєднанні з результатами люмбальної пункції визначити тактику лікування запальних захворювань.